WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Вервольф - ставка Гітлера під Вінницею - Курсова робота

Вервольф - ставка Гітлера під Вінницею - Курсова робота

Даргель, заступник Коха, змушений був попередити їх, наголосивши, що кількість робочої сили в рейхскомісаріаті не безмежна і що відкриття підприємств не повинно в такому разі зашкодити відправленню робітників до Німеччини.1

Особливо потребувало працівників сільське господарство у деяких державних сільськогосподарських підприємствах на 100 га. земель припадало лише 9-13 робітників. Тому зовсім невипадково є поява цього і аналогічних документів.

„ Старості с. Губники (Гайсинський район). Завтра 29-го червня на 7годин ранку представити рай.с.г. коменданту п.Герману список людей, яких необхідно залишити в селі, що не підлягають мобілізації в Німеччину. У список зазначити таких осіб: агрономів, агротехніків, зоотехніків, бухгалтерів, ветробітників, трактористів, які пройшли курс в цьому році, комбайнерів, спеціалістів громадського господарства, ковалів, стельмахів, теслярів і інших спеціалістів, які необхідні для сільського господарства.

Проте незважаючи ні на що „полювання за черепами" продовжувалося. Рейхскомісар України Е.Кох гнівно погрожував:" Я вижену з цієї країни всіх до останньої людини!"

1943 рік став особливо важким для подолян. Саме в цей період війни найповніше проявилась на подільській землі жахлива сутність нацизму. Розв'язані гітлерівцями та їх прислужниками - колабораціоністами терор і насильство переросли у відвертий геноцид проти місцевого населення. Однією із його форм була примусова депортація населення у першу чергу молоді на каторжні роботи в Німеччину. Крім здійснення стратегічної мети, нацистської грабіжницької держави, насильницьке вивезення робочої сили з Поділля, зумовлялось ще однією суттєвою обставиною - нищівними поразками гітлерівців на фронті, який вимагав все нового „гарматного м'яса", а військова промисловість рейху - робочих рук.3

Здійснювана нацистськими окупантами депортація подолян у кінцевому підсумку означала стерилізацію краю від продуктивних сил, його обезлюднення, підготовка Поділля для наступного заселення німецькими колонізаторами.

Незважаючи на виявлені нацистами та їх прислужниками злочинні крайнощі в проведенні „вербувальної"" компанії, 1943 рік щодо кількості відправлених з Поділля в рейх робочих рук не став таким успішним для гітлерівських окупантів, як попередній 1942 рік.

Поки фронт просувався далі на схід окупанти часу не гаяли. Вони, як могли грабували матеріальні й культурні цінності Поділля. У цей період, зокрема, із Вінниці було вивезено найбільш цінне майно медичного інституту та муззакладів, апаратуру і медикаменти аптек та аптекоуправління, унікальні експонати музеїв і бібліотек. Інтенсивно вивозилися в Німеччину насильно забрані в общинних господарствах та в індивідуальних власників худоба, птиця, зерно, борошно, різноманітний реманент, сільськогосподарська техніка, промислово-технічне устаткування.

Не припинялося й „полювання за черепами". Війна застала студентів Вінниччини в розпал літньої екзаменаційної сесії. Згодом значна частина студентів і викладачів були мобілізовані на фронт, а навчальні заклади тимчасово припинили свою роботу. З липня 1941 року до березня 1944 року Вінниччина перебувала під окупацією німецько-фашистських військ. Міністр новостворених „Східних територій" Розенберг поділяючи основні гітлерівські постулати щодо слов'янства, зокрема українців, прагнучі привернути місцеве населення на бік Німеччини, пропонував відносно ліберальну політику на захоплених територіях СРСР. Щодо України він планував створення маріонеткового уряду залежного від Німеччини, певні послаблення щодо культурних запитів українців.2

Це підштовхувало націоналістичні сили хоч якось згуртувати творчих працівників на базі української націоналістичної ідеї і налагодити культурне життя, передусім навчання в школах, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах. Ініціатива об'єднання таких сил походила від похідних груп ОУН (мельниківців). Саме вони прагнули пожвавити національне громадсько-політичне життя в місті під своєю егідою. Так, один з керівників ОУН на Вінниччині Валерій Коцюбинський декілька раз приїздив у село Гавришівку Вінницького району і говорив про те, що школа нового зразку повинна виховувати дітей у дусі українського націоналізму.1

У середині вересня 1941 року з ініціативи професора літератури Бєлінського Д.М. та начальника обласного відділу освіти проф. Серафімовича В.О. був відкритий Вінницький Педагогічний інститут. Він знаходився на вулиці Івана Богуна (до війни Володарського). Для студентів були складені нові навчальні плани та програми на зразок німецької та чеської системи вищої школи. 1 жовтня 1941 року дирекція інституту оголосили про початок роботи заочного відділення у складі трьох факультетів: мовно-літературного, історичного та фізико-математичного. Всі студенти заочники м. Вінниці повинні були зареєструватися в інституті, щоб продовжити навчання.

Одночасно проводився набір на 1 курс згаданих факультетів. Абітурієнти для вступу повинні були подати заяву про вступ, довідку про освіту та 2 фотокартки. Після чого вони складали іспити. На мовно-літературний факультет - з німецької мови, української мови та літератури, на фізико-математичний - з фізики та математики, на історичний - з української мови ті літератури і історії.

На 11 січня 1942 року в інституті навчалося 525 студентів: на мовно-літературному факультеті - 200 студентів, на історичному - 85 осіб, на фізико-математичному - 40, на старші курси було зараховано 200 осіб. В інституті функціонували курси по підготовці викладачів німецької мови для середньої школи, на яких навчалися 300 осіб. Для студентів працювали книгосховище та бібліотека. Під час підготовки до зимової навчально-залікової сесії викладачі вінницького інституту надавали консультації для студентів з історії України (проф. Кондратенко), німецької мови (проф. Пржебишівська), укр. мови (проф. Олександрович), укр.. літератури (проф. Мудрик), теорії літератури (проф. Зелінський), світової літератури (проф. Лукашевич), історії (проф. Жук), психології і педагогіки (проф. Гаслий), елементарної математики та економічної геометрії (проф. Мельник), фізики та вищої математики (проф. Фелікс).1

У лютому 1942 року з дозволу Генерального комісара України Е.Коха відбулося відкриття Вінницького медичного інституту. На церемонії відкриття вузу були присутні: керівник відділу охорони здоров'я генеральної округи, та державний радник, та комісар м. Вінниці Маргенфельд. Очолив інститут проф. Зам'ятій. Навчання в інституті розпочиналось з 15 лютого 1942 року, правда, лише на 5 курсі, на якому навчалося 86 студентів.

Така увага окупантів до медичного інститут була не випадковою. Справа в тому, що в регіоні на той час поширювалася епідемія висипного тифу, яким нерідко хворіли німецькі солдати.

В липні 1942 року дирекція інституту повідомляла, що в 1942-1943 навчальному році розпочнеться навчання студентів І і IV курсів. Вступники складали іспити з хімії, фізики, української та німецької мови. 21 вересня 1942 року відбувся випуск студентів 5-го курсу, які закінчили навчання і склали державні іспити. Закінчило інститут 84 студенти. Випускники отримали диплом нового зразку, який був надрукований трьома мовами: українською, російською, німецькою. На титульній сторінці диплому вказувалося, що даній особі надається кваліфікація лікаря. Диплом, стверджувався підписами та печаткою німецького зразка. На звороті диплому перераховувалися всі прослухані теоретичні курси і виконанні практичні заняття за час навчання в медичному інституті.

В інституті навчалися не тільки студенти Вінницької області. Два студенти були з м. Воронежа, по одному з Нової-Ушиці, Кам'янець-Подільської області, Володар-Волинського та Бердичівського р-нів Житомирської області.1

У 1942 року на базі медичного інституту був відкритий медичний технікум у складі трьох відділів: фельдшерського, акушерського та зуболікарського з терміном навчання три роки. На фельдшерський та акушерський відділи приймали особи, що мали освіту не менше 7 класів, а на зуболікарський відділ не менше 9 класів середньої школи. Перший семестр навчання закінчився іспитами, які проходили з 20 грудня до 30 січня 1943 року успішність студентів була досить високою. Незадовільні оцінки мали всього 2,5% студентів від загальної кількості. Студенти зубної терапії допускались до практики тільки тоді, коли середній бал був не менше чотирьох. В листопаді 1942 року обговорювалось питання про переведення у Вінницю і об'єднання з зуболікарським відділом медичного технікуму зуболікарської школи з м.Житомира, але ця ідея не була втілена у життя.

Загалом на кінець 1942року у технікумах Вінниччини навчалося 943 студенти: в фармацевтичному - 244, медичному - 350, енергетичному - 195, будівельному - 154. Всі навчальні заклади були забезпечені приміщеннями, мали достатньо устатковані кабінети та забезпечені паливом.2

Loading...

 
 

Цікаве