WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Людина середньовіччя: компаративний аналіз за працями А.Я. Гуревича і Ле Гоффа - Курсова робота

Людина середньовіччя: компаративний аналіз за працями А.Я. Гуревича і Ле Гоффа - Курсова робота

Історія содомії в середні віки ще не написана. Це відноситься і до практики, і до її теоретичного осмислення. У XI-XII ст. поети на античний манер оспівували любов юнаків, і монастирські тексти дозволяють час від часу помічати, що цей чоловічий світ кліриків не залишав без уваги сократичне кохання. Але ставлення до содомії, успадковане від іудейських сексуальних табу, перебувало в повному протиріччі з греко-римської етикою. Содомія вважалася одним з найбільш засуджених злочинів, ставши під впливом курйозного переосмислення Аристотеля "гріхом проти природи", вінцем ієрархії пороків. Але високопоставлені гомосексуалісти могли відчувати себе спокійно (як, наприклад, королі Англії Вільгельм Рудий і Едуард II). Ймовірно, що слабкому поширенню гомосексуалізму сприяли не тільки суворість канонічного права, але й відсутність у сімейних структурах умов, що сприяють формуванню едіпового комплексу. Хоча, можливо, таке враження було створено церковною цензурою, що відсікає всякі натяки на таку поведінку.

Содомія була одним з основних пунктів обвинувачення тамплієрів, жертв знаменитого процесу, порушеного Філіпом Красивим і його радниками. Протоколи процесу тамплієрів показують, що король Франції та його оточення на початку XIV ст. підготували судову репресивну систему, яка нічим не поступається нашій добі з її гучним процесами.

У цю ж епоху відбувається посилення змісту прокажених. Над прокаженими все ще висіло безліч "заборон", і вони також легко перетворювалися на козлів відбувайлів під час лих. У період великого голоду 1315-1318 рр.. євреї і прокажені переслідувалися по всій Франції, підозрювані в отруєнні колодязів та джерел. Філіп V, гідний син Філіпа IV, був ініціатором безлічі процесів проти прокажених, в ході яких у них під тортурами виривалися визнання, що приводили їх на вогнище.

Але, як і у випадку з високородними гомосексуалістами, знатні прокажені знаходилися поза небезпекою, вони могли продовжувати виконувати свої функції і жити серед здорових людей. Прокаженими були король Єрусалимський Балдуїн IV, Рауль, граф Вермандуа, і Річард II.

У число знедолених входили і хворі, особливо убогі, каліки. У світі, де потворність вважалося зовнішнім знаком гріховності, ті, хто був вражений хворобою, був проклятий Богом, отже, і людьми. Церква могла тимчасово приймати їх (термін перебування в госпіталях був обмеженим) і спорадично годувати деяких з них у дні свят. Всім іншим залишалося тільки жебрати і бродяжити. Слова "бідний", "хворий", "бродячий" були синонімами в середні століття. Госпіталі часто розміщувалися біля мостів, на перевалах – у місцях, де обов'язково проходили ці блукачі.

Але головним знедоленим середньовічного суспільства був чужинець. Будучи суспільством примітивним, суспільством замкнутим, середньовічний християнський світ відмовляв стороннім, що не належали до відомих громадам осіб, цим носіям невідомості і неспокою. Людовік Святий у своїх "встановлення", в розділі "Про чужинних людях", прагнув визначити їх положення: "чужинець – людина, не визнана в тутешніх краях".

Узагальнюючи вище сказане можна зробити висновок, що середньовічна людина була дуже близька до природи, і важко провести чітку лінію між людиною і природним середовищем. Уявлення про світ, що панували в середні віки, були багато в чому ілюзорні. Але, ілюзорність ця нітрохи не заважала їх дієвості: ілюзії епохи входять в суспільну практику, рухають людьми. Церква, як бачимо, формувала спосіб життя і мислення людей, але вона була не єдиним фактором.

Про Середньовіччя судять часто-густо у зіставленні з класичною Античністю та з Ренесансом, застосовуючи до його культури критерії, запозичені з цих епох. Але Середньовічна людина була особливою, вона була індивідуальністю і зберігала свою культуру свої традиції, незважаючи на всі протидії тому з боку церкви..

Розділ V. Матеріальна сфера. Право, суспільство, індивід

У Середньовіччі майже вся праця людей зводилась до забезпечення їх їжею та одягом. Усі селянські господарства виробляли продукцію тільки для власного споживання, до того ж християнство не заохочувало до прогресу у господарській сфері, що відбилось як на знаряддях праці так і на технічному оснащенні.

Середньовічний Захід – це бідно оснащений світ. Можна сказати "технічно відсталий". Але навряд чи допустимо говорити в даному разі про відсталість і тим більше про нерозвиненість. Поширення знарядь праці, механізмів, технічних пристосувань, відомих з античності, залишалися в більшій чи меншій мірі рідкісними винятками, випадковими знахідками, а не загальними нововведеннями – такий позитивний аспект еволюції на середньовічному Заході.

З числа власне "середньовічних винаходів" два самих вражаючих і революційних відносяться насправді до античності. Так, водяний млин був відомий в Іллірії з II ст. до н. е., а в Малій Азії з I ст. до н. е.. Середньовічний плуг також майже безсумнівно походить від колісного плуга, описаного ще в I ст. Плінієм Старшим. Він поширювався і повільно вдосконалювався в Раннє Середньовіччя. Але ще для IX ст.. Так само серед дрібних знарядь праці, рубанок наприклад, винахід який часто приписують середнім вікам, був відомий з I ст.

Але якою б не була значимість розповсюдження цих технологічних досягнень, те, що характеризує, незважаючи ні на що, технічний універсум середньовічного Заходу в більшій мірі, ніж недолік винахідницького генія, так це його рудиментарний характер. Сукупність технічних недоліків, труднощів, вузьких місць – ось що, перш за все, тримало середньовічний Захід у примітивному стані. Цілком очевидно, що в широкому плані відповідальність за цю бідність і технічний застій потрібно покласти на соціальні структури і ментальні установки.

Одна лише панівна меншість світських і церковних сеньйорів зазнавала і могла задовольняти потреби в предметах розкоші, які перш за все імпортувалися з Візантії або мусульманського світу (дорогоцінні тканини, прянощі). Частина сеньйоріальних потреб задовольнялася за рахунок продуктів, що не вимагали ремісничої чи промислової переробки (полювання давало дичину для харчування й хутра для одягу). Потрібно було лише невелика кількість виробів від деяких категорій фахівців (майстрів золотих справ, ковалів). Основна маса населення хоча і не поставляла сеньйорам настільки дешеву і придатну для експлуатації робочу силу, як античні раби, але все ж була досить численна і досить підпорядкована економічно, щоб, використовуючи найпростіші знаряддя праці, задовольнити панівні класи та забезпечити власне мізерне існування. Це, однак, не означає, що панування світської та духовної аристократії мало одні лише негативні, гальмівні, наслідки для розвитку техніки. У деяких сферах потреби і смаки пануючого класу стимулювали відомий прогрес. Так, обов'язок для осіб духовного звання, і особливо для ченців, мати якомога менше зв'язків із зовнішнім світом, включаючи зв'язки економічні; бажання позбутися матеріальних турбот, щоб присвятити себе власне духовним заняттям (богослужіння, молитви), так само, як і обітницю благодійності, яка зобов'язував їх піклуватися про економічні потреби не тільки своєї численної групи, а й про прийшлих бідняків і жебраків шляхом роздачі продовольства – все це спонукало їх розвивати в якійсь мірі технічне оснащення. Чи йде мова про перші водяні або вітряні млини, про удосконалення сільськогосподарської техніки – ми часто бачимо в авангарді чернечі ордени. Не випадково то тут, то там в Раннє Середньовіччя винахід водяного млина приписували святому, який поставив її в даному районі.

Еволюція озброєння і військового мистецтва, що мали найважливіше значення для військової аристократії, сприяла прогресу металургії і балістики.

Церква, як ми бачили, була зацікавлена в удосконаленні виміру часу для потреб церковного календаря, а також у будівництві храмів – перших великих будівель Середньовіччя; вона підхльостувала технічний прогрес не тільки в будівельній справі, але й у виготовленні інструментів, засобів транспорту, у прикладних мистецтвах – наприклад вітражі.

Не існує, поза всякими сумнівами, іншої сфери середньовічного життя, ніж технічна, в якій з такою антипрогресивною силою діяла б інша риса ментальності: відраза до "нововведень". Тут ще в більшій мірі, ніж в інших сферах, нововведення представлялося жахливим гріхом. Воно наражає на небезпеку економічну, соціальну і духовну рівновагу. Нововведення, звернені на користь сеньйора, наштовхувалися на шалений або пасивний опір мас.

Протягом тривалого часу на середньовічному Заході не було написано жодного трактату з техніки; ці речі здавалися негідними пера, або ж вони розкривали б якийсь секрет, який не слід було передавати.

Loading...

 
 

Цікаве