WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Релігійний фактор в історії Росії - Курсова робота

Релігійний фактор в історії Росії - Курсова робота

"росіянин" і "православний" були синонімами...
У Росії XVII століття об'єктивно відчувалася необхідність церковної реформи, але її проведення було сполучено з багатьма труднощами. Цар усвідомлював її необхідність.
Церковна реформа патріарха Никона вплинула на внутрішнє життя країни і поклала початок такому оригінальному соціально-релігійному руху XVII в. як розкол. Але не можна також заперечувати і її визначену роль у зовнішній політиці Російської держави. Церковна реформа була покликана зміцнити відносини з деякими країнами, відкривала можливості для нових, більш міцних союзів у політику. І підтримка православних церков інших держав також була дуже важлива для Росії.
Никон відстоював принцип незалежності церкви від державної влади. Він намагався домогтися повного невтручання царя і бояр у внутріцерковні справи, а самому мати владу, рівну царській. Це, природно, не могло залишитися непоміченим. І остаточна незлагода Никона з царем відбулася, звичайно, не через подію на царському обіді. Справжньою причиною став його вплив, що надмірно підсилився і постійне утручання у внутрішню і зовнішню політику держави. Почалася довголітня боротьба самодержавства за повне підпорядкування церкви державі. Наступним важливим етапом у ній стало скасування самого патріаршества в першій чверті XVIII століття.
Багато десятиліть у поглядах на відносини держави і релігійних організацій у радянський період нашої історії, в оцінці позицій і вчинків кардою зі сторін ми задовольнялися один раз знайденою "правдою". Хоча і знайдена вона була в далекі 20- 30- 50-і роки. "Атеїстична" література, за рідкісним винятком, звертаючись до даної проблематики, експлуатувала ті самі сюжети й історичні факти, виставляючи як підпірки для виводів і висновків нескінченний ряд перехідних від шпора до автора "класичних" цитат. Додамо до цьому сталу негласну заборону на вивчення "релігійного життя" у країні і публікацію про неї матеріалів, закритість установ, що займалися церковною політикою, неприступність для дослідників документів, що зберігалися в спецфондах і спецхранах. І як підсумок - перед сучасними істориками власне кажучи стоїть завдання відтворення максимально об'єктивної історії державно-церковних відносин.
Велика Жовтнева революція відокремила церкву від держави і школу від церкви. Але вона не відокремила і не могла відокремити віруючих від релігії. Суспільний лад, затверджений Жовтневою революцією, відкривав перспективу відновлення всього духовного життя суспільства. Перші роки існування молодої соціалістичної держави ознаменувалися масовим відходом від церкви віруючих, особливо селян. Відхід від церкви був і масовим і бурхливим, який супроводжувався руйнуванням церков і ексцесами стосовно священнослужителів. Цей стихійний рух з трудом піддавався упорядкуванню. У його вир виявилися затягнуті і багато атеїстів, що аж ніяк не сприяло здійсненню вдумливої, терплячої, несучої позитивні знання пропаганди. Місцеві влади найчастіше виявлялися не на висоті положення, вносячи часом непотрібне озлоблення в масовий антицерковний рух, зневажаючи законністю, діючи по власному розсуду, що нерідко йшло врозріз з директивами Радянської влади, вказівками і застереженнями партії.
Тим часом для більшості селянств відхід від церкви не означав відходу від релігії. Багато хто з тих, хто порвав із православною церквою, поповнили в той період різні організації релігійного сектантства, що переслідувалися при царизмі.
Глибокі процеси відбувалися й у середовищі духівництва. Зняття ряси як символу служіння антинародним інтересам було частим явищем і не викликало сумнівів у щирості тих, хто це скоював. Верхи духівництва тим часом плекали надії на поразку революції в ході Громадянської війни і внесли свою лепту в боротьбу з революцією. Перехід до лояльності стосовно Радянської влади реакційної частини духівництва відбувся в 1923 році після відомого каяття патріарха Тихона.
Протягом 20-х років стихійна хвиля "безбожництва" спала, уступивши місце діяльності організацій Союзу безбожників. Однак інерція, що набрала силу, "випинання" релігійного питання як нібито одного з найважливіших для доль нового суспільства позначалася і на діяльності Союзу безбожників і інших масових організацій і переборювалася з трудом. Слід з граничним розумінням поставитися до того, що воля совісті була вистражданим правом на переконання не тільки віруючих, але і невіруючих. І якщо люди вільної думки, яким церква і царизм затискали рот, скористалися цим правом, якщо в їхніх виступах звучав "лемент душі", те було би помилкою розцінювати ці виступи як гоніння на релігію.
СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ.
1. Наше Отечество. Опыт политической истории. Т. 1. М., 1991
2. История Отечества: люди, идеи, решения. Т. 1. М., 1991
3. Ключевский В. О. О русской истории. М., 1993
4. Ключевский В. О. Курс русской истории в 9-ти тт. М., 1987-1990
5. Платонов С. Ф. Лекции по русской истории. М., 1993
6. Соловьев С. М. Общедоступные чтения о русской истории. М,, 1992
7. М.И.Одинцов "Государство и церковь" История взаимоотношений 1917-1938гг. Москва. "Знание" 1991г.
8. Лубський В.І. "РЕЛІГІЄЗНАВСТВО" Київ "Вілбор" 1997 р.
9. Каутский К.І. "ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА" М.1990 р.
10. Вехи истории. М., издательство политической литературы, 1989 г.
11. Иллюстрированный энциклопедический словарь. М., научное издательство "Большая Российская Энциклопедия", 1995 г.
12. История русской церкви. Издание Спасо-Преображенского Валаамского монастыря, 1991 г.
13. История Отечества. Справочник школьника. Под ред. С. В. Новикова, М., филологическое общество "Слово", 1996 г.
14. Никольский Н. М. История русской церкви. М., издательство политической литературы, 1983 г.
15. Платонов С. Ф. Учебник русской истории. С-Пб, "Наука", 1994 г.
16. Ключевский В.О., ''2 Курс Русской истории", часть 1, "Москва", 1937г.
17. Я.Н.Щапов, "Церковь в древней Руси" (до конца XIX в.), "Политиздат", 1989 г.
18. Религии мира. Издательство "Просвещение" 1994г.
19. "Русская Православная Церковь 988-1988" Издание Московской Патриархии 1988 г.
20. История России с древнейших времен до конца XVII века / А.П. Новосельцев, А.Н. Сахаров, В.И. Буганов, В.Д. Назаров, - М.:Издательство АСТ, 1996.
21. Мунчаев Ш.М., Устинов В.М. История России. Учебник для ВУЗов. М., Изд-во Инфра М - Норма, 1997.
22. С.Ф. Платонов. Лекции по русской истории. М.: Высшая школа, 1993.
23. Н.С. Богданов. Никониане / Наука и религия, 1994, № 11.
24. Поспеловский Д. В. Русская православная церковь в ХХ веке. - М.: Изд. Республика, 1995.
25. Зеньковский С. Трагедия русского православия. - М.: Изд. Родина, 1994
26. Васильева О. Ю. Русская православная церковь и Советская власть в 1917-1927 годах. - М.: "Отечественная история №13",1994
27. Московский церковный вестник, 1989,№15
28. Вострышев М. Божий избранник. М. 1990, с.97.
29. Известия ЦК КПСС, 1990, №4, с. 191.
Loading...

 
 

Цікаве