WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія відкриття та дослідження пітекантропів - Курсова робота

Історія відкриття та дослідження пітекантропів - Курсова робота

Характерні риси пітекантропа:

  • ріст 165-170 см.;

  • обсяг мозку близько 1100 см.3;

  • постійне прямоходіння;

  • формування мови;

  • оволодіння вогнем. [1, 11-12]

Як показує сама його назва, пітекантроп (мавполюдина) зв'язує древніх високорозвинених мавп типу австралопітека з первісною людиною більше розвиненого типу. Про таке значення пітекантропа найбільше повно свідчать черепи зі знахідок у Тринилі й Сангирані. У цих черепах сполучаються специфічні мавпячі й чисто людські риси. До перших відносяться такі особливості, як своєрідна форма черепа, з різко вираженим перехопленням у передній частині чола, біля очниць, і масивним, широким надочноямковим валиком, сліди поздовжнього гребеня на тім'ї, низький звід черепа, тобто похиле чоло, і більша товщина черепних костей. Але в той же час пітекантроп був уже цілком двоногою істотою. Обсяг його мозку (850-950 куб. см.) був в 1,5-2 рази більше, ніж у сучасних нам людиноподібних мавп. Однак по загальних пропорціях і ступеню розвитку окремих часток мозку пітекантроп більше наближався до антропоїдів, ніж до людини. [1, 13]

Судячи із залишків рослин, у тому числі по чудово збереженим листам і навіть квітам, знайденим у відкладеннях, що безпосередньо перекривають кістконосний тринільський шар, пітекантроп жив у лісі, що складався з дерев, які й зараз ростуть на острові Ява, але в умовах трохи більше прохолодного клімату, що існує нині на висоті 600—1 200 м над рівнем моря. У цьому лісі виростали цитрусові й лаврові дерева, фігове дерево й інші рослини субтропіків. Разом з пітекантропом у тринільському лісі жила безліч різноманітних тварин південного пояса, кістки яких вціліли в тому ж кістконосному шарі. При розкопках найбільше знайдено рогів антилоп двох видів і оленя, а також зубів і уламків черепів диких свиней. Там же виявилися кості биків, носорогів, мавп, гіпопотамів, тапірів. Найшлися також останки древніх слонів, близьких до європейського древнього слона, хижаків - барса й тигра.

Ймовірно, всі ці тварини, кістки яких знайдені в тринільських відкладеннях, загинули в результаті вулканічної катастрофи. Під час виверження вулкана лісисті схили височин були засипані й обпалені масою розпеченого вулканічного попелу. Потім дощові потоки проклали в пухкій товщі попелу глибокі канали й винесли в тринільску долину кістки тисяч загиблих тварин; так утворився кістконосний шар Триниля. Щось подібне мало місце під час виверження вулкана Клут у східній частині Яви в 1852 р. За словами очевидців, велика судноплавна ріка Бронтас, яка обгинала, вулкан здулася й високо піднялася. У її воді було не менш 25% вулканічного попелу, змішаного з пемзою. Колір води був зовсім чорним, і вона несла таку масу зваленого лісу, а також трупів тварин, у тому числі буйволів, мавп, черепах, крокодилів, навіть тигрів, що був зламаний і повністю знищений міст, що стояв на ріці, найбільший із всіх мостів на острові Ява. [2, 275]

Разом з іншими мешканцями тропічного лісу жертвою подібної катастрофи в далекій давнині стали, мабуть, і пітекантропи, кості яких виявлені в Тринилі. Ці особливі умови, з якими зв'язані тринильскі знахідки, як, ймовірно, і знахідки костей пітекантропів в інших місцях на Яві, пояснюють, чому там не виявилося ніяких ознак уживання пітекантропами знарядь.

Якби кісткові останки пітекантропів були знайдені в місцях тимчасових стоянок, то наявність знарядь праці бути б досить ймовірним. У всякому разі, судячи із загального рівня фізичної будови пітекантропа, варто припускати, що він уже виготовляв знаряддя й постійно користувався ними, у тому числі не тільки дерев'яними, але й кам'яними. Побічним доказом тою, що пітекантроп виготовляв кам'яні знаряддя праці, служать грубі вироби із кварциту, виявлені на півдні острови Ява, поблизу Патжитану, разом з останками тих же самих тварин, кістки яких знайдені в Тринилі в одній товщі відкладень із костями пітекантропа.

Пітекантропи, так само як синантропи, атлантропи, гейдельбергські люди й інші – жили в теплих кліматичних умовах в оточенні теплолюбних тварин і не розселялися далеко за межі області своєї первісної появи; судячи з археологічних знахідок, заселені були більша частина Африки, південь Європи й південь Азії. [2, 278]

Геологічні, палеозоологічні, палеоботанічні й палеокліматологічні дані малюють картину досить сприятливого для вищих приматів місцеперебування на широких просторах Центральної й Південної Африки й Центральної Азії. Вибір між Євразійським і Африканським материками утрудняється ще й відсутністю вироблених передумов для визначення області прабатьківщини людства.

Одні вчені вважають, що виділення людини із тваринного світу відбулося в умовах скелястого ландшафту якихось передгір'їв, інші – що безпосередні предки сімейства гоминидів були жителями степів. Виключивши неспроможні з фактичної точки зору гіпотези про виникнення людства в Австралії й Америці, які взагалі не входили в зону розселення вищих приматів, будучи відрізані від Старого Світу непрохідними для них водними бар'єрами, ми в цей час не маємо можливості вирішити проблему прабатьківщини людства з належною визначеністю. Ч. Дарвін, виходячи з великої морфологічної подібності людини з африканськими антропоїдами в порівнянні з азіатськими, вважав більше ймовірним, що прабатьківщиною людства був Африканський материк.

Передлюди переходять до полювання вже на великих тварин, судячи з костей — на кабанів, баранів, антилоп, коней, навіть слонів. Це стало можливим завдяки вдосконаленню знарядь: виготовленню більших рубав (якими, як показав експеримент, можна зняти шкіру із тварини й розчленувати тушу), а також скребел і проколок для обробки шкір. Можливо, у той час з'явилися перші списи — прості тичини з обпаленим на вогні й загостреним кінцем. Зрозуміло, і тоді полювання на великих тварин залишалися важким і небезпечним — нападати на них відкрито пітекантропи наважувалися рідко, воліючи влаштовувати засідки або гнати звіра до боліт і обривів.

Перехід до полювання обумовив переселення пітекантропів у степ. Тому й знаряддя пітекантропів частіше виготовлялися вже не з гальки, а з необкачаних твердих скельних порід: кварциту, кварцу, лав.

Прогрес знарядь і способів полювання змінив і матеріальні відносини між передлюдьми. Якщо при збиранні й лові дрібних тварин переважала індивідуальна діяльність, то тепер виникає тваринна череда. Вона утвориться не тільки на основі полових і батьківських зв'язків. Сполучну функцію виконує орієнтація на поводження сусіда й ватажка, що полегшує знаходження їжі й захист від ворогів. Всі передлюди в череді виступають як взаємні орієнтири й взаємних сторожів. Засадне й загінне полювання є першою кооперацією (поділом ролей у пошуках видобутку, гонах, оточенні, нападі), подібною тій, котра існує в зграї хижаків. Однак якщо хижаки полюють на тварин, які набагато слабкіше кожного з них окремо, і їхня кооперація є чисто ситуативною, то передлюди полювали навіть на слонів, носорогів, ведмедів і інших гігантів, які в десятки разів крупніше, сильніше й швидше кожного індивіда. Тому вони могли перемогти їх тільки завдяки виготовленню й використанню знарядь і завдяки складній і розтягнутій у просторі й часі вже в якомусь ступені трудовій кооперації, що послужила в остаточному підсумку передумовою переходу від первісної череди до суспільства.

Можна, таким чином, зробити висновок, що з пітекантропом і близькими до нього істотами закінчується початковий період у формуванні людини. Це було в той віддалений час, коли наші предки вели стадний спосіб життя й лише починали переходити від вживання готових предметів природи до виготовлення знарядь праці.

Список використаної літератури

  1. Алексеев В.П., Першиц А.И. История первобытного общества. — М. 2001 — С. 6 – 16;

  2. Биологический энциклопедический словарь //под ред. М. С. Гилярова. — М., 1989;

  3. Джохансон Д, Люси М.И. Истоки рода человеческого. Пер. с англ. — М., 1984;

  4. Ибраев Л. И. Кто же были предки людей? // Марий Эл, 1994. — N3, с. 79-83.

Loading...

 
 

Цікаве