WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → "План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху - Курсова робота

"План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху - Курсова робота

сателітами народному господарству Української РСР, становили 285 млрд. крб. у цінах 1940 р., або майже 42% усіх втрат, завданих тодішньому СРСР. Ця сума в 5 разів перевищувала видатки УРСР на спорудження нових підприємств, залізниць, об'єктів енергетики, МТС тощо впродовж трьох довоєнних п'ятирічок. Уся сума збитків, яких зазнали народне господарство і населення України, сягнула майже 1200 млрд. крб.
Фашисти перетворили у руїни 714 міст і селищ, понад 28 тис сіл, без даху над головою залишилося понад 10 млн. чоловік. Доля с. Хатинь у Білорусії, чеського селища Лідице, які були вщент спалені з їх жителями, спіткала за неповними даними 259 сіл України. Точніші підрахунки засвідчують, що таких сіл більше, бо, скажімо, на Чернігівщині їх виявилося 51, на Волині - 97, Сумщині - 128, Рівненщині - 176.
Окупанти вивезли до Німеччини або спожили 7594 тис. голів великої рогатої худоби, 3311 тис. коней, понад 9333 тис. свиней, 17 307 тис. тонн зерна, 7317 тис. овець і кіз, майже 60 млн. голів домашньої птиці.
За час війни завойовники зруйнували в Україні 15 тис. промислових підприємств, майже 33 тис. шкіл, середніх і вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, понад 18 тис. установ охорони здоров'я. З музеїв УРСР вивезено близько 40 тис. картин, експонатів, інших художніх цінностей. Частина з них після війни опинилася в Росії, але питання про повернення їх в Україну залишилося проблематичним.
Проте найтрагічніші соціальні втрати - загибель людей у боях з ворогом, розстріляне, вивезене на каторжні роботи до фашистської Німеччини мирне населення. З часу закінчення Другої світової війни минуло більше, ніж півстоліття, але точних відомостей про людські втрати України у воєнному вогнищі немає.
Скажімо, В. Молотов на засіданні Паризької мирної конференції 8 серпня 1946 р. повідомив, що втрати СРСР в період війни становлять 7 млн. чоловік. У листі до прем'єр-міністра Швеції 5 листопада 1961 р. М. Хрущов називає 20 мільйонів радянських людей. Л. Брежнєв у доповіді з нагоди 20-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні в травні 1965 р. говорив про загибель понад 20 млн. співвітчизників. М. Горбачов у доповіді на честь 40-річчя перемоги називає 27 млн. чоловік. Насправді, як свідчать ретельні підрахунки на основі різних джерел, людські втрати значно більші. Так, населення Української РСР в 1940 р., як свідчить офіційна державна статистика, становило 41,3 млн. чоловік. На 1 січня 1945 р. в Україні зареєстровано 27 383 тис. чоловік. Різниця становить 13 917 тис. чол. Отже, можна вважати, що в роки Другої світової війни тільки Україна втратила понад 13 мли. Наголошуємо, що сказане стосується прямих втрат. Водночас внаслідок війни багато громадян України померло в госпіталях після поранень пізніше, підірвалося на мінах під час розмінування об'єктів і територій, пропало без вісти, зокрема в невеликих партизанських групах і навіть загонах, у полоні, в концентраційних таборах тощо.
Україна зробила винятково важливий внесок у перемогу держав антигітлерівської коаліції. Із 7 млн. орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам Радянської армії, 2,5 млн. одержали жителі України.
XV. ЗАВЕРШЕННЯ ТА ПІДСУМКИ ВІЙНИ.
КРИМСЬКА (ЯЛТИНСЬКА) КОНФЕРЕНЦІЯ.
4-11 лютого відбулася нова зустріч "великої трійки" - Кримська (Ялтинська) конференція. В її роботі взяли участь Й. Сталін, Ф. Рузвельт, В. Черчилль, міністри закордонних справ В.М. Молотов, Е. Стеттініус, А. Іден та ін.
Конференція, засідання якої проходили в Лівадійському палаці, свою роботу почала з докладного обговорення ситуації на фронтах війни в Європі.
Розглядали на конференції й питання про вступ СРСР у війну на Далекому Сході. Було домовлено про те, що за два-три місяці після капітуляції Німеччини і закінчення війни в Європі Радянський Союз вступить у війну проти Японії.
З багатьох питань на конференції було досягнуто реальних домовленостей. До них належали насамперед погодження принципів беззастережної капітуляції Німеччини: ліквідація нацистської партії та її інституцій, розпуск збройних сил Німеччини, встановлення контролю союзників над німецькою промисловістю, покарання воєнних злочинців. У прийнятій Декларації про визволену Європу передбачалося проведення погодженої політики у визволених європейських країнах. Важливим досягненням Ялтинської конференції стало рішення заснувати міжнародну Організацію Об'єднаних Націй.
Конференція не обійшлася й без гострих дискусій. Не було узгоджено питання про репарації, про зони окупації Німеччини. Найскладнішими були дискусії з польських проблем. Якщо питання про кордони Польщі з СРСР було в принципі вирішено - кордон мав пролягати "лінією Керзона" з деякими відхиленнями на користь Польщі, то щодо західного кордону було сказано лише в загальній формі: "Польща повинна дістати істотне прирощення на півночі й на заході". Питання, з яким саме польським урядом мати справу,остаточно вирішити не спромоглися. Зрештою, його було відкладено, а в Декларації про Польщу зазначалося, що "чинний нині в Польщі Тимчасовий уряд мусить бути реорганізований на ширшій демократичній основі з залученням демократичних діячів із самої Польщі та поляків із-за кордону".
За рішенням глав трьох союзних держав, 25 квітня 1945 р. у Сан-Франциско розпочалася конференція Організації Об'єднаних Націй, яка розробила Статут 00Н. В основу її діяльності, особливо одного з головних органів 00Н - Ради Безпеки, було покладено забезпечення міжнародного миру й відвернення загрози нової війни.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
1. Васильєва Л. Д., Васильєв О. О., Всесвітня історія. 11 клас. Опорні конспекти, Видавнично-поліграфічна фірма " Абетка ", м. Камянець-Поділський. 2002 рік, 160 стор.
2. Гальдер Ф. - полковник-генерал. "Военный дневник ежедневные записи начальника генерального штаба сухопутных войск 1939-1942", том 3 в двух книгах от начала восточной компании до наступления на сталинград, перевод с неметкого генерал-лейтенанта Жилина П. А., Москва, военное издательство министерства обороны СССР, 1971 год.1ая книга - 408стр., 2-ая - 362.
3. Гісем О. В., Історія України: посібник для абітурієнтів, Камянець-Поділський " Абетка", 2003 рік, 332 стор.
4. Жуков Е. М. - главный редактор, Советская Историческая энциклопеия, т. 2, Москва, " Советская Єнциклопедия ", 1962 год, т. 2, Баал-Вашингтон 1962 год, 1022 стр. с илюстрациями и картинками.
5. Ладиченко Т. В.,Всесвітня історія: 11 клас: підручник, Київ, видавництво А.С.К., 2003 рік, 368 стор. з ілюстраціями і картинками.
6. Середняцька Г. В., історія України ( 1939-2003 ): 11 клас: опорні конспекти, 2-ге видавництво, перероблене і доповнене - Київ: видавництво А.С.К., 2003 рік, 336 стор.
7. Федосеев Е. А. полковник - редактор, Вторая мировая война 1939-1945гг. Военное издательство СССР, Москва, 1958 год, 932 стр.
8. Документальні матеріали з всесвітньої історії: практикум для студентів. Ніжин: Редакційно-видавничий відділ НДПУ, 2000 рік, 113 стор.
9. Інтернет www.monax.ru
Loading...

 
 

Цікаве