WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Людина середньовіччя: компаративний аналіз за працями А.Я. Гуревича і Ле Гоффа - Курсова робота

Людина середньовіччя: компаративний аналіз за працями А.Я. Гуревича і Ле Гоффа - Курсова робота

Людина середньовіччя: компаративний аналіз за працями А. Я. Гуревича і Ж. Ле Гоффа

Зміст

Вступ

Розділ І. Еволюція теоретичних основ Школи "Анналів". Особливості історії описання Ле Гоффа Ж. та А. Я. Гуревича

Розділ ІІ. Історіографічний огляд джерел та літератури

Розділ ІІI. Просторово-часові уявлення у Середньовіччі

Розділ ІV. "Християнський Світ". Уявлення та забобони

Розділ V. Матеріальна сфера. Право, суспільство, індивід

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. Школа "Анналів"– одне із найяскравіших явищ у історичній науці ХХ – початку ХХІ ст. Протягом свого існування ця Школа згуртувала істориків з різними поглядами та тематикою дослідження, але все ж було те спільне, що їх об'єднувало, і дає нам можливість виділити певні покоління в її існуванні. Але Жака Ле Гоффа і Арона Яковича Гуревича об'єднує не тільки приналежність до певного покоління, а і досліджуваний ними період, об'єкти, методологія та сфера досліджень. Ж. Ле Гофф одним із перших і Франції, а А. Я. Гуревич – перший, у СРСР, звернулись до дослідження ментальностей, предметом яких були способи набагато поширенішого – буденне мислення, ідеї і способи поведінки та ін., використовуючи у своїх дослідженнях залишки усної традиції. Їх можна віднести до тих істориків, які виступають за розширення історичних джерел. Для них великий інтерес викликають літературні пам'ятники і предмети, що формально належать до об'єктів історії мистецтва. Але твір мистецтва сприймається істориком не як естетична цінність, а саме як предмет, як історичний документ.

Важливо ще й те, що А. Я. Гуревич велику увагу приділяв, крім Західної Європи, Скандинавії, що дає нам можливість створити загальний і цілісний образ середньовічної людини на різних локально-регіональних представництвах.

Праці цих учених отримали всесвітнє визнання, перекладені багатьма мовами і є зразком для істориків-медієвістів, але, на жаль, творчий доробок Ж. Ле Гоффа і А. Я. Гуревича ще не було достатньо досліджено та проаналізовано на предмет осмислення його в курсі історії Середніх віків у вищій школі. Тому, на нашу думку, досить актуальним є проаналізувати їх роботи та створити загальну картину бачення ними людей минулого.

Об'єктом дослідження є людина Середньовіччя крізь призму праць і оцінок Ж. Ле Гоффа і А. Я. Гуревича.

Предметом дослідження є уявлення середньовічних людей про час та простір, їх світогляд, вплив на них релігії навколишнього середовища та народної традиції, що знайшли прояв у матеріальній стороні їх життя менталітеті, побуті, повсякденному житті.

Хронологічні межі роботи охоплюють добу Середньовіччя, період з V по ХV ст. Вибір нижньої межі роботи зумовлено занепадом Риму та початком розселення варварських племен у Західній Європі. Верхня межа досліджена зумовлена початком поширенням елементів ренесансу і встановленням феодалізму та буржуазних відносин в Європі, саме в цьому відтинку часу ми уже не можемо говорити про цілісний образ Середньовічної людини.

Крім хронологічних меж робота має ще й історіографічні рамки. Вони визначаються появою становленням, розвитком Школи "Анналів" у франції та її адептів в СРСР. Основна увага присвячується творчому доробку Ж. Ле. Гоффа та А. Я. Гуревича.

Методологічна основа дослідження. Під час дослідження даної теми нами було дотримано принципів об'єктивності та історизму, згідно з якими вивчення та узагальнення історичних подій та історіографічних фактів можливе виключно на основі науково-критичного аналізу джерел. Дані принципи особливо актуальні для нашої теми також з огляду на те, що аналізувались роботи двох вчених. В основу дослідження нами було покладено проблемний метод, який дозволив виокремити певні сфери людської життєдіяльності, якісно відмінні одне від одного, а також викласти матеріал роботи в логічно завершений і послідовній формі.

Автор користувався також методами аналізу, синтезу, системним, узагальненням, де наскрізним був порівняльний метод.

Метою даної роботи є з'ясування загального образу людини Середньовіччя на основі компаративного аналізу праць Ж. Ле Гоффа та А. Я. Гуревича.

Для досягнення мети автор поставив перед собою наступні завдання:

  1. проаналізувати основні тенденції розвитку Школи "Анналів" та особливості історіософії Жака Ле Гоффа і А. Я. Гуревича;

  2. дати історіографічну характеристику їх працям;

  3. охарактеризувати розуміння середньовічними людьми просторово часових категорій;

  4. простежити становлення християнства в Середньовічній Європі, визначити його вплив на свідомість людей;

  5. визначити основні особливості матеріального життя суспільства та індивіда;

Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається з 4 розділів, має вступ, висновки, список використаних джерел та літератури, що містить 57 пунктів та додатки. Основний текст роботи розміщено на 77 сторінках, загальний обсяг роботи 87 сторінок.

Розділ І. Еволюція теоретичних основ Школи "Анналів". Особливості історії описання Ле Гоффа Ж. та А. Я. Гуревича

Школа "Анналів" – явище феноменальне і для багатьох досі незрозуміле. Навколо неї і досі тривають дискусії істориків і філософів, відстоюючи зовсім протилежні погляди. Що ж призвело до такої різноманітності поглядів щодо позицій цієї Школи та її існування взагалі? Для того щоб відповісти на це питання, потрібно проаналізувати усі особливості Школи та її відмінності від загальноприйнятих установок.

Безумовно, поява істориків-анналістів ознаменувала новий етап у світовій історіографії, для якого характерна велика кількість інновацій, що змінили погляди на історію як процес і на історію як науку. Появу Школи "Анналів" порівнюють із "коперніканським переворотом", що свідчить перш за все про її значення. Хоча М. А. Барг говорить: "...система орієнтацій світобачення і ціннісних установок в кожному середовищі обумовлює наявним чином тип, характер, коло і спосіб історичного пояснення, на які здатен сам історик як носій тих же установок." Але не потрібно вважати, що тільки середовище, що є проявом епохи, виступає творцем людини, адже окремі люди також можуть творити саму епоху, а особливо ті, хто протиставляє своє розуміння світу, розумінню загальному. Це і є той самий "коперніканський переворот". Таких людей часто не сприймають, але через певний час їх визнають геніями.

Ідеї представників Школи "Анналів", що виникла у кінця 20-х рр. ХХ ст. і яку сьогодні називають "Новою історичною наукою", стали популярними не лише в Франції, а й за кордоном. Тому що її засновники подивились на минуле по-іншому та змогли трансформувати методологію науки відповідно до нової оптики і тогочасних умов. ""Нова історія" включає в себе все, що не є "традиційним", або що відходить від XIX ст.; інакше кажучи, все те, що дозволило історичній науці просунутися вперед у ХХ столітті."

Деякі дослідники наголошують на відсутності у анналістів загальної концепції історичного розвитку та єдиної методології, говорячи навіть про об'єднання під однією назвою протилежних історіографічних поглядів. Але все ж таки існує певна спільна основа, каркас, що скріплює всіх цих істориків і що вирізняє їх серед інших історичних шкіл і напрямків. Завданням даного розділу є визначення основних особливостей історіософського підходу до історичного процесу, та методології дослідження Школи "Анналів" від зародження до сучасності. Представники кожного покоління істориків цього кола внесли зміни у концептуальний підхід до історії та методології, тому для визначення загальних рис, на нашу думку, важливим буде простежити еволюцію цієї Школи, і звернути особливу увагу на особливості історіописання Жака Ле Гоффа та Арона Гуревича.

Ми не будемо детально зупинятись на причинах виникнення та історії Школи "Анналів", а тільки назвемо найбільш значущі етапи та події. Одним із потужних поштовхів до переосмислення ролі і місця історії в житті людей стала Перша світова війна. Як пише Н. Яковенко, криза значущості проявилась у так званому "поході проти історії" – публічних інвективах проти істориків, які не змогли передбачити трагедії нищівної війни, а отже їхня наука не є науковою. Виникло питання про науковість історії, дехто навіть став відносити її до літератури. І зрозуміло, що історикам потрібно було щось змінити для відновлення своїх позицій і свого місця серед інших наук. М. Блок і Л. Февр почали переосмислення історії, як науки суто про минуле, до науки здатної розширити зв'язки певних явищ. Зсув історіописання від героїв до масових явищ і "простих людей" стався також під впливом зміни соціокультурного обличчя Європи, ідеться про появу масової культури. Ось як пояснює виникнення "Нової історичної науки"

А. Я. Гуревич: "...відбулася зустріч низки гуманітаріїв різних спеціальностей, які усвідомили принципову важливість інтенсивної інтелектуальної взаємодії вчених, необхідної для подолання закостенілих навичок позитивізму і пошуків виходу з глухих кутів, створених роздробленістю наук про людину."

Loading...

 
 

Цікаве