WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Трансільванія - Реферат

Трансільванія - Реферат


Гуситський революційний рух - важливий етап в історії Трансільванії, джерело революційних і національних традицій народу. У ході його була зроблена спроба революційним шляхом знищити феодальний лад. Незважаючи на поразку таборитів, був нанесений удар для католицької церкви, затримане вторинне покріпачення селян.
Гуситський революційний рух заклав основи загальноєвропейської Реформації.
До кінця 17 ст. основна маса селянства Трансільванії була цілком закріпачена. У 1541 утворилося відносно самостійне Трансільванське князівство, що визнало суверенітет турецького султана. Наприкінці 16 - початку 17 ст. Трансільванія разом з Валахією і Молдовою короткий час знаходилася під владою господаря Міхая Хороброго .
Австро-турецькі війни 16-18 століття. З 20-х років 16 століття підсилилася боротьба між австрійськими Габсбургами й Османською імперією за гегемонію в Південно-Східній і Центральній Європі. У результаті турецьких навал на Угорщину турецькі війська взяли Белград (1521 р.). Услід потім вони розгромили угоро-чешські війська в Мохачській битві, а у вересні - жовтні 1529 року безуспішно осаджували Відень.
Після невдалих австро-турецьких переговорів про мир (1530 рік) почалася Австро-турецька війна 1532-33 років. У ході її війська імператора Карла V призупинили наступ турецьких військ і за мирним договором (23 липня 1533 р., Стамбул) землі на заході і північно-заході Угорського королівства відійшли до Австрії, що зобов'язалася за це платити щорічну данину султану. Під час даної війни 1540-47 років турецькі війська взяли Буду (1541 р.) і Естергом (1543 р.). По Адріанопольскому договорі 1547 року західна частина Угорського королівства залишалася під владою Габсбургів, центральна - під керуванням намісників султана; правителі східної частини вважалися турецькими васалами. Війни 1551-62 і 1566-68 років, які велися через Трансільванію, не викликали істотних змін. Війна 1592-1606 років привела (по Житваторокському договору 11 листопада 1606 р.) до звільнення Австрії від сплати щорічної данини султану.
Бетлен (Bethlen) Габор (1580 - 25.11.1629), керівник антигабсбурзького руху в Угорському королівстві, князь Трансільванії в 1613-29 роках, король Угорщини в 1620-21 роках. При князі Жигмонді Баторі (1588-98 роки) очолював антигабсбурзьку опозицію трансільванського дворянства, брав участь в антигабсбурзькому русі Мозеша Секея (1602-03) і в русі И. Бочкаї (1604-06 р.). Був вигнаний із Трансільванії князем Габором Баторі (1608-13), що дотримував проавстрійської орієнтації. За допомогою турків Бетлен скинув Габора Баторі і 13 жовтня 1613 року був обраний трансільванським князем. Проводив політику зміцнення князівської влади. Створив постійну армію. Брав участь у Тридцятирічній війні 1618-48 років на стороні антиавстрійської коаліції і домігся значних успіхів у боротьбі проти Габсбургів.
У серпні 1619 - січні 1622 років, діючи разом з Чехією, зайняв значну частину тієї території Угорського королівства, що знаходилася під владою Габсбургів, і був обраний 25 серпня 1620 року королем Угорщини. Після поразки антиавстрійської коаліції при Білій Горі позбавився угорської корони. За умовою Микуловського (Никольсбургського) договору 31 грудня 1621 року між Бетленом і Фердинандом II Габсбургом Бетлен за відмовлення від угорської корони одержав значну частину території Словаччини (7 так званих верхньоугорських комітатів). У серпні 1623 - травні 1624 років Бетлен почав 2-й похід проти Габсбургів, у ході якого його війська розбили загін австрійського генерала Валенштейна в бою при Годоніні (Моравія). У ході 3-го наступу, початого Бетленом у серпні 1626 року у підтримку антиавстрійської коаліції (Голландія, Англія, Данія), його війська здобули перемогу над Валенштейном у Дрегейпаланці (30 вересня). Пожоньський (Братиславський) мир (20 грудня 1626 року) зберіг за Бетленом території, отримані їм по Микуловському договорі. Готуючись продовжити боротьбу з Габсбургами, Бетлен уклав союз з молдавським господарем Мироном Мовилой (1628 рік) і направив посольство в Москву для укладання російсько-трансільванського союзу.
Війна 1660-64 років почалася наступом турецьких військ. Однак у битві під Сентготхарді (1 серпня 1664 року) турецька армія великого візира Фазила Ахмета Кепрюлю була розгромлена військом австрійського фельдмаршала Монтекуколі. По Вашварському миру (10 серпня 1664 рік) турецькі війська виводилися з Трансільванії, які, однак, залишилася під верховною владою султана. Війна 1683-99 років почалася вторгненням турецьких військ в Австрію й облогою Відня (з 14 липня 1683 року). Турецькі війська були наголову розбиті 12 вересня 1683 року військом союзника Австрії Яна Собеського. Ця поразка поклала початок поступовому відступу турків з Центральної Європи.
Після створення антитурецької "Священної ліги" (1684 р.) австрійські війська зайняли Буду, у 1687-88 роках опанували східною Угорщиною, Славонією, Банатом, зайняли Белград. Вступ Росії в "Священну лігу" (1686 р.) і її виступ проти Туреччини (Азовські походи 1695-96 роки) полегшили боротьбу Австрії проти Туреччини. 11 вересня 1697 року австрійські війська під командуванням Євгенія Савойського розбили турецьку армію в Зенти. У результаті війни до Австрії відійшли велика частина Угорщини, Трансільванія, Хорватія і майже вся Славонія (див. Карловицький конгрес 1698-99 років).
У 17 столітті Трансільванія була об'єктом боротьби між Габсбурзькою й Османською імперіями, відігравала значну роль у боротьбі Угорського королівства проти Габсбургів. У 1687 році війська Габсбургів окупували територію Трансільванії. На Карловицькому конгресі Габсбурги домоглися міжнародного визнання своєї влади над Трансільванією. Карловицький конгрес 1698-1699 років, міжнародний конгрес, що зібрався в жовтні 1698 року у містечку Карловці в Славонії для укладання миру між державами, що входили в "Священну лігу" (Австрія, Венеція, Польща, Росія), і Османською імперією (Туреччиною). Карловицькому конгресу передував ряд військових поразок Туреччини у війнах із країнами цієї коаліції, у тому числі катастрофічний розгром турецьких військ у 1683 році під Віднем (Австро-турецькі війни 16-18 століть, Польсько-турецькі війни 17 ст.). Серйозні протиріччя між членами "Священної ліги" і особливо їхня протидія посиленню позицій Росії в басейні Чорного моря привели до того, що замість загального договору союзників з Туреччиною 16 січня 1699 року Польща, 26 січня Австрія і Венеція підписали з Туреччиною окремі мирні договори, а Росія 24 січня лише угоду про перемир'я на 2 роки, що було замінено Константинопольським мирним договором 1700 р. Польща одержала частину Правобережної України, що залишалася ще уТуреччини, і Поділля. До Австрії відійшли велика частина території Угорщини, Трансільванія, Хорватія і майже вся Славонія. Венеція одержала Морею, острова Архіпелагу, фортеці в Далмації. За Росією за умовами перемир'я залишився Азов.
Карловицький конгрес юридично оформив нове розміщення сил у Центральній і Східній Європі, обумовлену поразками Туреччини і припиненням її просування на захід.
З 2-ї половини 18 століття у надрах феодалізму в Трансільванії зароджуються капіталістичні відносини. Жорстока феодальна експлуатація викликала Трансільванське селянське повстання 1784-85 років.
Трансільванське селянське повстання 1784-85 років, антифеодальне
Loading...

 
 

Цікаве