WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Становлення та організація державних інституцій в московській державі в хііі – хvi ст (дирломна) - Реферат

Становлення та організація державних інституцій в московській державі в хііі – хvi ст (дирломна) - Реферат

могли бути всі вільні монголи, незалежно від родової статусу, то в подальшому, зі зростанням кількості молодших Чингізидп ця посада займалася головним чином ними. Найбільш яскравиі прикладом цього є життя Ногая - троюрідного племінника онук Чингізхана Берке, який розпочинав як темник, та більшості йог союзників та ворогів, кожен з яких був приналежним до Чингізидів. Але можливість темництва для нечингізідів зберігалася, про що свідчат приклади Туглу-бія, Мамая та Едигея. Отже увесь час темники булі з'єднуючою ланкою між Чингізидами і простими воїнами, здійснюючі значний вплив на політику ханів [51,c.630].
Щоб обмежити можливість всевладності темників, Чингізхаї закріпив харизму влади за своїми безпосередніми нащадками, позбавивші темників можливості претендувати на верховну владу в Імперії.1 вс; подальша ідеологічна машина імперії (жерці, хроністи та навіть народи співці) працювала у цьому напрямку - законну владу мають лиші Чингізиди, причому не важливо, якими особистими якостями БОНІ наділені. Європейський прецедент законної заміни однієї, слабкої династі на іншу, більш дієву, але нелегітимну в даний час в монгольській імперії був неможливий. Навіть наймогутніші темники змушені були рахуватися з цією харизмою Чингізидів. І саме це в подальшому спричинило такі постімперські феномени, як феномен Тимура-Тамерлана та Едигея [22,c.370].
Певною мірою змінився статус темників не-Чингізидів після утворення на терені єдиної монгольської імперії спочатку напівне-залежних, а потім і повністю незалежних улусів - Золотої Орди, держава Хулагідів та Чагатаїв. В них інститут темництва набув нового значення.майже повністю відмінного від того, яке йому надавав Чингізхан. Так, відомо, що всі старші сини Чингізхана отримали у спадок від батька всього по чотири тисячі воїнів - монголів, тобто навіть менше одного тумену [22,c.262]. І при цьому їм виділялися величезні землі у якості улусів, на яких діти мали встановити монгольську владу та забезпечувати на них покірність місцевого населення, яке найчастіше значно перевищувало загальну кількість монголів, не говорячи про незначні військові контингенти, виділені Чингізханом. Проблема завоювання нових земель перед кожним із дітей поодинці практично не стояла - для великих походів виділялася об'єднана армія різних Чингізидів, як це було у 1236 році для захоплення Батиєм Дешт-і-Кипчака і Русі [51,c.469]. Але в подальшому основні монгольські війська залишали підкорений край, і новий правитель мав самостійно забезпечувати продовження своєї політичної кар'єри. Єдиним шляхом для цього ставала мобілізація місцевого, переважно кочового населення підкорених територій - саме так, на основі чотирьох тисяч створювати стотисячні армії. З формуванням нових армій відразу виникала потреба комплектації їх командного складу, передусім, темників. В цій ситуації темник вже виступає не як колишній козак чи сподвижник Чингізхана, що забезпечувало певну незалежність від дітей великого Хана, а як безпосередній васал Чингізида-Джучі, Чагатая, Хулагу, і навіть певною мірою Хубілая. Головним джерелом темників в цей час стають молодші представники династії, що через свою віддаленість від основної гілки роду не могли претендувати на верховну владу навіть у нових державних утвореннях [22,c.262]. З урахуванням полігамії, кількість таких осіб за короткий час - першу половину XIII ст., значно перевищувала попит. Так, за джерелами можна прослідкувати, що вже на кінець XIII ст. молодші Чингізиди посідають навіть нижчі посади в армії - тисячників та сотників, маючи посаду темника вершиною мрій, не сподіваючись на окремий улус, лише вичікуючи моменту, щоб піднятися по ієрархічній драбині. Враховуючи державні ранги в системі ієрархії монгольського суспільства їх можна умовно назвати темниками-огланами, хоча вони за законом спадковості не мали прав справжніх огланів [36,c.215].
Проте паралельно з темниками - Чингізидами продовжували існувати і темники з інших родів. Вони отримали владу, в першу чергу, як нащадки вірних слуг Чингізхана, отже, умовно їх можна назвати темниками-нойонами, їхня амбіційність була штучно придушена системою родової харизми нащадків Чингізхана, проте вони вирізнялися особистими якостями і виконавчою дисципліною. Останнє робило цих темників досить популярними в армії, та серед тих Чингізидів, які претендували на владу нелегітимними шляхами. Так, на темників, а не на огланів робив свою основну ставку претендент на владу в Золотій Орді Берке, який в легітимності поступався дітям Бату. В подальшому Тохта і Узбек також спиралися на темників-нойонів для боротьби з темниками-огланами: Ногаєм, Бурлю ком, Сара-Букою та іншими, які претендували на певну автономію у Золотій Орді. В певний час їх кількість зменшувалася, що ми бачимо в часи наступників Берке - Менгу-Тимура та Туда-Менгу, при яких темники-нойони були усунуті темником - Чингізидом Ногаєм на периферію політичного життя [51,c.465]. Вони стали розглядатися вже не як окрема сила, а як певна карта в руках двох гравців - хана і Ногая. І їх повернення до власної активної політики стало можливим лише після розгрому могутнього темника-оглана.
В нових улусах старших Чингізидів темники поступово займають ту нішу, що утворилася внаслідок знищення під час завоювання всіх родоплемінних утворень кочових народів. Втрата колишніми половцями, печенігами та торками своєї історичної соціальної організації штовхнуло їх до нових утворень - військових підрозділів монгольської армії, і темники для них посіли місце колишньої родової аристократії [36,c.220]. Тож відбувся певний синтез монгольської верхівки та підкореного населення. Особливо це стало помітно у другій половині XIII ст., коли поступово стабілізується політична ситуація в Монгольській імперії: визначаються кордони між улусами, порядок взаємовідносин між різними поколіннями Чингізидів та між центром і регіонами. І головне - практично припинилися широкомасштабні завойовницькі походи з залученням контингентів інших улусів, що припинило започатковані Чингізханом масові міграції та стимулювало укріплення феодальних відносин в нових державах - улусах, де саме тисячна приналежність населення стала основою ленної системи [51,c.582]. Так, темники починають поступово перетворюватися з військових офіцерів на феодалів-ленників, зобов'язаних нести службу ханові на підставах васальної залежностi. Вони продовжували залежати від волі хана, який міг позбавити їх влади над туменом, і при цьому мали рахуватися з інтересами власного підрозділу, особливо його командного складу - тисячників та сотників, що могли перейти на службу до іншого темника, так як не були зв'язаними заповітом Чингізхана [22,c.263].
Але втой же час темники, як правителі окремих областей, де мали кочувати їх загони, мали практично необмежену владу як військового, так і адміністративного характеру. Апеляцію щодо їх дій у мирний часможна було дістати лише від хана, що для основної більшості простих воїнів, і особливо для представників підкореного населення, було просто нереально. Темник повинен був сам піклуватися
Loading...

 
 

Цікаве