WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Німецька окупація України - Курсова робота

Німецька окупація України - Курсова робота

Така, як вважають деякі дослідники, є історія виникнення і завершення боротьби євреїв за життя свого народу. Як бачимо нацисти відіграють тут не останню роль. І тому, саме вони були антисемітами.

Антисемітизм також справедливо називався "лабораторією терору". Гетто завжди слугували місцем, де проводились перші досліди різних методів терору. Єврейська власність першою підлягала конфіскації, а потім аналогічні методи широко вводились на практиці проти інших народів. Винищення євреїв дало німцям можливість набити руку для таких же дій з іншими.

Переслідування були направлені не проти конкретних євреїв, не тому, що той чи інший єврей був поганим громадянином чи не мав популярності. Малось на увазі знищення всього єврейського народу, - це було самоціллю, засобом для підготовки до війни і повинно було бути уроком для переможених народів.

Змова чи загальний план знищення євреїв проводився так методично і з такою точністю, що, не дивлячись на поразку Німеччини і розгром нацизму, ця мета гітлерівців в основному була здійснена.

Із 9600000 євреїв, які проживали на території Європи, 5700000 євреїв зникли з країн, де вони жили раніше. Історія не знає злочинів, які б були спрямовані одночасно проти такої маси людей, злочинів, здійснених з такою жорстокістю.

15 вересня 1935 року були видані жорстокі нюрнбергські декрети.

Євреї зганялись в гетто і їх змушували до каторжної праці; їх позбавляли можливості займатися своєю професією; їхня власність конфісковувалась; любі прояви культурного життя, школи, театр їм заборонялись і СД зобов'язували слідкувати за ними.

Антисемітська політика гітлерівців була сформована в пункті 4 партійної програми НСДАП, де говорилось:

"Тільки представник раси може бути громадянином, а представником раси може бути тільки той, в кому тече німецька кров, незалежно від віри. Тому, ні один єврей не може бути представником раси".

В рапорті бригаденфюрера СС Шталекера Гімлеру від 1942 року говориться: " Антисемітські сили штовхались на єврейські погроми з перших годин захоплення території, хоча ця справа виявилась важко здійсненною.

Дотримуючись наших вказівок, поліція безпеки вирішила вирішити єврейське питання найрішучішим способом і любими засобами.

Однак було вирішено, щоб чиновники поліції не з'являлись на сцені одразу, в крайньому разі на початку, оскільки жорстокість заходів могла б збурити навіть німецьких людей. Потрібно організувати справу таким чином, щоб довести світу, що це здійснило саме місцеве населення".

Звичайно, всім зрозуміло, що ці "виступи" були організовані владою та нацистською партією.

Синагоги були об'єктом особливої жорстокості.

10 листопада 1938 року був виданий наказ: "По наказу группенфюрера всі єврейські синагоги повинні бути зірвані або спалені. Ці операції повинні бути проведені людьми в штатському одязі. Про виконання цього наказу – доповісти".

Влітку 1941 року були розроблені плани "повного вирішення" єврейського питання в Європі. Це "повне вирішення" означало знищення всіх євреїв, які, згідно з Гітлером, на початку 1939 року були причиною війни. Для введення в життя цієї політики був організований спеціальний відділ гестапо, яким керував Адольф Ейхман, начальник відділу Б-4.

План знищення євреїв був розроблений одразу ж після нападу на СРСР. Ейнзатцгрупи – поліція безпеки і СД, створені для того, щоб зламати спротив місцевого населення, яке було в тилу німецьких армій, отримало нове завдання – знищити всіх євреїв у цих регіонах. Ці спеціальні загони СС діяли незалежно від німецьких збройних сил.

Обдуманий і систематичний характер переслідувань євреїв найкраще розкриває бригадний генерал СС Штроп: "...Систематичне знищення євреїв в концентраційних таборах було другою частиною "повного вирішення проблеми", яке мало вираження в тому, що з усієї окупованої Європи нацисти зганяли євреїв в концентраційні табори. Їхній фізичний стан вирішував для них питання життя та смерті. Всіх, хто міг працювати, використовували для рабської праці в таборах, всі неспроможні фізично працювати – знищувались в газових камерах, після чого їхні трупи спалювались. Для цієї місії були спеціально виділені деякі концентраційні табори, наприклад Треблянка та Освенцим."

Рудольф Гесс, генерал військ СС та СА, під час допиту на Нюрнбергському процесі так описував поводження з євреями: "В'язнів проганяли мимо одного з лікарів, який тут же на місці, поки вони проходили повз нього, приймав рішення відносно їхньої працездатності. Працездатні в'язні залишались в таборі, інших негайно направляли на знищення.

Малі діти одразу знищувались, оскільки вони не могли працювати". В деяких таборах знищення, люди знали, що йдуть на смерть, в інших – ні. Їм, наприклад, могли говорити, що потрібно пройти медичний огляд тощо.

Процес знищення Гесс описував так: "На вбивство людей в газових камерах зазвичай потрібно від 3 до 15 хвилин в залежності від погодних умов. Ми знали, коли люди помирали, оскільки зі смертю закінчувались їхні крики. Перед тим як відкрити двері і подивитись, ми зазвичай вичікували пів години. Після того як тіла виносили з камер, наші спеціальні команди знімали з них каблучки і витягували золото з зубів".

Побиття, голод, знущання і вбивства були звичайним явищем. В'язні підвергались жорстоким експериментам. Випробовували витривалість тіл до перепадів температури. Так, людей поміщали в холодну воду і чекали, поки температура їх тіл не досягне 28 градусів по Цельсію, після чого вини одразу помирали. Інші експерименти являли собою досліди по дослідженню виживання на великих висотах, коли жертву поміщали в камеру з пониженим тиском, досліди, з метою виявлення, скільки часу піддослідний протримається в льодяній воді, досліди з отруйними кулями, з заразними хворобами, досліди по стерилізації жінок і чоловіків рентгенівським промінням і іншими методами.

Скрізь роз'їжджали спеціально створені групи осіб, які розшукували євреїв для так званого "остаточного вирішення" питання.

Жінок, перед тим як вбити, обстригали, і це волосся відправляли в Німеччину, де вони використовувались для виготовлення матраців. Одяг, особисті речі вбитих євреїв, теж забирались і відправлялись в спеціальні відділи для подальшого розподілу. Після кремації трупів попіл теж використовувався як добриво, а в деяких випадках робились спроби використати жир людини для виробництва мила, призначеного для продажу. Зберігся рецепт такого мила:

10-12 фунтів жиру.

10 літрів води.

1000 грамів розчину натрона для твердого мила або 1000 грамів каліумоксида для рідкого мила і 1 пригоршня соди.

Варити в котлі три години. Добавити повну пригоршню солі, ще трохи поварити і залишити загускнути. Тверду масу зняти, розрізати і знову варити ще до двох годин з 1-2 літрами води.

Вилити в плоскі миски і залишити до повного затвердіння.

Розрізати на куски.

Щоб позбавитись неприємного запаху, можна добавляти в мило перед загусканням речовину для запаху.

Таким чином, гітлерівська Німеччина намагалась не просто так знищувати, а й отримувати користь а не тільки насолоду. І якби Німеччина не програла війну то таке добриво, мило та інші речі були б повсякденними речами німців-колонізаторів. І це б ними вважалось правильним. Тому перемога над гітлерівськими посіпаками і катами є найбільшою перемогою за всю історію існування Землі та людей. І в цій перемозі найактивнішу участь взяла держава якої вже нема на політичній карті світу, але її дуже багато людей пам'ятають – ця держава називалась СРСР. А оскільки в цей союз входила й теперішня Україна, то ця перемога є заслугою й цієї, ще поки що молодої держави. І не потрібно забувати ці страшні уроки війни, оскільки хто не знає минулого – той не бачитиме майбутнього. Потрібно знати і робити висновки задля миру у всьому світі. А ще потрібно діяти. Діяти в ім'я тих, хто загинув у цій кривавій і жорстокій війні. Тих, кого вбили, вже не повернути. Але пам'ять про них повинна жити вічно.

Йосиф Гофман з цього приводу писав: "Для тріумфу зла достатньо невтручання хорошої людини. Якщо щось нас і згубить – це наше невтручання, бездушність до власної долі. Не будемо бездушними!"

Loading...

 
 

Цікаве