WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Ясір Арафат – лідер Палестинського народу - Реферат

Ясір Арафат – лідер Палестинського народу - Реферат

будівництва багатокілометрової стіни, покликаної відокремити арабські території Палестини від Ізраїлю.
З початком другої інтифади дружина Арафата переїхала разом з дочкою й матір'ю в Париж. Сам же Аріель Шарон став новим прем'єр-міністром Ізраїлю.
У грудні 2001 року за його вказівкою резиденція Арафата "Муката" у Рамалі була блокована ізраїльськими військами. Ізраїльський уряд Шарона припинив всякі політичні зносини з Арафатом, і останні три роки свого життя він був фактично бранцем Ізраїлю. У принципі він міг у будь-який момент виїхати із країни - але повернутися йому б уже не дозволили.
10 грудня 2001 року до дипломатичного бойкоту приєдналися Євросоюз, Єгипет, Йорданія, Саудівська Аравія. Причиною стало опублікування американських матеріалів про контрабанду іранської зброї в Палестину через Суецький канал і підкупі співробітників єгипетської митниці.
Кабінет Аріеля Шарона домігся повної ізоляції Арафата, негайно піддаючи обструкції будь-яких політиків, замічених у контактах з палестинським лідером. Періодично обговорювалося питання про його депортацію в яку-небудь арабську країну, але пропозицій від самих арабів не надходило, а насильницькій висилці стала проти американська адміністрація.
28 жовтня 2004 було оголошено про серйозну хворобу Ясіра Арафата; наступного дня Ізраїльдав дозвіл на вивіз Арафата за кордон, і 29 жовтня Ясір Арафат був поміщений у паризький військовий госпіталь з підозрою на отруєння або рак. Стан Арафата погіршувалося з кожною годиною. Незабаром стало відомо, що він упав у кому й життя його підтримується лише завдяки апаратам життєзабезпечення. Навколо вмираючого лідера розгорнулася псевдо-політична боротьба між його соратниками й молодою дружиною - насправді, це була боротьба за мільярди доларів, які Арафат нібито контролював.
Раннім ранком 11 листопада Арафата не стало. За неофіційною інформацією, отриманою журналістами від лікарів госпіталю, основною причиною смерті Арафата став цироз печінки, викликаний тяжкими умовами життя й відсутністю кваліфікованої медичної допомоги.
У той же день тіло перевезли в Каїрський аеропорт, де з ним змогли попрощатися запрошені представники з різних країн. Потім труна була доставлена на єгипетських вертольотах у Рамалу. Тим часом ізраїльтяни розпочали найсуворіші заходи безпеки, щоб не допустити переростання похорону в збройні зіткнення.
У Рамалі, де Арафат провів останні роки життя, його дозволяють поховати в мавзолеї, що буде зведений поруч із резиденцією "Муката". Комплекс будинків резиденції перетворять у музей, поруч спорудять нову мечеть на згадку про святого мученика, що впав за віру.
Поки невідомо, що буде являти собою мавзолей - надгробок над могилою або зал, у якому виставлять бальзамоване тіло. Поки тіло Арафата поховано в землі, причому почасти була виконана воля покійного, що бажав знайти останній притулок на Храмовій горі в Єрусалимі. Ісламська Рада по керуванню святинями Храмової гори відправила з Єрусалима в Рамалу десять мішків землі, узятої між мечетями Омара й Аль-Акса на Храмовій горі.
Висновок
Багато арабських лідерів (у їхньому числі король Йорданії Хусейн і президент Сирії Хафез Асад) не раз обвинувачували Арафата в обмані й зрадництві, попереджали, що на нього "не можна покладатися". Подібні обвинувачення проти лідера ОЗП звучали й в Ізраїлі.
Справа в тому, що він зробив ряд заяв, що суперечили підписаному в Каїрі ізраїльсько-палестинському договору. Виступаючи перед мусульманами в мечеті Йоганнесбурга, він закликав до "джихаду" ("священної війни") за звільнення Єрусалима. При цьому завірив слухачів, що угода, яку він уклав з Ізраїлем, подібна договору пророка Мухаммеда із плем'ям курейшитів. І дав зрозуміти, що якщо пророк через два роки порушив договір, то й він, Арафат, здатний піти на такий же крок.
Важко сказати, з якою метою лідер ОЗП зробив ці заяви й тим самим стурбував ізраїльську громадськість. Допускаю, що він, пішовши на занадто більші поступки Ізраїлю, хотів у такий спосіб догодити мусульманам і заспокоїти палестинців. Тому його слова можна вважати тактичним ходом.
За всі ці роки вбити Арафат намагалися частіше, ніж будь-якого іншого політичного діяча. Причому в першу чергу ізраїльські спецслужби. Так, наприклад, коли в 1982 році палестинці залишали Бейрут, ізраїльські снайпери тримали в перехресті прицілу знамениту картату "куфію". Але були змушені коритися наказу "Арафата не торкати!"
Пізніше, в 1985 році, вони могли поховати його під руїнами під час нальоту ізраїльської авіації на Туніс, у результаті якого загинули 73 чоловік. Але лідер ОЗП у той день не працював, як звичайно, допізна.
Потім же лідери Ізраїлю хотіли, щоб він залишався живим, тому що для них він, і тільки він, - був гарантом мирного співіснування. Але зате вбити Арафата захотіли уже палестинські екстремісти, які розраховували разом з ним поховати й мирний процес. От чому він не ночував в одному місці два рази підряд, постійно міняв маршрути пересування.
І все-таки Арафатом були тоді й сьогодні незадоволені багато хто. Жителі автономії, випробовували нестатки. Екстремістська організація ХАМАС і рух "Ісламський джихад", прихильників якого за його наказом кинули у в'язниці (вони спровокували криваві сутички з палестинською поліцією). І, нарешті, ізраїльтяни, які вважали, що його дії в боротьбі з терором малоефективні.
Політична біографія Арафата є історія постійних конфліктів (часом, як ми бачили, кривавих) то з одним, то з іншим братнім арабським народом. І не помітно, що це сильно його бентежило. Скоріше, він просто не обертав на нападки сусідів скільки-небудь серйозної уваги.
Список використаних джерел
1. Выступление Арафата перед арабскими дипломатами. - Стокгольм, Январь 1996. - 15 с.
2. Израиль построит для палестинцев забор // Политика. - 2002. - №1. - С. 9-11.
3. Ислам в странах Ближнего и Среднего Востока. - М., 1982. - 345 с.
4. Концельман Г. Ясир Арафат: от террориста к человеку мира. - Ростов-на-Дону, 1997. - 123 с.
5. Орен М. Причины начала Шестидневной войны, или сага о том, как рухнули все попытки Израиля добиться международных гарантий своей безопасности в июне 1967 года // Еврейские новости. - №20 (44). - 4 июня 2003. - С. 10-11.
6. Полисар Д. Ясир Арафат и формирование полицейского государства // Еврейские новости. - №22. - 22 декабря 2002. - С. 8-9.
7. Речь Я. Арафата в Секторе Газов. - М., 1995. - 17 с.
8. Смирнов А.И. Арабо-израильские войны. - М.: Вече, 2003. - 384 с.
Loading...

 
 

Цікаве