WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Л.П. Берія — авантюрист, злочинець, демократ? - Курсова робота

Л.П. Берія — авантюрист, злочинець, демократ? - Курсова робота

Берія наполягав на необхідності нормалізації радянсько-югославських відносин, що практично припинилися після їхнього розриву в 1948 - 1949 р. Він підготував лист югославському керівництву, у якому містилася пропозиція організувати конфіденційну зустріч особливо уповноважених осіб — представників органів держбезпеки обох країн для обговорення цього питання. Пропозиції Берія по німецькому і югославському питаннях були складовими частинами великої програми, яка розроблялася ним, по розрядженню міжнародної напруженості.

Підсумовуючи, можна сказати, що в основі дій Берії, по роду служби прекрасно обізнаного про істинне положення в країні, лежало, мабуть, і розуміння того, що радянська система перебуває в стані кризи й для її збереження необхідно здійснити ряд важливих кардинальних змін у внутрішній і зовнішній політиці, але до цього минулого були не готові інші радянські керівники, що прийняли рішення про усунення Берія. Як визнав Маленков на пленумі ЦК КПРС у липні 1953 року, це питання виникло 12 червня після обговорення на черговому засіданні Президії ЦК записок Берії, підготовлених МВС і постанов, прийнятих на його основі. Почалися секретні сепаратні переговори між членами Президії, які тривали більше тижня. Організаторами переговорів були Маленков і Хрущов, брали участь у них Молотов і Ворошилов. Арешт Берія був заздалегідь запланований і підготовлений; — про цьому відкрито говорилося на пленумі. Усе було ретельно сплановано — строга конспірація, формування збройної групи генералів й офіцерів, яким поручався арешт Берії. Її очолював тодішній перший заступник міністра оборони, маршал Радянського Союзу Г. К. Жуков. Змова проти нього увінчалася успіхом. І протягом довгих років на нього покладали відповідальність як за всі, вчиненні ним, так і приписані йому злочини інших діячів сталінського режиму. Як підкреслюється у виданій в 1999 році Міжнародним фондом "Демократія" книзі "Лаврентій Берія. 1953. Документи": "арешт Берія давав можливість здійснити поворот у політиці партії, відмовитися від тоталітарної спадщини, сталінських методів керування партією і суспільством, почати процес демократизації. Однак Президія ЦК не порвала ні однієї нитки, що зв'язувала його зі сталінським режимом... Якщо Берія, розвінчуючи померлого вождя, намагався піти від відповідальності за масові репресії, прагнув показати, що і без Сталіна можна управляти Радянським Союзом і соціалістичним табором, то недавні соратники "Лубянського маршала" і не думали про десталінізацію. Навпаки, вони намагалися виправдати злочинні діяння диктатора, звалювали всю провину на Берію". [15, 27]

Розділ 3. Сфальсифікована злочинна діяльність Л.П. Берії

3.1 Злочини, до яких Л.П.Берія не причетний

Якщо уважно ознайомитись із повним стенографічним звітом секретного пленуму ЦК, вперше опублікованим у журналі "Известия ЦК КПСС" (№ 1 і № 2 за 1991 рік, за півроку до серпневого путчу), можна дійти висновку, що до початку роботи пленуму Берії вже не було в живих, а сам пленум був інспірований "групою товаришів" із президії ЦК КПРС із метою узаконити процедуру усунення від влади небезпечного конкурента, яким був на той час Берія, у боротьбі за найвищий пост у державі після смерті Сталіна.[7] І без партійного роз'яснення та схвалення, радянський народ міг би й не зрозуміти причини раптового й несподіваного арешту настільки високого державного діяча. Пленум проходив із 2 по 7 липня 1953 року, через тиждень після оголошення про арешт Берії. З доповіддю виступив тодішній голова Ради міністрів СРСР і член президії ЦК КПРС Г.Маленков. Ось основні пункти обвинувачення, висунуті проти Берії.

Перше. Берія "розвинув активну діяльність у тому злочинному напрямі, щоб поставити МВС над партією та урядом". [7, 11] Ймовірно, партноменклатура злякалася заяви Берії про те, що КПРС повинна займатися лише пропагандистською роботою і кадровими питаннями. Перетворившись за роки радянської влади на надконституційну структуру, КПРС боялася втратити свої завоювання: владу, привілеї, вседозволеність, безконтрольність. Особливо налякали партноменклатуру слова Берії, виголошені над труною Сталіна, в яких він пообіцяв гаранту вати кожному громадянину права і свободи, передбачені Конституцією.

Друге. Маленков звинуватив Берію в організації стеження за високопоставленими членами ЦК і уряду та прослуховуванні їхніх телефонних розмов. Звісно, це нікому не подобалося, особливо тим, у кого було чого боятися. Але ж це було звичайною державною практикою, про яку всі знали. Так було і до Берії, і після нього.

Третє. Берія хотів через МВС без відома ЦК (але з відома Маленкова) вжити заходів для нормалізації відносин із Югославією. Під час обшуку в нього в кабінеті знайшли невідправлене конфіденційне звернення на адресу керівників Югославії Тіто і Ранковича. Що ж тут злочинного? Невдовзі після цього відносини з Югославією налагодив, прийшовши до влади, М.Хрущов.

Четверте. "Берія під час обговорення німецького питання пропонував не поправити курс на форсоване будівництво соціалізму, а відмовитися від будь-якого курсу на соціалізм у НДР і тримати курс на буржуазну Німеччину... Очевидно, що цей факт характеризує його як буржуазного переродженця". [7, 12] Історія довела, що Берія в німецькому питанні виявився правий. Для СРСР було би більшою користю мати справу з єдиною демократичною, нехай і буржуазною, Німеччиною.

П'яте. 27 березня 1953 року, за поданням МВС СРСР, президія Верховної Ради СРСР видала указ про амністію. З місць ув'язнення звільнили близько мільйона в'язнів. Маленков звинуватив Берію в тому, що "...він проводив цей захід із шкідливою поспішністю і захопив контингенти, котрих не треба було звільняти, наприклад, зовсім не треба було звільняти злодіїв-рецидивістів". [7, 12] Але текст пропозиції МВС був такий: "Проектом указу передбачається звільнити з місць ув'язнення близько 1000000 осіб, засуджених на строк до 5 років... Пропонується не поширювати амністію на засуджених на строк понад 5 років і притягнутих до відповідальності за контрреволюційні злочини, бандитизм, розкрадання у великих обсягах соціалістичної власності та умисне вбивство". То до чого тут Берія? Рецидивістів випустив не він, а президія Верховної Ради СРСР.

Шосте. Берія "...без відома ЦК і уряду ухвалив рішення організувати вибух водневої бомби". [7, 13] З 20 серпня 1945 року Берія очолював спеціальний комітет при РМ СРСР у атомних справах. Загальновідомо, що в ті роки США випереджали СРСР і за розробкою ядерної зброї, і за її авіаційними носіями (інших тоді ще не було). Почавши практично з нуля, Берія ціною неймовірних зусиль створив ракетно-ядерну "парасольку", що прикрила СРСР на багато десятиліть від агресивних намірів США. Саме завдяки сказаному вдалося відвернути третю світову війну.

Сьоме. "Ми зобов'язані доповісти пленуму ЦК, що ще за життя т. Сталіна можна було іноді спостерігати, як він, Берія, уміло й спритно сіяв недовіру стосовно багатьох керівних товаришів". [7, 13]Так, Берія не терпів ледарів і неуків (а вони його), особливо в найтяжчі роки війни, але він підтримував і заохочував сумлінних працівників, навіть "охороняв" їх від місцевих органів НКВС. Будучи членом, а потім і заступником голови Державного комітету оборони, він контролював виробництво військової техніки та ключові наркомати нафтової, вугільної промисловості і шляхів сполучення. Це — крім керівництва НКВС (розвідка, контррозвідка, охорона кордонів, партизанський рух).

Восьме. "Після смерті т. Сталіна Берія розперезався і на повну силу розгорнув, із дозволу сказати, "діяльність", спрямовану на роз'єднання керівного колективу, на придушення принципів колективності в роботі". [7, 14] І ми цю "колективну безвідповідальність" досі видихаємо, а "згуртовані товариші", захопивши після смерті Сталіна владу, незабаром пересварилися. Переміг тоді, як відомо, "Микита Сергійович".

Такі основні звинувачення, "озвучені" на пленумі доповідачем. Виправдовуючи арешт, Маленков оголосив: "Президія ЦК одностайно визнала за необхідне діяти швидко й рішучо, враховуючи, що маємо справу з авантюристом, у руках якого великі можливості, з тим, щоб раз і назавжди покінчити з виразками й гниллю, котрі отруюють здорову атмосферу згуртованого і монолітного ленінсько-сталінського колективу". Ці слова — класичний приклад класичної комуністичної демагогії та словоблуддя.

Loading...

 
 

Цікаве