WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Становлення та організація державних інституцій в московській державі в хііі – хvi ст (дирломна) - Реферат

Становлення та організація державних інституцій в московській державі в хііі – хvi ст (дирломна) - Реферат

про свою армію її забезпечення, боєздатність та чисельний склад. Хана мало цікавило де темник втратив своїх людей, чому коні не здатні витримати навантаження походу, чи чому воїни голодують. Його цікавила лише боєздатність тумена, яку і мав забезпечити темник, не гребуючи для цього жодними засобами, окрім тих, що могли завдати шкоди іншим туменам чи власності хана [36,c.220]. Темники самостійно могли мобілізувати до своїх загонів іншоплемінне населення, поповнюючи втрати в боях, проводити реквізицію у місцевого населення для забезпечення потреб армії та навіть організовувати напади на сусідні землі, як це сталося у 1390 р., коли ряд темників організували напад на Тебріз без санкції хана Тохтамиша, чим спровокували чергову війну з Тимуром [52,c.649].
Дуже суперечливим є питання про можливості ведення темниками власної зовнішньої політики. З однієї сторони, вони, як слуги хана, таких прав не мали і змушені були триматися в руслі офіційної політики. З іншої - наймогутніші темники Золотої Орди - Ногай та Едигей приймали та відправляли посольства до інших країн, передусім, до Єгипту (Ногай) та Самарканду (Едигей), роблячи це паралельно з дипломатією хана, чи навіть незалежно від неї [22,c.262]. Тож, можна припустити, що права на власну міжнародну політику в період сильної державності темники не мали, а у час смут намагалися знайти власну нішу у міжнародних зносинах. Проте їх політика через відсутність легітимності, яку надавала харизма Чингізидів, мала обмежений характер. Навіть Едигей, в роки найбільшої могутності, міг виступати лише як емір або князь, тобто особа, залежна від правителя. Тож основну частину повноважень темників становили передусім внутрішньо-державні та військові повноваження. Вони і визначили основні вектори політики темників Золотої Орди на три століття [36,c.221].
Для кращого аналізу діяльності темників у Золотій Орді, їх умовно можна розділити на дві групи: 1.) темники-військові, що не мали реальної політичної влади в державі і не претендували не неї, зосереджуючись виключно на військовій справі на рівні свого тумену; 2.) темники-політики, які окрім військової справи, значну увагу приділяли встановленню своєї особистої влади в Орді.
До першої групи відносилися переважно представники передової знаті - темники-нойони, які напряму залежали від ханської влади. Вони не мали стабільних сторонніх прибутків, обмежуючись лише тимчасовою військовою здобиччю та податками з залежних кочовиків-воїнів. їх кочів'я розташовувались осторонь важливих торгівельних шляхів, не мали природних кордонів та прямих виходів в землі багатих сусідів - Русь, Балканські країни, Кавказ чи Середню Азію [22,c.263]. А політична діяльність темників-нойонів найчастіше обмежувалася можливостями маневру між тим чи іншим претендентом на ханський престол. В разі встановлення сильної ханської влади, як за часів Тохти та Узбека, вони взагалі перетворювалися у рядових державних чиновників, головне завдання яких полягало у підготовці армії для ханських походів. Та навіть і такі аполітичні темники через свою можливість оперувати значними збройними формуваннями, становили певний політичний чинник, з яким мусили рахуватися найсильніші золотоординські хани. Відомим прикладом є боротьба між Тохтою і Ногаєм за прихильність ряду емірів - темників, що маневрували між цими двома правителями та спровокували у 1300 р. війну між ними [36,c.225].
Другу частину темників становили переважно представники молодших Чингізидів - темники-оглани, але були і виключення, зокрема Мамай та Едигей. Окрім безпосередньої підтримки з боку ханської адміністрації, вони мали також опору і у своїх підрозділах, які, або були ними особисто сформовані з населення підвладної їм території (Ногай, Мамай), або були пов'язані старими, традиційними зв'язками (Едигей). Найчастіше ці темники боролися за верховну владу в Золотій Орді, висуваючи маріонеткових ханів та підтримуючи їх своїми військами, їхні кочів'я знаходились далеко від ханської ставки, і це надавало певного безконтрольного статусу. Всі вони намагалися встановити особистий контроль над якимось грошовим потоком - певною гілкою Великого Шовкового шляху: Кримом, Хорезмом чи передкавказькими степом [51,c.398]. Тому їх статус темників був виключно номінальним, передусім, через відсутність вищого рангу в державній ієрархії, адже вони контролювали збройні сили, що складалися більш ніж з одного тумену. Найбільш відомими представниками цього типу темників були Ногай, Тоглу-бій, Мамай та Едігей. З незначними проміжками у часі вони змінювали один одного, спочатку укріплюючи ханську владу, але, в цілому, створюючи передумови для подальшого розпаду Золотої Орди. В їх діяльності було багато спільних рис - інтриги, становлення на владу і заміна на ханському престолі різних кандидатів, спроба своє намісництво перетворити на захищене від ханського втручання володіння та ін [51,c.649].
Для висвітлення поставленої проблеми - політики темників, варто, передусім, звернути увагу на ті політичні акції, що проводилися темниками незалежно від походження чи статусу в Орді. Так, першочерговим завданням кожного темника було забезпечення боєздатності свого підрозділу. І якщо у військово-тактичному плані на стороні темників була традиційна монгольська дисципліна, введена ще Чингізханом, та особиста відповідальність кожного воїна за власне спорядження, то в плані економічного забезпечення армії, одноманітності не було [36,c.222]. Виділений земельний наділ під кочів'я міг забезпечити лише найменші потреби армії - фураж в теплу пору року. Взимку проблема утримання худоби могла бути вирішеною лише через використання заготовленого раніше фуражу, а отже передбачала наявність контактів з осілими сусідами [51,c398].
Не менш важливою була проблема забезпечення особового складу армії необхідними продовольчими запасами. Натуральне господарство кочовиків не могло забезпечити всіх потреб людей і змушувало їх включатися до торгівельних відносин з сусідами. З самого початку існування Золотої Орди і хани, і темники намагалися взяти під особистий контроль регіони з землеробським населенням, зменшуючи в них податки, порівняно з князівськими землями. Прикладом цього були Болоховська земля та слободи баскака Ахмата, які темники намагалися відірвати від князівської влади. Обидва ці проекти зазнали невдачі і були засуджені сучасниками на Русі як приклад колобораціоналізму. Зі свого боку, темники могли відповісти на знищення Болоховського самоврядування Данилом Галицьким та слобод Ахмата князем Дмитром лише військовими набігами і погромами, які ще більше відштовхували землеробське населення від співпраці ззавойовниками [16,c.22].
З метою ефективного управління загарбанними зелями, монгольський уряд провів перепис населення. У 1248 р. було здійнено перепис населення Південної Русі, а в 1257 р. переписчики досягли північних князівств. Основаною метою цих підрахунків було встановлення точної кількості населення для ефективного стягнення данини - "виходу". Крім "виходу" існували екстрені виплати - "запити". Якщо хану
Loading...

 
 

Цікаве