WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Сталінські репресії - Курсова робота

Сталінські репресії - Курсова робота

Вступ

Сталінізм – одне з найбільш масштабних, страшних і загадкових явищ ХХ століття. Саме поняття "Сталінізм" було введено в обіг Л.Д. Троцьким, що розглядав цей феномен як бюрократичну контрреволюційну систему. Сучасні дослідники розглядають Сталінізм як, насамперед систему влади, що спиралася на диктатуру пролетаріату. Ленін розумів, що Сталін дуже жорстока людина, і не хотів, щоб той прийшов до влади.

Важливо зрозуміти історію виникнення і розвитку сталинизма. Для цього коротко ознайомимося з історією внутріпартійної боротьби в партії в 1923–1930 роках. До речі, мало з яких питань історії піддавалися настільки явній фальсифікації, як питання про опозицію. Вже в публікаціях 1920 х років багато епізодів, факти, як самий напрямок боротьби, що відбувалася, викладалися вкрай тенденційно. При цьому кожна зі сторін намагалася представити своїх опонентів у найбільш непривабливому виді, ті чи інші висловлювання спотворювалися, помилки і неточності перебільшувалися. Брутальність і нелояльність не тільки не перетиналися, але і заохочувалися і з одного, і з іншого боку, що додавало із самого початку внутріпартійній боротьбі вкрай різкий характер. У 1930 ті роки лідери опозиції стали зображуватися вже як зрадники і шпигуни іноземних держав, завербовані імперіалістичними розвідками ще з першого років Радянської влади.

Сталін мало піклувався про те, щоб переконати своїх опонентів і залучити їх до спільної роботи. Він намагався підкорити їх своїй волі, зломити їхній опір. До того ж Сталін був украй злопам'ятний і мстивий. Його опоненти залишалися для нього особистими ворогами навіть тоді, коли зникав предмет суперечки, і виникала необхідність спільної дружної роботи. Правда, слід зазначити, що Сталін умів добре ховати свої почуття.

Сталін і не щадив нікого. Він не зупинявся не тільки перед розстрілом усіх тих, хто лише підозрювався в зв'язках з контрреволюцією.

Сталін узяв на озброєння радикальні методи ленінського "воєнного комунізму". Позбувшись суперників, Сталін став на шлях тотального і швидкого перетворення всіх сторін економічного, соціального і культурного життя країни. Він нав'язав свої плани сверхіндустріаліації і поголовної колективізації – зверху, без врахування інтересів суспільства шляхом систематичного застосування великого терору...

Негайна, тотальна, одночасна, суто політична революція – посилення влади, перетворення економіки, перетворення суспільних структур, соціальна інтеграція, зміни в інтелектуальній і моральній області була здійснена Сталіним, та насильницьки нав'язана всьому суспільству. Ототожнивши себе з партією, Сталін підмінив партію, зруйнував її і заявив, що лише він один зберігає вірність залізним законам історії. Політика Сталіна пронизана насильством над особистістю.

Головний мотив, що спонукав Сталіна розв'язати терор, – непомірне честолюбство і властолюбство. Усепоглинаюча спрага влади обуяла його. Вплив його вже до початку 1930 х років був величезний, але він хотів безмежної влади й абсолютної покірності.

Система створеної Сталін одноособової диктатури була складної і міцною. Головну роль у ній грали каральні органи, що знаходилися під особистим контролем Сталіна.

Так у середині 1930 х років ув'язнені будували в основному канали, спочатку Біломорсько-Балтійський, а потім Москва-Волга. До кінця положення змінилося, тому що стрімке розширення системи ГУЛАГа збіглося з розширенням у країні промислового будівництва. Робота ГУЛАГа входила в державні плани і займала в них усе більш важливе місце. На частку ГУЛАГа приходилася значна частина вивезення деревини, видобутку мідної руди, золота і вугілля. ГУЛАГ будував не тільки канали, але і стратегічні дороги і промислові підприємства у віддалених районах країни, а також багато інших робіт. При цьому планувався не тільки розвиток робіт з лінії ГУЛАГа, але і приріст табірної робочої сили.

Таким чином, один раз виникнувши, широка система примусової праці ставала однією з важливих причин усе нових масових репресій.

Предметом дослідження є епоха сталінізму, утвердження тоталітарного суспільства.

Мета даної курсової роботи – дослідити причини, хід, засоби та наслідки масових репресій у 1930 роки, які знищили тисячі людських доль.

Завданнями даного дослідження є:

  1. Дослідити встановлення диктатури Сталіна;

  2. Визначити, що стало поштовхом та початком масового репресування людей;

  3. Окреслити найвідоміші судові процеси, які передували репресуванням;

  4. Вивчити становище Радянської України у 1930 роках – роки тотального винищення української інтелігенції, а також простих селян;

  5. Встановити, яким було становище Сибіру в цей сумнозвісний період.

Об'єктом дослідження є масові репресії 1930 років на території СРСР, союзних республік, їх передумови, проведення, кількість репресованих, причини репресування, каральні органи, які здійснювали репресивні заходи.

Актуальність теми полягає у тому, що дослідження епохи сталінізму, масових репресій 1930 рр., викриває весь трагізм тієї епохи та не дає сучасному поколінню забути про жертви репресій – десятків тисяч безневинних людей. Довгий час з політичних причин цей злочин проти народу – репресії – замовчувався, вченим не було доступу до архівних документів тієї пори, тому узагальнення існуючих досліджень цієї проблематики вважаємо також досить актуальним.

В даному дослідженнні використовувалися існоричний, описовий методи, метод порівняння і узагальнення.

1. Диктатура Сталіна. Репресії

1.1 Передумови репресивних заходів. Плюси і мінуси колективізації й індустріалізації

Наприкінці 1927 року на XV з'їзді ВКП(б) була поставлена задача об'єднання дрібних селянських господарств у великі колективи, з метою здійснити соціалістичні перетворення в селі, забезпечити безперебійне постачання міст сільськогосподарськими продуктами, забезпечити приплив капіталів у промисловість від експорту зерна. Усі делегати з'їзду, що говорили про роботу в селі, відзначали необхідність обережності і поступовості в справі колективізації. Також говорилося про недостачу в держави матеріальних засобів для підтримки колгоспів, про недолік сільськогосподарської техніки, про слабкість сільських партійних організацій.

Але, на жаль, Сталін не зумів правильно оцінити ситуацію на селі. Бажаючи одержати компенсацію за колишні невдачі і здивувати світ картиною великих успіхів, він узяв курс на надмірно високі темпи колективізації, не зважаючи на об'єктивні можливості. До листопада 1929 року в колгоспи було об'єднано більше 7% селянських господарств, як правило, бідняцьких. Восени 1929 року Сталін робить ще одну помилку, висуваючи гасло суцільної колективізації, що було явно передчасним. Суцільна колективізація – це цілісна система масового перекачування ресурсів з аграрного сектора в індустріальний, котра містила в собі:

  • державні постачання сільськогосподарської продукції за мінімальними цінами;

  • численні податки, як грошові, так і натуральні;

  • обов'язкове страхування будівель, тварин, посівів;

  • створення системи примусових робіт через ГУЛАГ.

Сталін говорив у грудні 1929 року: "Щоб дрібноселянське село пішло за соціалістичним містом, необхідно ще, крім всього іншого насаджувати на селі великі соціалістичні господарства у виді колгоспів і радгоспів, як бази соціалізму...".

На початку 1930 року по Росії було зафіксовано більш 2000 селянських виступів у відповідь на розкуркулювання не тільки куркулів, але й усіх, хто відмовлявся вступати в колгоспи. Вже в 1930 році було арештовано, розстріляно, виселено в північні райони країни набагато більше куркулів, чим їх було насправді.

2 березня 1930 року з'являється стаття Сталіна "Запаморочення від успіхів". У ній правильно критикувалися багато перегинів у колгоспному будівництві. Однак відповідальність за допущені "скривлення" покладалася на місцеві органи. [5, 3]

Колективізація завдала величезної шкоди сільськогосподарському виробництву. Зменшилося виробництво сільськогосподарської продукції. У 2 рази скоротилося поголів'я великої рогатої худоби, а також коней, овець, кози і свиней, тому різко скоротилося використання органічних добрив. У 1932–1933 рр. на території Поволжя, Південної України, Північного Кавказу і багатьох інших районів лютував голод, факт якого заперечувався Сталіним. За 2 роки від голоду вмерло близько 5 мільйонів чоловік. Колективізація була завершена в 1937 році. Тоді в колгоспи було об'єднано 93% селянських дворів. Усе це являє яскравий приклад організаційного деспотизму, проявом найвищої зарозумілості і власної непогрішності в прийнятті рішень.

Індустріалізація удалася більше чим колективізація. У період з 1928 по 1933 рік у СРСР було побудовано 1500 великих підприємств і закладені основи таких галузей промисловості, як станко-, автомобіле-, тракторобудування, авіаційної і хімічної промисловості. Було налагоджене виробництво могутніх турбін і генераторів, якісних сталей, феросплавів, азоту, штучного волокна і т.д. Була створена оборонна промисловість. У величезну роботу зі створення в СРСР сучасній промисловості вклала чимала праця і Сталіна. Однак і в цій області він нерідко діяв не як мудрий державний діяч, а як прожектер і волюнтарист, створюючи для країни і партії додаткові труднощі. План першої п'ятирічки (1928–1933 р.) був складений у двох варіантах: основному й оптимальному, котрий був на 20% більше базового. [5,4]

Loading...

 
 

Цікаве