WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Вервольф - ставка Гітлера під Вінницею - Курсова робота

Вервольф - ставка Гітлера під Вінницею - Курсова робота

Навчання в освітніх закладах було платним. Так заочники педагогічного інституту мали сплатити 30 марок (300 крб.) на рік. Під час реєстрації або вступові - 3 марки (30 крб.), решта 27 марок (270 крб.) - до 1 березня 1942 року можливо було також вносити плату по місяцях - по З марки (ЗО крб.). Студенти денного відділення медичного технікуму платили за навчання по 30 марок (300 крб.), або 15 марок (150 крб.) за один семестр, оплата по місяцях заборонялася. Найдорожчим навчання було у медичному інституті, тут студенти відразу після відкриття інституту платили по 30 марок за семестр, а з вересня 1942 року по 35 марок, до того ж гроші вносилися одразу. Були випадки, коли студентам сиротам, напівсиротам чи відмінникам зменшували плату за навчання на 50% або переводили на безкоштовне навчання. Такими питаннями займалися відділи опіки навчальних закладів. Тільки в одному медтехнікумі було переведено на пільгове навчання 22 студенти, 8 на безкоштовне і 15 на половину оплати.

Для викладачів технікумів були встановлені тимчасові норми тарифних ставок. Заробітна плата викладача сягала від 500 до 1100 крб в залежності від освіти та викладацького стажу.

Поразка німецьких військ під Москвою та перспектива подальшої затяжної війни з Радянським Союзом вимагала здолання серйозних ускладнень у військовому та промисловому господарстві Німеччини, внаслідок чого проблема налагодження діяльності освітніх закладів відійшла на другий план. Міністр східних територій Розенберг у таємній інструкції Є. Коху у листопаді 1942 року наголошував, що управління повинно насамперед відмовитися від відбудови в Україні центральних вищих учбових закладів. Згодом приміщення педагогічного інституту використовувалося для утримання мобілізованих на роботи до Німеччини. Навчальний процес проходив з перервами. З 1943 року в зв'язку з трудовою мобілізацією молоді, припиняли тимчасово свою діяльність медичний, педагогічний інститути та технікуми. У вересні 1943 року інспектор шкіл Вінниччини Мудрик писав, що після належної підготовчої роботи знову були відкриті медичний, енергетичний та будівельний технікуми, але через обставини часу заняття в них не проводилися.2

Інформацію про розгортання жіночого руху в Галичині, де заходами українського крайового комітету була створена „Жіноча Служба України", яка на кінець 1941 року нараховувала 40 відділів із значною кількістю гуртків, курсів, дитсадків, гуртожитків та їдалень. Ідея створення жіночого об'єднання у Вінниці була запропонована вихідцями із Західної України.

Організувати жіноче товариство на зразок тих, що вже існували на Галичині, завідуючий відділом освіти обласної управи П. Серафимович доручив інструктору позашкільної освіти Євгенії Плахотній, яка в радянські часи працювала вчителькою в м. Вінниці.

В „Вінницьких вістях" повідомлялося, що в неділю 28 вересня 1941 року були проведені перші установчі збори нової організації, яка отримала назву Жіноча Служба України (ЖСУ). В приміщені колишнього будинку вчителя зібралось близько 50 осіб. З доповідями виступили Євгенія Плахотна та Євгенія Петерзіль. Було обрано управу, яка складалася з голови (нею обрано Євгенію Плахотну) заступника голови (галичанка Євгенія Петерзіль), начальника соціального забезпечення міської управи, секретаря (Скорик Ольги, яка до призначення не працювала) та членів: Гуверської (вчительки), Ольшевської Ганни Михайлівни (завідуючою загальною канцелярією відділу освіти обласної управи), Яросевич Марії (завідуючої дитячим будинком на дачі „майка"), Бартковської з редакції „Вінницьких вістей", Озерянської Лідії (вчительки 4-ї середньої школи). Управа поділялась на 4 секції: культурно-освітню, господарську, санітарно-гігієнічну і секцію юнацтва. Було призначено членський внесок у розмірі 1 крб. при вступі і 50 коп. щомісячно.

Збори затвердили так званий „правильник", в якому були визначені такі завдання Жіночої Служби України:

  1. поширювати серед жіноцтва свідомість високого завдання материнства, ознайомити з фізичним національно-моральним вихованням дитини, опікуватися дитиною яка внаслідок осиротіння чи негативних суспільних умов тієї опіки потребує;

  2. виховувати дівчат здоровими, національно-свідомими і чесними жінками-громадянками;

  1. ознайомити з гігієною жінки, дитини, кухні, з технікою куховарства, шиття, вишивки, городництва та інших умінь, потрібних для культурного ведення господарства;

  2. йти з допомогою жіноцтву, як моральною, так і матеріальною, спрямовуючи потребуючих для відповідної їх силі і фаховій спроможності праці;

  3. боротися із залишками більшовицько-комуністичного світогляду, лікувати рани завданні більшовицьким терором і війною;

  4. плекати дитину і різьбити її душу;

  5. такі самі організації закладати й по районах.

23 листопада 1941 року відбулося урочисте посвячення домівки Жіночої Служби України - одноповерхового будинку при вході до парку культури по вул. Полуботка (колишня вулиця Карла Лібнехта), хоча пізніше будується вже вул.. Хлібна. (сучасна назва). На посвяченні були присутні представники німецької влади, виступив голова обласної управи інженер Бернард, який привітав жінок з прекрасним починанням. Заступник голови міста П.Махулько - Горбацевич у промові накреслив шлях в історії, панотець Словачевський відправив молебень, а також було виконано гімн, співали народні пісні виголошували застільні, вітальні промови. У статті зазначено, що з цього дня товариство Жіночої Служби України зайняло гідне місце серед інших товариств, які ставлять за мету відбудову батьківщини.1

Окремо в часописі і друкувалися запрошення на загальні збори українок. 19 жовтня 1941 року о 2 годині в приміщенні редакції по вул. Князя Данила, 11 (колишня вул. Чкалова), 7 грудня та 14 грудня 1941 року о З годині в будинку товариства. Звичайно, збиралися щонеділі, а 22 лютого 1942 року призначено загальні збори, на яких була прочитана звітна доповідь і обрана нова управа. Ще в січні Євгенія Плахотна виявила бажання залишити посаду голови. Як вважають свідки, це було викликано суперечностями між прибічниками Серафімовича та колишнього генерала армії УНР Омеляновича-Павленка, який очолював поліцію. Його дружина донесла в політичний відділ штадткомісаріату про окремі висловлювання Плахотної, після чого її викликали для бесіди. Головою Жіночої Служби України стала робітниця Омеляновича-Павленка галичанка Пекарчук, заступником - Гончар Олена, членом управи залишилась Євгенія Плахотна, також були обрані Ількова Олександра з відділу соціального забезпечення вінницької райуправи, Килимник, Правдюк, Лукашевич Єлизавета (інспектор бібліотек), Гуверська, Петраковська.

Відповідно до завдань, поставлених товариством було засновано цілий ряд закладів. Так у грудні 1941 року створено їдальню, яка була забезпечена грошовими внесками, продуктами і паливом завдяки обласній управі та відділу постачання і торгівлі міста. її послугами мали змогу користуватися всі жителі міста, які вважали їжу досить смачною і порівняно дешевою.1

За адресою пров. Весняний, 10 працювала їдальня, яка обслуговувала населення міста, а з березня 1943 року приймала замовлення від цивільних та військових установ. Жіноча Служба України мала також підсобне господарство (7 га. городу, свині, корови, птиця), в забезпеченні посівним матеріалом, якого допомагала районна земельна управа. Тому їдальня Жіночої Служби України мала власні продукти харчування. 31 лютого почала працювати школа, а з травня 1942 року і майстерня крою та шиття. Термін навчання складав 7 місяців. Навчалося понад 100 осіб. Хоча спочатку мали всього 15 швейних машинок, через 4 місяці 15 найкращих учениць вже виконували замовлення. Другий набір курсів почав навчання з 22 вересня 1942 року. У № 36 (181) від 6 травня 1943 року вже інформувалося про роботу ательє мод, яке приймало замовлення за адресою Український проспект, 7 (колишня вул. Леніна).2

За цією ж адресою було створено майстерню та курси художньої вишивки для дівчат 16-18 років з чотиримісячним терміном навчання з 1 травня 1942 року з 16 до 18 годин щоденно. На курсах навчалося 70 осіб, хоч існували певні перешкоди. На курсах читалися лекції з історії України, української літератури, виховання дитини, гігієни, ведення домашнього господарства, куховарства, а також про видатних героїнь та письменниць (Леся Українка, Марко Вовчок). Тричі на тиждень збирався співочий дівочий гурток, планувалося відкрити курси української музики, пісні, а також бібліотеку.1

В періодичній пресі та архівних матеріалах містяться відомості про прагнення організувати філію по селах Вінницького та Турбівського районів, а також свідчення про заснування жіночої організації в А.Прилуки директором школи П.Макушевською, в м.Хмільнику, в Козятині та по утворенню Жіночої Служби України в Немирові 21 грудня 1941 року одночасно з „Просвітою".

Loading...

 
 

Цікаве