WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Людина середньовіччя: компаративний аналіз за працями А.Я. Гуревича і Ле Гоффа - Курсова робота

Людина середньовіччя: компаративний аналіз за працями А.Я. Гуревича і Ле Гоффа - Курсова робота

Третім покоління анналістів більша увага почала приділятись нематеріальній сфері, яка так само надавалась окремим аспектам життя людини. Це історія кохання, ставлення до смерті, хвороб та інших психологічних умов життя. Досить велика увага почала надаватись фольклору та свідомості людей.

Щодо вищезгаданої історичної антропології, що стала основним методологічним підходом до історії, то головним об'єктом дослідження є людина, зокрема її історичні та етнічні типи, а не окремі історичні події та процеси. Для історичної антропології властиве цілісне розуміння суспільства як єдності економічної структури, соціальної організації та культури, тобто "всієї сукупності соціальних відносин". "Анналісти почали дивитись на минуле очима етнологів, разом з тим залишаючись істориками".

Внаслідок великій увазі, приділеній етносам, значна увага почала надаватись ментальності, і, як ми уже зазначали, психології. Це призвело до розширення кола наук про людину, які б дали змогу "поширити погляд історії не тільки на видиму частину "айсберга", а і на приховану від прямого спостереження його основну масу". Це значно розширило коло досліджуваних проблем та збільшило навантаження на дослідницьку роботу історика: "Бути істориком менталітету надзвичайно важко, не тільки тому, що такого роду дослідження вимагає вдумливості і винахідливості, а й через необхідність орієнтуватися в багатьох сусідніх науках."

І дійсно, третє покоління досить сильно розширило проблематику досліджень. У одній зі своїх статей Ж. Ле Гофф підняв питання політичної історії, що, по своїй суті, суперечить соціальній. Він хоча називає її "трупом, який потрібно добити", але віддає їй належне, визнаючи необхідність як історії "великих людей".

Ще Л. Февр і М. Блок на зміну розповідному історіописанню, яке слідувало історичним текстам і зосереджувалося на відновленні перебігу політичних подій, висунули принцип історія – проблема. У Ж. Ле Гоффа основа різноманітних наукових інтересів полягає саме в дослідженні проблеми: яка була людина в далеку епоху історії, у чому таємниця її своєрідності, які відмінності між нами і нашими предками?

У своїй першій книзі "Інтелектуали у Середні віки" Ж. Ле Гофф дає нарис історії тих людей середньовічної епохи, які присвятили себе розумовій діяльності – учених: ченців і кліриків, а потім і мирян, богословів і філософів, професорів університетів.Проте надалі він зосереджує свою увагу не стільки на освіченій еліті (хоча не перестає вивчати її творчість, бо через неї, власне, історик тільки й здатний вивчати Середньовіччя, епоху, коли більшість залишалася неписьменною), скільки на "людині повсякдення".Ця "пересічна людина", яка не знала латині і мешкала у стихії усної культури, сприймалась як "інша" і в ту епоху: вчені ставились до неї зверхньо і з підозрою, бо її звичаї і вірування (забобони), поведінка і зовнішній вигляд не відповідали стандартам еліти.Увагу історика спрямовано на розкриття того, що було спільного в Цезаря і останнього солдата в його легіонах, у святого Людовіка і селянина, який працював у його володіннях, у Колумба і матроса на його каравелах.

У центрі уваги Ж. Ле Гоффа – масова свідомість, колективні уявлення, образ світу, що домінував у всьому суспільстві.Подібно до багатьох інших представників "Нової історичної науки", Ж. Ле Гофф – історик ментальностей, не чітко сформульованих і не цілком усвідомлюваних (або зовсім не усвідомлюваних) манер мислити, часом позбавлених логіки розумових образів, які притаманні даній епосі або певній соціальній групі.

Системи цінностей далеко не завжди і не повністю формулюються моралістами або проповідниками – вони можуть впливати на людську поведінку, не будучи зведені в стрункий і продуманий моральний кодекс.Але ці установки свідомості мають тим більше примусовий характер, що не усвідомлюються.

До недавнього часу історики не звертали уваги на ментальності, уявляючи, ніби духовне життя вичерпується філософськими, релігійними, політичними, естетичними доктринами і що зміст ідей мислителів і теоретиків нібито можна поширити на все суспільство.Тим часом істина полягає в тому, що ці ідеї і вчення залишаються надбанням інтелектуальної еліти, але в тій мірі, в якій вони впроваджуються в розум маси, вони неминуче переробляються, трансформуються, і часто до невпізнання.У цьому сенсі можна говорити про "соціальну історію ідей": вони падають на певний ментальний грунт і сприймаються відповідно до змісту ментальності тих чи інших верств суспільства.Більш того, у генезі самих доктрин активну участь беруть ментальні установки соціального середовища їх творців.Таким чином, ідеї впливають на ментальні установки, які в свою чергу потім впливають на ті самі ідеї, трансформуючи їх.

Ідеї являють собою лише видиму частину "айсберга" духовного життя суспільства.Образ світу, заданий мовою, традицією, вихованням, релігійними уявленнями, усією суспільною практикою людей, являє сталі знання, які змінюється повільно і поступово, непомітно для тих, хто ним володіє.Дослідження ментальностей – велике завоювання"Нової історичної науки", що відкрила новий вимір історії, шляху до осягнення свідомості "мовчазної більшості" суспільства, тих людей, які утворюють його основу,

Ж. Ле Гофф показав, що існують історичні джерела, з яких при всьому "опорі матеріалу" все ж можна отримати цінну інформацію про "просту людину" середніх віків, про її світобачення та емоції – потрібно лише правильно поставити проблему і розробити адекватну дослідницьку методику.Проблема блокування вченого культурою і письмовою традицією, монополізованою освіченими людьми, культурних традицій народу і усної, фольклорної творчості, як і проблема взаємодії обох традицій в загальному контексті середньовічної культури – одна з центральних тем досліджень Ле Гоффа.

Ще однією характерною рисою Ж. Ле Гоффа, що стало новим саме у його дослідженнях – відносини середньовічних людей до часу. Це полягає насамперед у тому, що він розглядає сприйняття часу не просто як одну з багатьох категорій ментальності, але як предмет соціального аналізу.Новий підхід Ж. Ле Гоффа до обговорення часу як компонента "моделі світу" середньовічних людей, пов'язаний з виробленою ним і рядом інших представників Школи "Анналів" новою методологією соціального дослідження.Соціальна історія традиційно розуміється як історія суспільств, класів, станів і соціальних груп, громадських, виробничих відносин і конфліктів, збагачується, включаючи в себе людську суб'єктивність.Соціальна історія в працях Ж. Ле Гоффа, здійснює експансію в галузь суспільної психології, історії почуттів, фантазій і навіть сновидінь, іншими словами, долається соціологічна абстрактність. Той напрямок історичного дослідження, який розвиває Ж. Ле Гофф, він іменує "історичною антропологією" або "антропологічно орієнтованою історією".

У сфері уваги Ж. Ле Гоффа поряд з часом знаходяться самі різні прояви ментальностей епохи – сприйняття чудес, система цінностей, оцінка трудової діяльності та різних її видів, ставлення освічених до селянства і його праці, контраст вченої культури та культури фольклорної таїх взаємодія, уявлення про смерть і потойбічний світ, розуміння соціальної структури і монархічної влади і багато іншого. Дійсно, він невпинно шукає нові проблеми і нові ракурси вивчення старих проблем.

Він незмінно вірний принципам соціально-антропологічного підходу, вивчає конкретні прояви ментальності в період Раннього і Високого Середньовіччя, не обмежуючись констатацією протистояння двох культур, звертає особливу увагу на процеси взаємодії наукового та фольклорної культурних традицій. Ж.Ле Гофф прагне розкрити механізми цієї взаємодії обох культурних традицій.

Культура традиційно розглядається у відриві від соціального життя.Навпаки, пафос антропологічного підходу до культури полягає в тому, щоб побудувати цілісну соціально-культурну модель, яка пояснювала б цю тотальність. Тому коло проблем що становили інтерес для А. Я. Гуревича є досить широким. Ці теми поза сумнівом, хвилювали людей тієї епохи, але наполегливість, з якою сучасний медієвіст задає середньовічним джерелам саме ці питання, пояснюється перш за все їх теперішню актуальність.У працях А. Я. Гуревича розглядається низка проблем, породжених сучасністю: Ставлення до часу і простору, оцінка права і соціальної дійсності, яка його породила і яку разом з тим воно оформляло і визначало; відношення до власності, багатства і бідності; проблема людської особистості.

Loading...

 
 

Цікаве