WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Становлення та організація державних інституцій в московській державі в хііі – хvi ст (дирломна) - Реферат

Становлення та організація державних інституцій в московській державі в хііі – хvi ст (дирломна) - Реферат

[34,c.39].
В умовах феодальної роздробленності в стані розпорошення перебували і збройні сили. В разі військової небезпеки, кожний князь чи боярин мусів збирати народне ополчення в межах свого володіння. Народне ополчення підпорядковувалося двору свого володаря. В даному випадку під двором розумілася бойова одиниця, загін дворян-послужильців. Це були загони, які йшли на війну зі своїм стягом та своїм командиром. Єдиного командування не існувало, оскільки не існувало єдиної армії. З встановленням централізованої держави таке ополчення стає малоефективним. Постає потреба в ліквідації дворів бояр та удільних князів. Цей процес був започаткований ще Іваном ІІІ. В ХVІ ст. змінюється принцип комплектації народного ополчення у зв'язку з впровадженням "великої московської сохи". По-новому на базі помістної системи організовувалися загони "служилого дворянства". На зміну феодальним дворам приходять військові підрозділи, що формувалися за територіальним принципом [34,c.186-187].
Значні зміни в системі державного управління відбуваються в 50 - 60-их рр. ХVІ ст., що було зумовлено впровадженням ряду реформ державного управління урядом Івана ІV. З метою підвищення боєздатності війська в армії було впроваджено принцип "єдіноначалія", тобто на час військових походів керівництво військами здійснювалося централізовано, без врахування посад і місництва. Цей захід сприяв підвищенню боєздатності дворянського війська [9,c.366].
В цей час зростає значення загонів "пищальників", які використовувалися в якості залоги для оборони південних міст від набігів казанських та кримських татар. Згодом ці загони були реорганізовані в так зване стрілецьке військо. В 1550 р. за пищальниками офіційно закріплюється назва "стрільці", з їхнього середовища було виділено трьохтисячний загін "виборних" (московських) стрільців. Створення дисціплінованного та добре озброєнного стрілецького війська стало пердумовою виникнення регулярної армії.
В жовтні 1550 р. московський уряд вирішив виділити земля в Московському повіті для 1078 дворян (так звана "вибрана тисяча"), які не мали підмосковних володінь. Ця реформа здійснювалася з метою зміцнити позиції служилої верстви дворянства. В 1551 - 1552 рр. уряд сприяв формуванню так званого "дворового дворянства", з середовища якого висувалися кандидати на найвищі державні посади [18,c.235].
Важливим заходом в галузі кодифікації норм права та впорядкування судочинства було створення в 1550 р. нового "Судебника". В "Судебнику" Івана ІV знайшла відображення тенденція до подальшої централізації державної влади та збільшення контролю держави над системою суду. Віддтепер зростає питома вага центральних судових органів управління та вплив дячеської бюрократії. Новий судебник ще більше обмежив судові права намісників. Проте, значна частина кодексу стосувалася питань обмеження права "відходу" селян, що створювало передумови до поглиблення процесу закріпачення [18,c.257].
Одним з важливих кроків 50-их рр. ХVІ ст. стала реорганізація центральних органів управління Московського царства. В 60-их рр. ХVІ ст. остаточного офрмлення набуває приказна система. Віддтепер в кожному приказі сконцентровувалася тільки одна певна галузь державного управління. Приказна система зміцнювала позиції дяків, які за своїм походженням були дрібними дворянами. В 1555 р. було створено Помісний приказ, який відав питаннями помісного землеволодіння; Разрядний приказ, в компетенції якого були питання комплектації царського війська. Ще в 1549 р. було створено Посольський приказ, в компетенції якого були питання зовнішньої політики держави. Пізінше були створені Стрілецький та Земський прикази [18,c.238].
В середині 50-их рр. ХVІ ст. значні зміни відбуваються в фіскальній системі Московського царства. В 1554 р. було створено "Большой приход", куда поступали найважливіші загальнодержавні податки.
В результаті реорганізації помісного управління, значно обмежуються повноваження місцевих аристократів. В 1555 р. так звані "губні установи" розповсюджуються по всій країні. В відані цих установ перебував суд з надзвичайних справ. Відтепер суд з кримінальних злочинів переходив з підпорядкування намісників та волостелей до "губних старост", які обиралися з середовища місцевого дворянства. В 1554 р. уряд реорганізував в спеціальний "Разбойний приказ" боярську комісію, яка розглядала "разбойні справи". "Губна реформа", однозначно посилювала позиції дворянства й була спрямована на знищення кормління. Остаточно система кормлінь була ліквідована в результаті земської реформи, яка була проведена в 1555 - 1556 рр. В результаті цієї реформи намісники та волостелі були замінені органами земського управління - "ізлюбленними головами" та "целовальниками", які обиралися з середовища посадського населення. В компетенції земських органів влади був суд з другорядних справ. Крім того, земства збирали податки, які раніше сплачувалися кормлінщикам, а за новою системою надходили до жержавної казни. Губні та земські органи управління були станово-представницькими установами дворянства, що зміцнювало основи царської влади [40,c.164].
На початку 60-их рр. ХVІ ст. загострилися суперечності між представниками боярсько-аристократичних угрупувань та царською владою. Бояри виступали проти спроб Івана ІV реформувати систему управління та подолати пережитки феодальної роздробленності. Особливо активно російське боярство виступило проти спроби ліквідації намісництв, уділно-вотчиних володінь тощо. Ситуація загострювалася у звя'зку з рядом військових невдач Московської держави у Лівонський війні [40,c.179].
В таких умовах цар Іван Грозний впроваджує ряд рішучих заходів з метою подолати опір боярської аристократії та зміцнити центральну владу, надавши значні привілеї дворянству. Уряд Івана ІV впроваджує так звану опричнину, яка була використана царем для боротьбиз опозиційними боярськими угрупуваннями.
В період опричнини, в політичному управлінні країною відбуваються певні зміни. Зі зростанням загальнодержавної території, постає проблема побудови нової системи оборони, фінансів, суду та управління. В 1565 р. Іван ІV оголосив про встановлення опричнини (від слова "оприч" - окрім). Таким чином країна поділялася на дві частини: земщину - територія держави, та опричнина - володіння, що належали особисто царю. До опричнини увійшли області торгівельного та промислового значення, райони землеволодіння дворян, які становили опору царської влади, а такожземлі, що становили старовинні князівські володіння. Землі, що увійшли до опричнини складали половину всієї площі Російської держави. З території опричнини були виведені великі землевласники. Утворення опричнини підірвало економічні та політичні позиції удільного земелеволодіння. На місце виведених землевласників в опричнині розмістили "опричних служилих людей". За земщиною залишалися окраїни на заході та північному заході країни. Також до земщини були включені деякі території на півдін та південному сході. В земщині державний устрій залишився майже без змін: продовжувала діяти
Loading...

 
 

Цікаве