WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → "План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху - Курсова робота

"План Барбаросса" суть; етапи втілення; перебіг подій; причини краху - Курсова робота

Карпат знаходилися війська 5, 6 і 26-ої армій. Фронтом керував генерал-полковник Кірпоніс М. П., членом Військової ради був дивізіонний комісар Риков Е. П., начальником штаба - генерал-лейтенант Пуркаєв М. А.
Дивізії цих армій дислокувалися у районах, віддалених від державних кордонів на 5 - 40 км. дивізії механізованих корпусів, які входили у склад армій, 15-го механізованого корпусу фронтового підпорядкування розташовувались в 40 - 120 км. від кордону.
Проти цих військ противник у вранці 22 червня перейшов у наступ 34-ма дивізіями, у числі яких було 5 танкових і 4 моторизовані дивізії. По кількості людей ці дивізії більш ніж у 2 рази перевершували війська перерахованих армій.
Південніше - від Борислава до району Кам'янець-Подільський - розташовувалась 12-та армія, котрий командував генерал-майор Понєдєлин П. Г.
Протистояла всьому Південно-Західному фронту угрупування противника з урахуванням з'єднань, прибувши із резерву головного командування, нараховувала 47 німецьких дивізій і 4 Угорські бригади. Противник тут, як і на інших напрямах , наніс удар по військам які ще не розгорнулися і не були приведенні у бойову готовність. У результаті цього армії фронту не змогли повністю використати ті можливості, якими вони розпоряджалися. З'єднання другого ешелону фронту були вимушені вступати у бій розрізнено, по частинам, по мірі їх підходу зі сходу і у той час, коли армії прикриття були вже послаблені у нерівних боях з противником.
Вирішальні події на Південно-Західному фронті розгорнулись на житомирському напрямі, де діяли головне ударне угрупування німецької групи армій "Південь" - 1-ша танкова група і більша частина сил 6-ої армії.
Дві стрілкові дивізії 5-ої армії, які розгорталися вздовж Південного Бугу на південь від Володимир-Волинського, військами командував генерал-майор танкових військ Потапов М. І., вранці 22 червня були атаковані 6-ма піхотними і 1-єю танковою дивізією. Понісши втрат, радянські дивізії відступили на 15-20 км. на схід від Південного Бугу. На наступний день війська 6-ої армії, котрими керував генерал-лейтенант Музиченько І. Н., в перший день війни також відступили на 10-15км. південніше, у смузі 26-ої і 12-ої армії, противник не наступав. Війська цих армій опинилися висунутими до кордону.
Командування Південно-Західного фронту у перші дні війни направляло основні зусилля на організацію контрударів по наступаючому ворогу. З цією метою у район Ровно з глибини фронту були направлені 19-ий і 9-ий механізовані корпуси і 1-ин корпус стрілків. У район Броди спрямований 15-ий механізований корпус, а також розгорнутий 37-ий корпус стрілків який вирушав з глибини у доповнення до 15-го механізованого корпусу.
Створюючи угрупування для флангових ударів на ровенському напрямку, командуючий фронтом не організував належного управління військами тому війська не були об'єднані під єдиним командуванням і тому не могли досягнути належного ґатунку співпраці у своїх діях.
На 24 червня на стику 5-ої і 6-ої армії вчинився розрив шириною біля 50 км. подальший розвиток наступу противника створювало загрозу глибокого обходу армій центру і лівого крила Південно-Західного фронту. Між тим основна маса вирушала для удару по противнику військ тільки ще ви двигалася до лінії фронту.
22-ий механізований корпус 5-ої армії після невдалих контратак, втративши багато матеріальної частки, почав відхід на ріку Стирь. 15-ий механізований корпус, який наносив удари з 22 червня у напрямі Радєхов, мав незначний успіх, а потім по мірі підходу противника втягнувся у виснажливі бої. У ході боїв частини корпусу зазнали важких втрат від німецької авіації, і не дивлячись на героїзм особового складу, вимушені були відійти.
Передові частини 8-го механізованого корпусу вийшли у район Броди тільки 25 червня.
Його військам прийшлося завчасно здійснити 400-кілометровий марш, так як задача в період їх висунення до району бойових дій мінялися кілька разів. 26 червня корпус перейшов у наступ у загальному напрямі на Берестечко і просунувся на 10-20 км. не маючи зв'язку з іншими корпусами, його війська під неперервними ударами авіації ворога розвити першочерговий успіх не могли і перейшли до оборони. 27 червня 8-ий механізований корпус отримав іншу задачу: наступати з району Броди на Дубно.
Битви механізованих корпусів у районі Радєхова, Броди, Дубно тривали до 29 червня. Для відвернення контрударів радянських військ командування військ "Південь" на допомогу діючим в цьому районі військам підтягнуло додаткові 7 дивізій.
У ході битви на фронт Дубно, Кременець, північніше Золочів вийшли 36-ий і 37-ий стрілкові корпуси і 14-та кавалерійська дивізія. Ці війська прикрили відхід 8-го та 15-го механізованих корпусів, котрі після шестиденного бою потребували відпочинку.
Висування до лінії фронту 9-го і 19-го механізованих корпусів почалося у ночі з 22 на 23 червня. Їм потрібно було здійснити 200-кілометровий марш. На це потребувалося дві доби. 25 червня корпуси вступили у бій.
9-ий механізований корпус наносив удар з лісів північніше Клевані в у південному напрямку, а 19-ий із району Ровно на Дубно. 9-ий механізований корпус потіснив танкові часті 3-го моторизованого корпусу на південь від Клевані, а війська 19-ий механізованого корпусу відпросили ворога на 25 км. у південно-західному напрямку від Ровно. Однак дії радянських військ не були співставленні. Єдиного міцного удару по ворогу у який прорвався у районі Луцьк, Броди, Ровно не вийшло. Не дивлячись на жорстокість танкових боїв, вони носили розрізнений характер і не призвели до розгрому ударного угрупування німецьких військ.
Війська 9-го і 19-го механізованих корпусів вимушені були під натиском перевершуючи сил противника відступити. 7 липня був покинуто місто Ровно.
Між тим противник продовжував наступ у напрямі Острог, Житомир. У складеній обстановці, враховуючи загрозу глибокого хвату головних сил Південно-Західного фронту з півночі, СтавкаГоловного Командування 30 червня наказала командуючому фронтом на 9 липня відвести війська на рубіж укріплених районів, які знаходилися на старому кордоні СРСР. ( до 1939 року ), і, спираючись на них, " організувати вперту оборону Полевими військами з виділенням у першу чергу артилерійських протитанкових засобів" . Командуючий фронтом ввечері того ж дня віддав арміям відповідну вказівку на відхід.
З 1-го по 15-те липня війська Південно-Західного фронту з боями звершали відхід на вказані рубежі.
На цей напрям зі смуги Південного фронту були перекинуті стрілкові війська. Частина з них зайняла Новгород-Волинський укріплений район, а інші сили були спрямовані на Острог.
4 липня східніше Острога зав'язалися бої з частинами 48-ого моторизованого корпусу противника, які закінчилися відходом радянських військ. 7 липня 48-му німецькому моторизованому корпусу вдалося прорватися південніше укріпленого району, а 8 липня 3-ій моторизований корпус ворога заволодів Новгород-Волинським. Німецькі танкові дивізії, розвиваючи наступ, ввечері 7 липня зайняли Бердичів, а через дві доби і Житомир.
Командування фронту, як і в перші дні
Loading...

 
 

Цікаве