WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → "План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху - Курсова робота

"План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху - Курсова робота

червня. В цей же і в наступні дні війська, призначені для прориву, виводилися в вихідні райони на віддалені від кордону 7 - 20 км, для піхотних і 20 - 30 км. транспортних і моторизованих з'єднань. З 18 червня в вихідну позицію для наступу висувались дивізії перших ешелонів. Переведення військ проводилася у ночі з виконанням найсуворіших мір маскування. Наприкінці 21 червня зосередження і розгортання суходільних військ, авіації і воєнно-морського флоту, призначених для нападу на СРСР, було повністю завершено.
Суходільні війська і воєнно-повітряні сили фашистської Германії і її сателітів були розгорнуті впродовж західного кордону Радянського Союзу у такому угрупуванні.
На території Східної Фінляндії, між Баренцовим морем і Фінською затокою розгортались німецька армія "Норвегія" ( командуючий генерал-полковник Фалькенхорст ) у складі двох фінських і чотирьох німецьких дивізій і фінські армії "Південно-східна" і "Карельська", які мали всього 15 піхотних дивізій ( у тому числі 1 німецьку ), дві піхотні і одну кавалерійську бригаду. Фінськими арміями керував маршал Маннергейм. Армія "Норвегія" повинна була вести наступальні дії на Ухтинському, Канадалакшскому і Мурманському напрямі. Фінські армії мали завдання наступати на Карельському перешийку і в смузі між Ладіжскім і Онезьким озерами у південно-східному напрямі, з тим щоб приєднатися з військами групи армій "Північ" у районі Ленінграду і на річці Свір. Бойові дії фінських і німецьких військ, зосереджених у Фінляндії підтримувались 5-им німецьким повітряним флотом і фінськими воєнно-повітряними силами ( усього більше 900 літаків ).
На ділянці фронту від Клайпеду до Гольдапу протяжністю 230 км. була розгорнута група армій "Північ" ( головнокомандуючий генерал-фельдмаршал Леєб ), у складі 16-ої і 18-ої армій і 3-ої танкової групи, усього 29 дивізій, з них 23 піхотні, 3 танкові і 3 моторизованої. Завдання групи армій була в тому, щоб знищити радянські війська у Прибалтиці і захопити порти на Балтійському морі, в тому числі Ленінград і Кронштадт. Для виконання цього завдання армією повинен був нанесений головний удар із району Тільзіт в загальному напрямі на Даугавпілс, Опочка, Псков, щоб відрізати шляхи відступу боєздатним силам радянських військ із Прибалтики на схід і створити умови для подальшого наступу на Ленінград. Для підтримки групи армій "Північ" відокремлювався перший військовий флот, який мав 1070 літаків.
У центрі Східного фронту, на ділянці від Гольдапу до Влодова, була зосереджена група армій "Центр" ( командуючий генерал-фельдмаршал Бок ), яка наносила головний удар. У склад цієї групи армій входило 9-та і 4-та німецькі армії і 3-тя і 4-та танкові групи, усього 50 дивізій і 2 бригади, у тому числі 34 піхотні, 9 танкових, 6 моторизованих і 1 кавалерійська девізії і 2 моторизованих бригади. Згідно загального умислу, який зводився до оточення і знищення радянських військ у Білорусії, у групі армій "Центр" були створені дві сильні ударні угрупування: одна - у складі 2-ої танкової групи і основних сил 4-ої армії - на правому фланзі, друга - у складі 3-ої танкової групи і головних сил 9-ої армії - на лівому фланзі.
Завдання правофлангової ударного угрупування зводилось до того щоб прорвати оборону радянських військ у районі Бресту, швидко просунутися танковими об'єднаннями на Мінськ і у взаємодії з військами північного ударного угрупування оточити і знищити радянські війська в районі між Білостоком і Мінськом. У подальшому, наступаючи у східному напрямі, 2-га танкова група і 4-та армія повинні були захопити місцевість у районі Смоленську і південніше, протистояти зосередженню радянських військ до півночі від верхньої течії ріки Дніпро і забезпечити умови для подальший дій військ групи армій.
Завдання лівофлангового угрупування зумовлювалось у тому, щоб прорвати оборону радянських військ у районі західніше від Гродно, стрімко просунутися силами танкової групи на Мінськ і у взаємодії з північним ударним угрупуванням знищити радянські війська між Білостоком і Мінськом. Потім 3-тя танкова група і 9-та армія повинні були досягти району Вітебськ, Полотськ, щоб протистояти зосередженню сил радянських військ у районі верхньої течії ріки Західної Двіни і утворити умови для виконання і подальших задач групи армій. Наступ групи армій "Центр" підтримувалось 2-им повітряним флотом, який нараховував 1670 літаків.
На південній ділянці фронту від Любліна до гирла ріки Дунай протяжністю 780 км. була зосереджена група армій "Південь" ( командуючий генерал-фельдмаршал Рундштедт ) у складі 6-ої, 17-ої і 11-ої німецьких армій, 1 - ій німецькій танкової групи, 3-ої і 4-ої Румунських армій і угорського корпусу, усього 57 дивізій і 13 бригад, у тому числі 48 піхотних, 5 танкових і 4 моторизованої дивізії, 6 піхотних, 3 моторизованих і 4 кавалерійської бригади, із них 13 піхотних дивізій і 13 бригад військ сателітів.
Завдання цієї групи армій була в тому, щоб ударною групировкою із 6-ої армії і 1-ої танкової групи, зосереджених до південного сходу від Любліна, стрімко прорватися до Києва і захопити переправи через Дніпро в районі міста і південніше. У подальшому танкові з'єднання повинні були розвити наступ впродовж правого берегу Дніпра у південно східному напрямі з метою протистояти відходу за Дніпро боєздатних з'єднань радянських військ і знищити їх ударом з тилу.
17-та німецька армія, розгорнута на фронті північніше Перемишль, мала мету використовуючи успіх 1-ої танкової групи, наступати у південно-східному напрямі, кинути радянські війська, знищити їх і швидко вийти у район Вінниця, Бердичів, щоб розгорнути подальший наступ, дивлячись на обстановку, у південному чи південно-східному напрямі. Війська 11-ої німецької армії повинні були скувати протиставлені радянські війська, утворюючи видимість розгортання крупних сил, і, нанісши удар на Могильов-Подільський, Жмеринку, протистояти у взаємодії з авіацією організованому відступі радянських військ на схід. 3-тя і 4-та німецькі армії мали завдання скувати радянські війська і по мірі розвитку загального наступу рухатися до приморської смуги у східному напрямі. Наступ групи армій "Південь" підтримувалось 4-им німецьким військовим флотом і румунською авіації ( усього до 1300 літаків ).
Крім військ, які входили у склад груп армій, німецько-фашистське командування мало у своєму розпорядженні резерв головного командування суходільних сил ( 24 дивізії, у томучислі дві танкові і одна моторизована ). Цей резерв розташовувався безпосередньо за військами груп армій і призначався для посилення наступальних об'єднань після початку бойових дій. При цьому, основні сили резерву призначались для посилення груп армій "Центр" ( 12 дивізій ) і "Південь" ( 10 дивізій ).
Німецько-фашистські війська ( з урахуванням резерву головного командування, не враховуючи 5-ти німецьких дивізій, які знаходились у Фінляндії, а також військ союзників ) були розташовані у напрямі, кордони яких вказані вище. На головному напрямі, у центрі фронту, розташовувались 62 дивізії і 2 бригади, чи біля 43 %, на південній ділянці фронту - 54 дивізії, чи до 36 %, і на північній
Loading...

 
 

Цікаве