WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Становлення та організація державних інституцій в московській державі в хііі – хvi ст (дирломна) - Реферат

Становлення та організація державних інституцій в московській державі в хііі – хvi ст (дирломна) - Реферат

користувався правом володіння тільки під час своєї служби князю. Помісне землеволодіння передбачало наділення служилих дворян землею з державного, великокнязівського фонду. Ця система вимагала чіткої регламентації дворянської служби. Розвиток помісного земелеволодіння вимагав переросподілу земельних фондів країни. Починаючи з ХV ст. зростає нестача державних земель, з яких виділялися помістя. З цією метою великі князі Іван ІІІ та Василь ІІІ, намагалися здійснити секуляризацію церковних земель та ліквідувати вотчино-удільне землеволодіння [34,c.35].
Помісне право - право феодально-сеньоріальне - передбачало право на суд, адміністрацію загальну та господарську в межах певного помістя. Помістя сприяли утвердженню великокнязівської влади на місцях. "Служилі люди" - представники великого князя, згодом царя були уособленням землевласника та державного чиновника [34,c.35].
Процес централізації державного апарату знайшов своє відображення і в законодавстві. В 1497 р. було складено перший "Судебник" - кодекс законів Російської держави. "Судебник" став узагальненням правових норм, які існували до цього в окремих феодальних центрах. Основна частина "Судебника" стосувалася впорядкування судочинства та судової системи Московської держави. Крім того, в ньому регламентувався порядок діяльності центральних судових органів, які перебували в руках боярства. Судебні функції намісників, згідно з "удебником" значно обмежувалися, оскільки для проведення намісницького суду була необхідна участь представників посадського населення [20,c.209].
З кінця ХV ст. в галузі місцевого управління поширюється система "кормів" (отримання намісником грошових та натуральних стягнень з підлеглого населення). Така ситема сприяла зростанню зловживань з боку місцевої влади й несприяла фінансовому та економічному розвитку держави. На початку ХVI ст. великокнязівська влада намагалася обмежити права намісників, визначаючи місцевому населенню розміри "кормів", а також обмежуючи термін намісництва до одного року [40,c.122].
Обмеження прав намісників сприяло посиленню позиції дворянства. Поступово виникає інститут "городових приказчиків", які зосереджують в своїх руках адміністративно-фінансову владу в містах. "Городові приказчики" відали справами будівництва міських укріплень, відали матеріальним забезпеченням оборони міст тощо. Поява інституту "городових приказчиків", який формувався з дрібного дворянства, значно обмежила права намісників та сприяла посиленню позиції служилого дворянства [41,c.312].
Незважаючи на певні зміни в системі землеволодіння та появі "служилих людей", як нової панівної верстви, боярство як правлячий стан продовжувало зберігати свої економічні й політичні позиції в суспільстві. Наприкінці ХІV - на початку ХV ст. боярство стає замкнутою верствою, яка претендує на панівну роль в державі. Боротьба боярських угрупувань за владу та за вплив на великокнязівську владу сприяла політичному зміцненню окремих боярських родів: Шуйських, Бєльських, Глинських та інших. В роки правляння Івана ІV, під час так званної опричнини, велика кількість боярських родів було знищено. Політика Івана Грозного сприяла ослабелнню боярської аристократії, миісце якої зайняла "служила знать" [6,c.188]. Поява нової верстви суспільства - "служилої знаті", сприяло зміцненню монархічної влади московських царів та утворенню російського дворянства.
Наприкінці ХV - на початку ХVI ст. в складі Російської держави залишалися окремі землі та князівтва, які продовжували зберігати свої власні особливості в управлінні. Таким чином, перед центральною московською владою постало питання про уніфікацію системи управління та остаточна ліквідація вотчиної системи, як основної перешкоди для утвердження самодержавства.
Утворення Московської централізованої держави сприяло зростанню впливу великого московського князя. Великий князь, а з 1547 р. - цар єдиновладний правитель Росії, влада якого носила харизматичний характер. Ідеологічним підгрунттям російського самодержавства стала так звана теорія "Третього Риму", яка обгрунтовувала права російських володарів на державотворчу спадщину Риму та Візантії. За правління Івана ІІІ відбувається остаточне оформлення офіційного титулу московських правителів: "Государь всея Русі"[21,c.171].
Становлення самодержавства та утворення централізованної держави сприяло становленню уніфікованого державного апарату управління. Верховна влада в Московській державі належала великому князю, авторитет якого безсумнівно зріс з прийняттям офіційного титулу "цар". Особливе політичне значення належало боярській думі, яка починаючи з ХV ст. перетворилася на постійний дорадчий орган при великому князі, а з 1547 р. при царі. До складу боярської думи входили путні бояри, які відали окремими галузями двірцевого господарства та особи, що відали адміністративним управлінням держави [20,c.239]. Порядок призначення в думу визначався системою "меснічества", тобто станово-ієрархічним становищем феодала, яке залежало від знатнотсі роду, частково від вислуги тощо. Боярська дума складалася з невеликої кількості бояр. Так наприклад в 1533 р. до складу думи вжодило лише 12 бояр. З метою ослаблення аристократичного складу думи Іван ІІІ та Василь ІІІ залучали до її складу дворян, які отримали назву "думних дворян". Діловодство думи доручалося спеціальним чиновникам, які виконували секретарські функції "думним дякам" [18,c.291].
Основою для створення виконавчих інституцій влади став великонязівський палац на чолі з дворецьким. Палац, як форма великокнязівського управліня, здійснюдвав керівництво державними землями. Казна, на чолі з казначеєм, виконувала функції великокнязівської канцелярії. Серед найважливіших посад в князівському палці були "конюший", "кравчий" (які подавали князю чаші з напоями під час застілль), "оружний" (який відповідав за виготовлення і збереження вогнепальної зброї) та інші. Двірцеві посадовці походили з пердставників нетитулованого московського боярства. Ці посадовці отримували забеспечення за рахунок "кормів", які збиралися з "путей" (підвладних земель) [6,c.237].
Практичну роботу в державних установах виконував апарат казни, який складався з дворян. Казначей здійснював управління державними фінансами, він крім того, був хранителем державного архіву. Помічник казначея - "печатник" (хранитель великонязівської печатки) здійснював організацію дипломатичної служби. В період ХV ст. в Московській державі утверджується приказна система, якавиникла на базі думських комісій, які відали окремими питаннями управління. Прикази як органи державного управління здійснювали управління окремих галузей державного життя. Прикази, подібно до міністерств, відповідали за справи зовнішньої і внутрішньої політики, юстиції, оподаткування тощо. Приказна система сприяла формуванню певного прошарку чиновництва - приказних дяків. Приказні дякі призначалися великим князем, або боярською думою. Нерідко приказні дяки були незнатного походження - діти священників, міщан. Цей апарвт чиновництва не був замкнутим
Loading...

 
 

Цікаве