WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

Зовнішня політика Польської держави в 1933-1939 рр. - Дипломна робота

останніх, що завершала період радянсько-польського зближення в першій половині 30-х рр. На відміну від цього етапу, коли польська громадськість підтримувала нормалізацію відносин з СРСР, новий пронімецький курс режиму "санації" викликав величезне незадоволення.
В цьому контексті необхідно зупинитися на відношенні Польщі до проекту Східного пакту, який був розроблений в результаті переговорів між СРСР та Францією в травні 1934 р. Відповідно до проекту передбачалося заключення багатостороннього регіонального пакту взаємодопомоги за участю СРСР, Чехословаччини, Польщі, Прибалтійський країн, малося на увазі, що Німеччина також буде запрошена до участі у Східному пакті, учасники якого повинні були взяти на себе зобов'язання про ненапад та взаємодопомогу на випадок агресії. Гітлерівська Німеччина, яка прагнула до ревізії Версальського договору, виступила проти цього колективного договору. 13 червня німецький міністр іноземних справ Нейрат заявив Литвинову, що схема пакту для Німеччини не прийнятна2. У вересні німецький уряд офіційно відхилив пропозицію щодо Східного пакту. Польське керівництво під впливом Німеччини також відмовилося від участі у пакті, аргументуючи це тим, що у східному пакті не бере участь Німеччина3. Ідея Східного пакту була зірвана.
Наприкінці 1934 - на початку 1935 рр. СРСР робить певні кроки у напрямку побудови колективної системи безпеки. У вересні СРСР вступив у Лігу націй, у травні 1935 р. укладені радянсько-французькі та радянсько-чехословацькі договори про взаємодопомогу. Все це означало формальне повернення радянської країни в міжнародне співтовариство в ранзі великої держави. Польща дотримуючись позиції Німеччини в цьому питанні, негативно оцінила ці договори1. З цього часу польсько-радянські відносини різко погіршилися. Саме в цей час польський генштаб почав розробку плану війни з СРСР, який був затверджений у березні 1939 р. Однак, історик Лазько висловлює припущення, що існувала можливість приєднання Польщі до регіонального пакту про ненапад2. На його думку про це свідчить її вичікувальна політика під час переговорів про Східний пакт тапідписання радянсько-французької угоди.
Впродовж 1936 - 1939 рр. польсько-радянські відносини розвивались під випливом поширення німецької агресії. Цей період характеризується дотриманням Польщею політики балансування між СРСР та Німеччиною.
Польсько-радянські відносини загострилися у зв'язку із загарбанням Німеччиною Австрії 13 березня 1938 р. Польський уряд зустрів повідомлення аншлюс Австрії як давно очікувальну подію. Більше того, Польща почала вимагати і для себе компенсацій. Зокрема 17 березня "санаційний" уряд висунув Литві ультиматум, вимагаючи заключення конвенції, що гарантуватиме права польської меншини в Литві а також відміну статті литовської конституції, яка проголошувала Вільнюс столицею Литви. Польський уряд вимагав, щоб Литва відмовилась від Вільнюса на користь Польщі, війська якої окупували його ще в 1920 р.
Ситуація на міжнародній арені загострилася в результаті закладення 1938 р. Мюнхенської угоди, відповідно до якої Англія, Франція, Італія та Німеччина зобов'язувалися вирішувати всі спірні питання шляхом переговорів та взаємних консультацій1.Мюнхенська угода позбавила Європу стабільності, бо від нині малі країни континенту відчували свою беззахисність і марність сподівань на захист з боку Англії та Франції.
У важкому становищі опинилася і Польща. Німеччина "поновила" свої претензії щодо включення "вільного міста" до складу Рейха та виділення екстериторіальної зони через "польський коридор". В такій ситуації радянський уряд по дипломатичним каналам повідомив Польщу про те, що вважає небажаним задовольнити вимоги Німеччини, а інформаційне повідомлення ТАРС2, опубліковане 27 листопада 1938 р. підтверджувало доброзичливе ставлення СРСР до Польщі. Спільна польсько-радянська заява, в якій підкреслювалось, що взаємовідносини між країнами ґрунтуються на договорі про ненапад, а всі спірні питання вирішуватимуться шляхом переговорів, лише на деякий час послабили загострення між Польщею та СРСР. Формально ця заява продовжувала дію польсько-радянського пакту 1932 р. до 1945 р.
Як вже зазначалось, у вересні 1938 р. німецький уряд висунув свої територіальні вимоги до Чехословаччини. Узгодивши це питання з Берліном, Польща також висунула претензії на Чехословацькі землі. Радянський уряд заявив, що у випадку нападу Польщі на Чехословаччину радянсько-польський пакт 1932 р. буде без попередження денонсований. Однак, це не врятувало Чехословаччину - 15 березня 1939 р., порушивши Мюнхенську угоду Німецькі війська окупували Чехію та Моравію, Польща захопила Тегуінську сілезію (Заользія).
Це привело до загострення польсько-радянських відносин. Навіть погіршення стосунків Польщі та Німеччини на початку 1939 р. не вплинули на зміну відносин між польською та радянською державами.
В цих умовах англійський уряд 21 березня запропонував, щоб Англія, Франція, СРСР та Польща домовилася про сумісні консультації з метою прийняття заходів протидії агресії проти будь-якої європейської держави. Однак Польща виступила проти участі СРСР у будь-яких угодах, що можуть привести до зобов'язань про взаємодопомогу. Не дивлячись на таку позицію польського уряду, радянська країна, в умовах зростання загрози війни, запропонувала Польщі надання реальної підтримки проти можливої агресії. Здавалося, що загострення польсько-німецьких відносин, національні інтереси країни повинні були переконати "санаційне" керівництво прийняти пропозицію СРСР 11 травня 1939 р. посол Польщі в СРСР В. Гжибовський в бесіді з народним комісаром іноземних справ СРСР Молотовим, заявив, що "Польща не може заключити пакт про взаємодопомогу з СРСР через неможливість надання допомоги радянській країні, а оскільки Польща виходить з принципу, що пакт про взаємодопомогу заключається лише на умовах взаємності1, то польський уряд не може прийняти допомогу від СРСР.
Як бачимо, послаблення напруги у відносинах між Польщею та СРСР стало вихідним пунктом для тимчасового радянсько-польського зближення в інтересах народів обох держав. До цього прагнув Радянський Союз, однак наміри польського уряду були зовсім інші - продовжувати балансування між Німеччиною та СРСР.
До кінця літа 1939 р. радянський уряд звертався до Польщі з пропозицією надання допомоги. Але польське керівництво щоразу від неї відмовлялось. Не змінилася його позиція й тоді, коли правлячі кола "санації" вже мали детальну детальну і7нформацію про підготовку німецьких сил до нападу на Польщу. Той факт що "санаційний" уряд не давав згоду на пропуск радянських військ через свою територію на випадок німецької агресії проти західних країн відіграє чималу роль у розгортанні вересневої катастрофи 1939 р.
Чималу роль зіграла Польща у зриві московських переговорів, що
Loading...

 
 

Цікаве