WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Німецька окупація України - Курсова робота

Німецька окупація України - Курсова робота

Гімлер доповнював "одразу після війни ми побудуємо будинок, яке буде найкращим в світі, висотою 355 м. Зали вміщатимуть 200-300 тисяч людей. В підземеллі буде приміщення, яке перевершить все те, що будували фараони. Золотий саркофаг, прикрашений уральським дорогоцінним камінням. Це буде місце поховання найвеличнішого з німців – Адольфа Гітлера. Пройде тисячі років, і з усіх німецьких земель будуть здійснювати паломництво до цієї святині". Коментарі зайві.

Щоб добитись поставлених цілей, окупанти збирались встановити жорстокий режим. Завдання адміністративної влади на окупованих територіях визначала "Інструкція про окремі області до директиви №21 (варіант "Барбаросса")", за якою командуючим збройними силами і призначеному Гітлером рейхсфюреру СС надавались необмежені права щодо корінного населення формованих "державних утворень". У цій інструкції прямо говорилось, що "на театрі воєнних дій рейхсфюрер СС одержує за дорученням фюрера спеціальні завдання в справі підготовки політичного управління, які випливають з остаточної і рішучої боротьби двох протилежних політичних систем. У рамках цих завдань рейхсфюрер СС діє самостійно, на свою відповідальність".

На практиці ці "спеціальні завдання" і право діяти "самостійно, на свою відповідальність" означало повне пограбування окупованих територій, нечуваний терор, грабежі, насильства і вбивства мирного населення.

Спираючись на війська, карателі чинили на окупованій території нечувану в історії народів сваволю, насильства, вбивства і т.д. Німецька влада видала ряд "пам'яток" і "заповідей" для німців, які рушили на Схід, тобто на окуповану територію СРСР. Характерними з таких "документів" є "12 заповідей поведінки німців на Сході і поводження їх з росіянами", випущені в серпні 1941 року: "Ніяких пояснень і обґрунтувань, - говорилося в "заповідях", - нехай росіяни бачать в наших працівниках керівників... Ви повинні з усвідомленням своєї гідності вживати найжорстокіших заходів, яких вимагатиме від вас держава. Відсутність характеру у окремих осіб безумовно буде приводом для звільнення з роботи... Не розмовляйте, а дійте. Росіянина нам ніколи не переговорити і не переконати словами. Говорити він вміє краще, ніж ви, бо він природжений діалектик і успадкував "схильність до філософствування". Менше слів і дебатів. Головне – діяти...Не будьте м'які і сентиментальні". Не важко уявити, на яке самодурство, на який деспотизм наштовхували новоявлених "панів" такі "правила".

Усі закони на окупованій території нацисти оголосили недійсними, позбавивши населення будь-яких прав. Замість них власті день у день видавали укази про "новий порядок", які закінчувались однією і тією ж фразою: "Винного буде покарано смертю". Скрізь розклеювались оголошення головнокомандуючого німецькими військами, які встановлювали жорстокий окупаційний режим. Цивільному населенню заборонялось: залишати своє місце проживання без спеціальної перепустки; виходити на вулицю, коли стемніє; приймати на проживання осіб не з місцевого населення; підходити до залізничного полотна на відстань ближче 100 метрів. За переховування зброї, допомогу партизанам і підпільникам загрожувала смерть.

Дуже суворо регламентувалось все життя людей. Як правило, влітку населенню дозволялось перебувати на вулиці з 6-ї години ранку до 8-ї години вечора, а взимку – з 8-ї години ранку до 5-ї години вечора. Однак деякі комендатури урізали цей час, встановлюючи режим на свій розсуд. Пересування з одного населеного пункту в інший дозволялось тільки тим, хто мав спеціальні посвідчення. Комендант міста Суми 14 січня 1942 року оголосив населенню: "Суворо заборонено залишати своє місце проживання без довідки і перепустки. Кожного, хто попадеться за межами міста або села без перепустки, буде розстріляно". Населенню заборонялось збиратись групами, проводити збори. Характерне щодо цього розпорядження Чернігівської міжрайонної управив всім старостам району, підписане в лютому 1942 року. В ньому підкреслювалось: "Можна дозволяти тільки хорові товариства. Проведення будь-яких зборів заборонено, крім тих зборів, проведення яких спеціально дозволено німецьким командуванням. Процесії на вулицях і площах заборонені, крім похорону".

Абсолютне політичне безправ'я повинно було, за задумом гітлерівців, перетворити українців у безсловесних, покірливих рабів німецьких колонізаторів, витравити в них волю до боротьби за свободу і незалежність. З цією ж метою окупанти запроваджували на Україні національний гніт.

Кожною своєю дією, кожним словом окупанти намагались принизити українських людей, заглушити в них почуття власної гідності. Скрізь рябіли вивіски: "Тільки для німців!". Магазини – "Тільки для німців!", ресторани – "Тільки для німців!", культурні заклади – "Тільки для німців!". Наказом від 6 серпня 1942 року комендант Києва генерал-майор Роммер заборонив німцям запрошувати "тубільців" - українців на стадіони і в ресторани. Комендант міста Красноармійська, щоб познущатись з місцевого населення, які ненавиділи окупантів, видав такий наказ: "Цивільне населення м. Красноармійська повинно вітати при зустрічі німецького військовослужбовця, знявши головний убір. Усі особи, які не підкорятимуться розпорядженню, будуть покарані згідно з німецькими воєнними законами".

Нацисти оскверняли національні святині України, намагались позбавити народ його культури і духовно звести людей на становище рабів. Кривавий кат Еріх Кох говорив, що не треба захоплюватися творами Тараса Шевченка і піснями бандуристів, а більше думати про фізичну роботу в Німеччині. Гітлерівські вандали вистилали книгами бруківку, а бібліотека Академії наук УРСР в Києві була "базою палива" для опалювання взимку квартир окупантів.

Не тільки знищити українську культуру, але й позбавити її грунту, основи, на якій вона могла б відродитись, - цією реакційною ідеєю керувалися окупанти, ліквідуючи систему освіти на Україні, перетворюючи школи та інші навчальні заклади в казарми і стайні. В одній з бесід з Розенбергом, характеризуючи нацистську політику в окупованих областях, Гітлер говорив: "Надмірного навчання не можна допускати... Історія знов і знов підтверджує, що люди, які мають більше знань, ніж це потрібно для їхньої роботи, стають піонерами революційного руху. Те, що кмітлива українка робить вибухівку в Німеччині, важливіше, ніж її навчання на Україні". Він вимагав, щоб освіта на Сході була зведена до мінімуму. Ось який приблизно обсяг знань, допустимий для східних народів, цинічно визначив Гітлер: "В крайньому разі їм можна дозволити вивчити не більше, ніж смисл дорожніх знаків. Вивчення географії має бути обмежене одним реченням: столиця рейху – Берлін. Математика і подібні до неї науки зовсім не потрібні".

Усі школи були закриті. Окупанти дозволяли на спеціальне клопотання місцевих громад відкривати лише нижчі чотирикласні школи з дуже обмеженою програмою навчання, та й цьому чинили перешкоди. У грудні 1941 року Розенберг видав спеціальну директиву, за якою всі учні, вік яких перевищував вік учнів четвертого класу, повинні були використовуватись на різних роботах, а не навчатися в школі. Була ліквідована і система вищої освіти. Спеціальним розпорядженням Коха всі вузи України були закриті. Правда, деякий час, про людське око, тривали заняття у Київському медичному інституті, на фізико-математичному факультеті Київського університету та в деяких інших навчальних закладах, проте незабаром і вони були закриті. За розпорядженням німецьких властей усі учні, яким минуло 15 років, а також викладачі підлягали відправці на роботи в Німеччину.

Відбувалось жорстоке і безпрецедентне пограбування українських земель арійцями, які боролись за світову гегемонію та доказували, що вони вища раса. Але часто все зводилось до банального грабунку. Так, з України було вивезено понад 40 тисяч творів мистецтва, історичних реліквій, колекцій, вивезено понад 1 млн. фруктових дерев. Вивозили навіть наш чорнозем. Відбувалось пограбування устаткування підприємств, сировини, сільськогосподарської продукції. На примусові роботи з України до Третього рейху гітлерівці вивезли 2,4 млн. молоді.

Колонізатори замахнулись і на багату та милозвучну українську мову. На території дистрикту "Галичина" німецька мова була визнана державною, а в приєднаних до Румунії Чернівецькій та Ізмаїльській областях в громадських місцях українська мова навіть заборонялась. Німецька пропаганда всіляко вихваляла все реакційне в німецькій історії; у кінотеатрах демонструвались тільки німецькі фільми, пройняті духом расової вищості арійців.

Loading...

 
 

Цікаве