WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Соціально-економічний розвиток Західно-Українських земель у складі Австро-Угорщини у ХІХ столітті - Курсова робота

Соціально-економічний розвиток Західно-Українських земель у складі Австро-Угорщини у ХІХ столітті - Курсова робота

ПЛАН:

Вступ

Розділ 1. Суспільно-політичний устрій Галичини, Буковини, Закарпаття в складі Австро-Угорської імперії у другій половині XIX ст.

1.1 Суспільний устрій Західно-українських земель під владою Австро-Угорщини

1.2 Економічний розвиток західно-українських земель у другій половині ХІХ ст.

1.3 Економічне та соціально-політичне становище робітників і селян. Національний гніт

Розділ 2. Піднесення національно-визвольного руху на західноукраїнських землях у другій половині XIX ст.

2.1 Чинники формування і розвитку ідеї українського національного державотворення в Західно-українських землях під владою Австро-Угорщини

2.2 Суспільно-політичний рух та виступи робітників і селян у Західній Україні наприкінці ХІХ ст.

Висновки

Список використаних джерел та літератури

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Протягом майже 150 років від кінця XVIII до початку XX ст. українці перебували під владою двох імперій: 80% із них підлягали російським імператорам, решта населяли імперію Габсбургів. Так на світанку новітньої доби українці опинилися у складі політичної системи, що радикально відрізнялася від устрою, до якого вони звикли.

Середина XIX ст. була часом випробувань для імперії Габсбургів. Вистоявши перед революційною хвилею 1848 p., вона невдовзі зазнала дошкульних поразок на міжнародній арені. Спочатку Австрія програла франко-італо-австрійську війну 1859 p., a 1866 р. зазнала поразки в протистоянні із Пруссією. Ці невдачі зумовили глибоку політичну кризу в державі. Щоб не допустити неконтрольованого розвитку подій, вже 1867 р. було укладено австро-угорський компроміс, внаслідок якого Австрійська імперія перетворилася на дуалістичну Австро-Угорську. Це була суттєва зміна базового державотворчого принципу — централізм поступився місцем федералізму. До австрійської частини монархії увійшли Галичина і Буковина, а до угорської — Закарпатська Україна.

Як усі імперії, Австрійська імперія Габсбургів являла собою величезний територіальний конгломерат, численне населення якого складалося із етнічно й культурно різноманітних народів. Надмірно централізована політична влада символізувалася в особі імператора, який не відчував потреби брати до уваги погляди й бажання своїх підданих. Імператори та їхні урядовці вимагали від останніх абсолютної покори й вірності, вважаючи це не лише політичним, а й моральним і релігійним обов'язком. За їхню покірливість імператори обіцяли підлеглим безпеку, стабільність і порядок. Це був устрій, який чимала частина населення імперії вважала не лише розумним, а й навіть привабливим.

Незважаючи на відрив від материнської української території, Західна Україна, яка перебувала під владою Австро-Угорської імперії, не загубилась у духовних пошуках своєї громадянської і державницької культури і, перебуваючи у складі Австрії, не втратила перерваної державницької традиції та її значущості для майбутнього державно-правового життя. Українці з Галичини, Буковини виступали активною політичною і громадською силою у руйнації світових імперій кінця XІX ст. Очевидно, що розвиток ідеї українського державотворення на західноукраїнських землях мав власну внутрішню логіку. Проблема обґрунтування ролі Західної України, як "українського П'ємонту" цікавила, зокрема, таких видатних вчених як М. Грушевський, С. Дністрянський, В. Старосольський та ін.

У вітчизняній історичній науці основна увага приділялася висвітленню соціально-економічного, політичного та правового становища західноукраїнських земель у різні історичні періоди. Цим питанням присвячені праці таких учених: Г.Гербільського [6], М.Кріля [18], М.Кугутяка [19], [20], В.Кульчицького [21], М.Лазаровича [22], М.Никифорака [29], Р. Петріва [30] та ін. Зацікавленість істориків викликають також проблеми становлення державно-правових інститутів у Галичині та Буковині протягом тривалого періоду австрійського панування.

У рамках цієї різнопланової проблеми розгляд соціально-економічного розвитку Західно-українських земель у складі Австро-Угорщини в другій половині ХІХ ст., сприятиме більш чіткому розумінню історичних особливостей в економіці, політиці, соціальних процесах на теренах Західної України. Цим і обумовлений вибір теми курсового дослідження: "Соціально-економічний розвиток Західно-Українських земель у складі Австро-Угорщини у ХІХ ст."

Мета і завдання дослідження. Мета курсової роботи полягає у виявленні та розкритті особливостей та тенденцій розвитку соціально-економічного життя на Західно-українських землях, які у другій половині ХІХ ст. перебували під владою встро-Угорщини.

Відповідно до поставленої мети, були поставлені наступні наукові завданя:

  • висвітлити політичні чинники, які впливали на соціально-економічне становище західно-українського народу у складі Австро-Угорщини у другій половині ХІХст.;

  • визначити основні тенденції соціально-економічного життя Західноукраїнських земель під владою Австро-Угорщини у досліджувальний період;

  • проаналізувати основні соціально-економічні, культурні, політичні чинники, що зумовили становлення ідеї українського державотворення на Західно-українських землях;

  • розкрити характер впливу української інтелігенції, українських політичних партій і рухів, громадських об'єднань і організації, що діяли у Західній Україні, зокрема у Галичині на розгортання українського національного руху та формування ідеї українського державотворення.

Об'єктом дослідження є соціально-економічні та політичні процеси в Західній кУкраїні в другій половині ХІХ ст.

Предметом дослідження є розвиток соціального та економічного життя, становлення ідеї українського державотворення та національне відродження на Західно-українських землях у другій половині XIX -початку XX ст.

Практичне значення курсової роботи полягає в тому, що фактичний матеріал, його наукова інтерпретація та висновки, які містяться у дослідженні, можуть бути використані при підготовці до семінарських занять з історії України, при написанні різного роду наукових робіт, статей тощо.

Структура дослідження. В основу даного наукового дослідження покладено проблемно-хронологічний принцип, його зміст і послідовність викладу матеріалу зумовлені логікою самої проблеми і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, які поділені на підрозділи, висновків та списку використаних джерел та літератури (34 найменування).

Розділ 1. Суспільно-політичний устрій Галичини, Буковини, Закарпаття в складі Австро-Угорської імперії у другій половині XIX ст.

1.1 Суспільний устрій Західно-українських земель під владою Австро-Угорщини

У другій половині XIX XX ст. західноукраїнські землі — Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпатська Україна перебували в складі Австро-Угорської імперії, яка належала до числа найреакційніших і найвідсталіших держав, де зберігалося багато залишків феодалізму, і передусім абсолютизм та поміщицьке землеволодіння.

Австро-угорський уряд перетворив західноукраїнські землі на колоніальні окраїни своєї імперії, аграрно-сировинний придаток до корінних західних провінцій. Своєрідністю політики австрійських правлячих кіл було те, що вони для утримання в покорі всіх залежних національностей надавали одним з них привілеї і з їх допомогою гнобили інших, діючи за принципом "поділяй і пануй". Так, у Східній Галичині переваги й привілеї мали польські шляхтичі й капіталісти, на Північній Буковині — румунські, Закарпатті — угорські [22, 13].

Отже, трудящі західноукраїнських земель зазнавали гніту й експлуатації як українських поміщиків і буржуазії, так і німецьких, польських, угорських, румунських, а також австрійської правлячої бюрократії.

За адміністративною приналежністю західноукраїнські землі поділялися на дві частини: Східна Галичина і Буковина входили до складу Австрії, а Закарпаття — до складу Угорщини.

Як і раніше, Східна Галичина, де переважало українське населення, була об'єднана з так званою Західною (польською) Галичиною (на захід від р. Сян) в єдиний "Коронний край" — "Королівство Галіції і Лодомерії". "Край" цей поділявся на повіти, яких у Східній Галичині налічувалося 50. Буковина, що мала 10 повітів, становила окрему адміністративну одиницю з центром у м. Чернівцях. Закарпатські землі в складі Угорщини складалися з чотирьох "русинських" (українських) жуп, або комітатів (областей): Ужанської, Берегівської, Угочанської і Марамороської.

У Галичині на чолі всього управління стояв намісник, призначуваний, переважно з числа польських магнатів, імператором. Йому й належала вся адміністративна влада в краї. Повітами управляли старости, що підлягали намісникові [3, 366-367].

У Галичині, у м. Львові, й на Буковині, у м. Чернівцях, існували крайові сейми як органи місцевого самоврядування. Вони обиралися за куріальною системою, внаслідок чого в них переважали поміщики і буржуазія, причому в Галицькому сеймі — польські, в Буковинському — румунські та німецькі. Так, у Галицький сейм по курії земельних власників обирався один депутат від 52 виборців-поміщиків, а по сільській курії — від 8764 виборців. До того ж функції крайових сеймів обмежувалися лише піклуванням про місцеві справи: торгівлю, освіту, санітарію та ін. При цьому їх рішення могли здійснюватися тільки після затвердження імператором або відповідним австрійським міністерством [3, 368].

Loading...

 
 

Цікаве