WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

тривали на весні та влітку 1939 р. між СРСР, Англією та Францією щодо укладання договору про взаємодопомогу. Англо-французька дипломатія широко використовувала польський уряд для створення штучних ускладнень в ході переговорів1. Відмова західних держав від вирішальних дій проти німецького агресора остаточно довела, що у своїй зовнішній політиці вони розраховували на військове зіткнення Німеччини з СРСР. З іншого боку, певна доля вини в зриві переговорів належала і СРСР, якій вже з квітні 1939 р. виношував ідею зближення СРСР з Німеччиною. Особливо інтенсивними пошуки стали після усунення М. Литвинова з посади наркома закордонних справ в травні 1939 р. Остаточне з'ясування зовнішньополітичних позицій СРСР і Німеччини завершилося підписанням договору про ненапад від 23 серпня 1939 р. Підписання цього пакту різко змінило співвідношення сил в Європі: Польща фактично залишилася сам на сам з готовою до наступу Німеччиною. Відповідно до пакту обидві держави поділили територію Східної Європи на свої сфери впливу за спиною урядів і народу. Так, доля Польщі вирішувалась ще до початку війни проти неї. Її територія розмежовувалась по ріках Нарев, Вісла, Сан. На схід від цієї межі у радянській сфері впливу опинилася Західна Україна і Західна Білорусія, на захід - сфера інтересів Німеччини. В історичному контексті зафіксовані договором "ненапад" та декларована Молотовим "дружба" являла на практиці політичну підтримку фашистського нападу на Польщу, радянська сторона не висловила ніякого засудження цій агресії, не висловила на протязі всієї німецько-польської війни вересня 1939 р., в результаті якої гітлерівці і Радянський Союз захопили Польщу. (17 вересня - СРСР увійшов зі сходу).
Підписавши угоду, таємні протоколи СРСР допустив грубий прорахунок - Гітлер фактично перетворив Радянський Союз на співучасника агресії, який постачав стратегічні матеріали Німеччині, а потім взяв участь у війні проти Польщі. Вже 5 вересня 1939 р. Гітлерівська сторона все частіше почала наполягати на тому, щоб СРСР якнайшвидше розпочав інтервенцію проти Польщі. 1
17 вересня радянські війська під приводом "розпаду Польщі та того що її населення залишилося напризволяще2 вступили на польську територію.
В історичній літературі дискутують з приводу характеру радянсько-польських дій.Одні вчені стверджують, що це була агресія, війна СРСР проти Польщі, інші - визвольний похід у Західну Україну і Західну Білорусію.
З точки зору міжнародного права це була агресія, оскільки тут застосовувалась військова сила проти незалежної держави. СРСР у змові із Німеччиною здійснив збройний напад на суверенну Польщу з метою захоплення її території. З формальної точки зору це була війна, де велися бої, були військовополонені та вбиті. Що стосується визвольного походу у Західну Україну та Західну Білорусію, то й сьогодні не припиняються суперечки щодо трактування його зовсім протилежними термінами - від "визволення" до "окупації".
Таким чином, можна зробити висновок, що до середини 30-х рр. польський уряд у зовнішній політиці дотримувався принципу лавірування між пронімецьким курсом та підтримкою видимості збереження відносин з СРСР. Розуміючи, що всередині країни (незадоволення пронімецьким курсом зовнішньої політики "санаційного" уряду) не сприятимуть перетворенню антирадянських ідей в конкретні наступальні плани державної політики, польський уряд був зацікавлений в проведенні таких спільних міроприємств з СРСР, які, не маючи характеру політичного співробітництва, могли бути з метою декларування розширення польсько-радянських зв'язків. Однак, починаючи з 1935 р. польсько-радянські відносини поступово почали загострюватися. Польща все активніше почала виступати за зближення з Німеччиною, маючи надію врятувати своє майбутнє. В цьому контексті, вона до останнього моменту не погоджувалась дати дозвіл на проведення військ через територію Польщі у випадку німецької агресії. Цього вимагав Радянський Союз під час Франко-Англо-Радянських переговорів у серпні 1938 р. у Москві. Наслідком польсько-радянських стосунків став радянсько-польський збройний конфлікт у вересні 1939 р. спільні дії Німеччини і Радянського Союзу привели до втрати Польщею своєї незалежності. Певна доля вини в цьому є і на совісті тогочасного "санаційного" уряду Польщі.
Висновки
Міжнародна обстановка, що склалася після приходу нацистів до влади в Німеччині, поставила уряд Польщі перед необхідністю здійснити відповідальний вибір, від якого, як потім покаже подальший розвиток подій, залежало саме існування польської держави. Стратегічне положення Польщі на шляху німецького "походу на схід", гострота та невирішеність протиріч з Німеччиною, яка відкрито претендувала на польські території в західній частині країни, не стали на заваді впровадження "санаційним" урядом пронімецького курсу зовнішньої політики. Така позиція пояснювалася "великодержавною політикою" Польщі (прагненням утворити у Східній Європі блок держав під керівництвом Польщі, чому в певній мірі сприяло загострення німецько-радянських відносин), негативним ставленням до СРСР, політикою "умиротворення" західних держав.
В умовах загострення міжнародної обстановки 1933-1934 рр., зростання незадоволення польської громадськості пронімецьким курсом зовнішньої політики Польщі, "санаційний" уряд здійснював політики балансування між гітлерівською Німеччиною та Радянським Союзом, збереження нейтралітету у спірних питаннях. Прагнучи до укріплення "дружніх стосунків" з нацистською Німеччиною та розуміючи неможливість реалізації в зазначених умовах антирадянських планів, польське керівництво було зацікавлене в проведенні польсько-радянських акцій, які створювали б видимість політичного співробітництва між державами. Це, на їх думку, мало б послабити напругу в польському суспільстві. Так, Польща взяла участь в підписанні конвенції про визначення агресора, в першому етапі переговорів щодо укладання східного пакту. Але все більше потрапляючи під влив Німеччини, "санаційний" уряд в кінцевому результаті кинув радянську пропозицію щодо укладання вказаного пакту.
Вже з середини 30-х рр. польсько-радянські відносини загострилися. Укладання в 1934 р. між Німеччиною та Польщею пакту про ненапад, зрив радянсько-польських переговорів щодо вирішення "балканського питання" та затягування переговорів про продовження пакту про ненапад між Польщею та СРСР від 1932 р. викликало незадоволення польської громадськості. Як бачимо попередній етап польсько-радянського зближення в зовнішньополітичному курсі Польщі в другій половині 30-х рр. був замінений пронімецьким курсом "санаційного" режиму.
Прагнення Радянського Союзу до зближення з Польщею носили принциповий характер та ґрунтувалися на спільності їхніх національних інтересів. Зацікавленість Німеччини, яка 1933 - 1934 рр. взяла курс на зближення з
Loading...

 
 

Цікаве