WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → "План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху - Курсова робота

"План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху - Курсова робота

німецько-фашистських військ у наступ не були закінчені.
22 червня на передові об'єднання і частини 8-ої і 11-ої армії обрушився удар усієї німецької групи армій "Північ", а також 3-ої танкової групи і двох лівофлангових армійських корпусів 9-ої армії групи армій "Центр". 25 дивізій із 40 у тому числі 6 танкових, наступали у першому ешелоні.
На спрямування своїх ударів противник створив перевагу у силах і засобах. У смузі 11-ої армії проти п'яти розгорнутих полків трьох стрілових дивізій приблизно на 100-кілометровому фронті наступала у першому ешелоні 6 піхотних, 1 моторизована і 3 танкові дивізії ворога, за якими у другому ешелоні рухалася 1 танкова, 2 моторизовані дивізії і 1 мотобригада.
Радянські частини, атаковані військами противника, котрі мали у бойових порядках більше 1000 танків і підтримуючими великою кількістю літаків, були не в змозі затримати наступ ворога. Радянська авіація, яка понесла великих втрат не могла здійснити ефективної допомоги наземним військам.
На вечір 22 червня передові частини 4-ої танкової групи противника вийшли на річку Дубісса, а дивізії його третьої танкової групи перетнули річку Неман у 60-ти кілометрах південніше Каунаса. На інших ділянках Північно-західного фронту радянські частини 22 червня під ударами німецьких військ відійшли від державного кордону на 10-15 км.
Війська на фронті продовжували відступати у північно-східному напрямі до рубежу річки Західна Двіна, напрям на Даугавпілс ( Двінськ ) опинився неприкритим.
Потребувалося терміново організувати оборону на рубежі Західної Двини, в першу чергу по обидві сторони Даугавпілса, і відвести сюди війська фронту.
Військам північно-західного фронту не вдалося закріпитися на рубежі Західної Двини. 26 червня 8-ма танкова дивізія 56-го моторизованого корпусу противника раптово атакувала радянські малочислені війська у районі Даугавпілса, оволоділа містом, а до 30 червня інші дивізії цього корпусу захопили плацдарм на правому березі Західної Двини. 29 червня дивізії 41-го моторизованого корпусу також переправились через Західну Двину у районі Крустпілса, а 1 липня рухомий передовий загін 26-ого армійського корпусу противника захопив мости через Західну Двину у Ризі. Це створило дуже важкі умови для відступаючих військ 8-ої армії, яким прийшлося переправитися на північний берег Західної Двини між Ригою і Крустпілсом при погрозі зі сторони противника обом флангам армій.
Ставка Головного Командування 29 червня наказала командуючому Південно-Західного фронту продовжувати оборону на рубежі Західної Двини і одночасно зосередити свої оперативні резерви і війська, які прибували з Резерву Ставки і з Північного фронту у районах Псков, Остров, Новоржев, Порхов з метою організувати надійну оборону по смузі Псковського і Островського укріплених районів.
Ситуація склалася так, що війська Північно-Західного фронту поставлене завдання виконати не змогли.
На вечір 4 липня противник підійшов до Острову і на наступний день захопив його. Контрнаступи наших військ на підступах до Пскову і в районі Острову успіху не мали. 9 липня був покинутий Псков.
8-ма армія, у командування якої з 3 липня вступив генерал-лейтенант Іванов Ф. С., сильно ослаблена попередніми боями і важкими відступальними маршами відходила на північ в Естонію.
У складеній важкій обстановці командуючий Червоно знаменним Балтійським флотом віце-адмірал Трібуц В. Ф. вимушений був віддати наказ о виводі кораблів із Любави і Віндави і з портів Ризької затоки. У руках радянських військ продовжували залишатися острови Езель і Даго.
Таким чином військам Північно-Західного фронту не вдалося затримати противника ні в прикордонній смузі, ні на рубежі річки Західна Двіна, ні у Псковського і Островського укріплених районів. Противник, захопивши ініціативу і маючи численну перевагу, за 18 днів просунувся у глиб Радянської території до 500 км. і увірвався межу у Ленінградської області.
3. ПРИКОРДОННА БИТВА У БІЛОРУСІЇ І ВІДСТУП ВІЙСЬК ЗАХІДНОГО ФРОНТУ.
У прикордонній смузі Західного Особового військового округа, військами котрого командував генерал армії Павлов Д. Г., членом воєнної ради був корпусний комісар Фоміних А. Я., знаходилися війська 3-ої, 4-ої і 10-ої армії. Безпосередньо на кордоні, переважно на оборонних роботах знаходилась невелика частина цих військ. Інші війська займалися бойовою підготовкою у таборах чи у районах своєї дислокації. Основні сили армій знаходились у Білостокському виступі.
У ранці 22 червня гітлерівці перейшли у наступ проти цих військ силами біля 40 дивізій. 23 червня війська 3-ої танкової групи і частина сил 9-ої німецької армії, всього до 11 дивізій, які прорвались у смузі 11-ої армії Північно-Західного фронту, почали виходити на праве крило Західного фронту і охоплювати його.
По мірі проникнення ворога у глиб території Литви і Білорусії і введення у битву дивізій із резерву німецького головного командування суходільних військ кількість військ ворога у смузі Західного фронту все зростало. Наприкінці першого тижня війни у західному напрямі бойові дії вели вже біля 60-ти повністю укомплектованих дивізій ворога, у тому числі 9 танкових і 7 моторизованих. Війська ворога мали більш ніж у півтора рази численну перевагу над військами Західного фронту. Особливо велику перевагу у силах і засобах противник мав на сувалксько-молодечненському і брестсько-барановичиському напрямах, де розгорнулися рішаючи події.
У перший же день війни війська 3-ої армії, які діяли на правому крилі Західного фронту, були глибоко охопленні військами 3-ої танкової групи ворога, які переправилися на вільнюському напрямі на правий берег ріки Неман. Війська армії, якими командував генерал-лейтенант Кузнєцов В. І., 23 червня вимушені були залишити Гродно.
На вечір 23 червня між Північно-Західним і Західним фронтами виник розрив шириною до 130 км. Сюди рушили танкові частини противника, які про двинулися у глиб на 120 км.
Тяжке становище створилася і на лівому крилі Західного фронту, де знаходилися війська 4-ої армії під командуванням генерал-майора Коробкова А. А. 42-га і6-та стрілкові дивізії, які розташовувалися у районі Бресту, підверглись ударам авіації іартилерійському обстрілу противника, не змогли зайняти зазначені їм за планом смуги оборони і почали відступати. Ворогу у перший день війни вдалося просунутися на 60 км. і зайняти Кобрин.
Таким чином, вже не вечір першого дня війни визначилась загроза глибокого охоплення танковими об'єднаннями противника обох крил західного фронту. Діючі в центрі фронту війська 10-ої армії під командуванням генерал-майора Голубєва К . Д. Опинилися під загрозою оточення.
Незначна частина військ 6-ої і 42-ої стрілових дивізій, які залишилися у Бресті, і деякі підрозділи прикордонного загону, спираючись на укріплення Брестської фортеці, вчинили жорсткий опір наступаючим піхотним дивізіям. Опинившись у глибокому тилу ворога, вони проявили дійсний героїзм і завдали ворогу серйозних втрат у живій силі і техніці. За свідченням тих, хто залишився у живих з захисників фортеці, а також по матеріалам розкопок, зроблених після
Loading...

 
 

Цікаве