WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Становлення та організація державних інституцій в московській державі в хііі – хvi ст (дирломна) - Реферат

Становлення та організація державних інституцій в московській державі в хііі – хvi ст (дирломна) - Реферат

давньоруської держави" розглядається вплив політично-соціальної традиції Київської Русі на формування державних інституцій Московської держави. В другому розділі "Державні інституції Золотої Орди" аналізуються державні і політичні органи влади Золотої Орди, та розглядається їх вплив на процес формування державних органів управління Московського князівства. В третьому розділі "Становлення державної системи управління Московського царства" досліджується процес становлення державних органів управління в московському князівстві, та висвітлюється початковий період розвитку російського самодержавства.
Тема даної роботи пройшла апробацію на Кафедрі історії слов'ян Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника. Окремі наукові положення дослідження заслуховувалися й обговорювалися на звітніх науково-практичних конференціях та тематичних круглих столах. Звичайно дана робота не претендує на вичерпність, але її автор сподівається продовжити розробку даного напрямку, розширивши джерельно-історіографічну та методологічну базу.
Матеріали роботи можуть бути використані при підготовці лекційного чи практичного курсу, або ж лягти в основу більш грунтовного дослідження.
Розділ І. Державні інституції давньоруської держави
В історичних джерелах назва "Росія" з'явилась у ХV ст., але до кінця ХVII ст. вживались тільки назви "Русь", "Руська земля", "Москва", "Московське царство", "Московія", "Московщина". Як політичний термін, назва "Росія" офіційно була усталена з прийняттям 1721 р. Петром І титулу імператора. Народ, який започаткував і визначав історію Російської держави - росіяни, сформувався у північно-східній частині Східної Європи, на території, заселеній у давнину слов'янськими племенами в'ятичів, ільменських слов'ян, кривичів, частково сіверян і радимичів. У його утворенні взяли участь і фінно-угорські племена (весь, чудь, меря, мурома та ін.) [38,c.52].
Населені слов'янськими та угро-фінськими племенами землі Північно-Східної Європи у ІХ - Х ст. були приєднані до Київської держави. Після розпаду Київської Русі (ХІІ ст.) існували окремі князівства. Протягом тривалого часу найбільш могутнім було Владимиро-Суздальське князівство, тер. якого згодом стала ядром Московської держави. На час правління засновника князівства Юрія Долгорукого (бл. 1125 - 1157 рр.) припадає перша літописна згадка про Москву (засн. 1147 р.). Його син Андрій Боголюбський (1157 - 1174 рр.) зробив своєю столицею Владимир-на-Клязьмі і намагався поширити свою владу й на Київське князівство. Брат Андрія Всеволод III Велике Гніздо (1176 - 1212 рр.) встановив свій контроль над кількома іншим князівствами у Північно-Східній Європі. Він успішно воював з половцями (з Х ст. кочували в східноєвропейському степу) та з Волзько-Камською Болгарією (існувала з Х ст.; у заснуванні її особливу роль відіграли болгари, які після розпаду Великої Болгарії перебралися в Середнє Поволжя) [26,c.301]. Всеволод III, щоб підкреслити свою незалежність від Києва і вищість над північно-східними князівствами, прийняв титул великого князя. Внаслідок монголо-татарської навали у ХІІІ ст. князівства потрапили у політичну, залежність від Золотої Орди. Місцеві правителі мусили одержувати від золотоординського хана грамоту - ярлик, що надавав право на управління їхніми землями [43,c.458].
Утворення централізованої Морсковської держави - складний і тривалий процес. Він розпочався наприкінці ХІІІ ст. і виразно проявився на початку ХV cт. Наприк. ХІІІ ст. Владимиро-Суздальське князівство почало занепадати. Провідну роль у Північно-Східній Русі стали відігравати конкуруючі між собою Тверське і Московське князівства (в останньому правили нащадки Олександра Невського) [47,c.219].
На початку ХІV ст. Північно-Східна Русь пердставляла собою ряд самостійних, в політичному відношенні, феодальних князівств та республік, які були номінально об'єднанні під владою великого князя володимирського [51,c.5].
В цей час роль Москви, як центра об'єднання руських земель ще не визначилася. Цей період характеризується тенденцією до зростання території князівства. Крім того, московські князі вели боротьбу з Твєррю за володимирський пристол. Лише в другій половині ХІV ст. значущисть Москви як політичного центру Російської держави поступово набуває реального змісту.
Певний час у цьому регіоні провідну роль відігравало Тверське князівство, створене у 1230 - 1240-х рр. (від 1260-х рр. його пра-вителі займали владимирський великокняжий стіл). 1328 р. за згодою хана Золотої Орди великокняжий титул перейшов до правителя Московського князівства (існувало з другої половини ХІІІ ст.) Івана Даниловича Калити (1328 - 1340 рр.), внука Олександра Невського. Іван Калита заклав основи могутності Москви, приєднавши до неї ряд сусідніх князівств [51,c.497]. З метою утвердження своїх політичних, планів переніс із Володимира до Москви центр митрополії "всієї Русі" (до Володимира-на-Клязьмі переведено з Києва у 1299 р.). Ще більше зміцнив авторитет і вплив Москви внук Івана Калити - Дмитрій Іванович Донський (1359 - 1389 рр.), якому вдалося підкорити ряд князівств і, скориставшись з анархії у Золотій Орді, розбити хана Мамая у битві на Куликовому полі (1380 р.) [38,c.112].
За правління Василія І Дмитровича (1389 - 1425 рр.) і Василія II Васильовича (1425 - 1462 рр.) кордони Московської держави значно розширились за рахунок приєднання Нижньогородського, Муромського та ін. удільних князівств. Перемога Василія II у багаторічній міжусобній війні підготувала необхідні передумови для завершення процесу об'єднання північно-східних земель навколо Москви й утворення централізованої держави. За правління Івана III Васильовича (1462 - 1505 рр.) та його сина Василія III Івановича (1505 - 1533 рр.) до Московської держави були приєднані Ярославське (1463 р.) та Ростовське (1474 р.) князівства, Новгородська республіка (1478 р.), Тверське князівство (1485 р.), Псковська земля (1510 р.), Смоленське (1514 р.) і Рязанське (1521 р.) князівства та В'ятська земля, що завершило встановлення панування великих князів московських над усіма північно-східними руськими землями [43,c.513].
Період 80-их рр. ХV cт. - рубіжний, оскільки саме в цей період була ліквідована політична роздробленість Північно-Східної Русі. В 80-их рр. ХV cт. Була ліквідована політична незалежність феодальних республік. Об'єднання Московським князівством земель московських, суздальсько-нижньогородських, ростовських, ярославських, тверських, новгородських, частково рязанських та інших означало не тількиутворення єдиної державної території, але й перебудову всієї політичної системи Північно-Східної Русі. Для об'єднанної держави характерні нові форми апарату місцевого і центрального управління. Саме з 80-х рр. ХV cт. спостерігається реорганізація адміністративної системи, яка існувала ще в попередній період. В якості постійного центральногодержавного органу при великомукнязі остаточно оформлюється боярська дума з сталим складом. По мірі ускладнення державних функцій упправління доручається дякам, які
Loading...

 
 

Цікаве