WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Народи Азії та Північної Африки у другій половині ХХ–на початку ХХІ століття - Курсова робота

Народи Азії та Північної Африки у другій половині ХХ–на початку ХХІ століття - Курсова робота

В країнах Сходу у запозиченої на Заході сучасної держави – парламентської республіки – не виявилось адекватної економічної і соціальної бази, національно-етнічної структури і навіть достатньо елементів для конструювання власного (тобто державного) апарату. Там, де така держава була створена, а формально – це більшість колоніальних країн Сходу (за виключенням авторитарних, соціалістичних і монархічних), дуже скоро виявилося невідповідність офіційної форми цієї держави суспільству, над яким воно підвищувалось.

Формування нових форм державності в таких умовах не означало встановлення його загального і реального контролю над традиційними секторами суспільства. Величезні пласти традиційних структур продовжували жити своїм, відносно замкнутим життям і керуватися в ньому іншими цінностними орієнтирами, ніж ті, що були написані офіційною державою. Лояльність груп (соціальних) цього роду що довго орієнтується або на колоніальний синтез, або на архаїчні уклади життя. Якраз цим пояснюються багато чисельні опозиційні і навіть сепаратистські рухи у багатьох країнах що розвиваються і які формувалися там зразу після досягнення незалежності. В основі їх лежить або колоніальний синтез, або архаїчні традиційні уклади.

Із зміцненням державності на Сході, уряди незалежних країн заставляють західні монополії рахуватися з їх реаліям і часто поступатися в своїх амбіціях в економіці. Країни Сходу, не дивлячись на різницю між ними, в більшості випадків вони зв'язані суттєвою єдністю. Їх об'єднує колоніальне та напівколоніальне минуле, а також периферійне положення у світовій економіці. Їх об'єднує і те, що у порівнянні з темпами інтенсивного сприйняття досягнень НТР і універсалізацією особливо в сфері матеріального виробництва, зближення Сходу із Заходом в соціокультурному відношенні відбувається відносно повільно (за виключенням ряду країн Далекого Сходу). І це, природно, тому, що менталітет народу, його традиції за короткий час не міняються. Іншими словами, при всіх національних відмінностях країни Сходу до цих пір ріднить наявність певної сукупності цінностей матеріального, інтелектуального і духовного життя. Хоча сьогодні більшість урядів країн Сходу беруть курс на модернізацію і ринкову економіку, Західний стиль життя і образ думок все більше стає нормою для міських жителів у країнах Сходу. Носіями інтеграції культур, при бережному відношенні до своїх цінностей є національна інтелігенція.

Роль релігії як віри і ритуалу як і раніше велика не тільки для Сходу, але і на Заході. Але для Сходу дуже важлива ще одна складова частина релігії – як ідеології і системи цінностей, кодексу соціальної справедливості, ідеології, яка виконує соціальне замовлення. У багатьох країнах релігійна думка продовжує визначати стан суспільної свідомості. Зараз відмічається певний ріст впливу релігійного фактору на східне суспільство. Це реакція – відповідь суспільної свідомості на занадто швидкі темпи модернізації і секуляризації попереднього періоду. Але в цілому релігійні установки перестають бути критерієм істини. Традиційні, в тому числі і релігійні накази втратили роль єдиного або головного регулятора відносин між людьми.

Характерна риса сучасного Сходу – відмічають слухачі, піднесення і спади впливу релігії і релігійних інститутів на людину, суспільство, політику. Спроби здійснити модернізацію за західним зразком майже повсюдно супроводжувались зменшенням впливу релігії, особливо в 50-60-і роки. В ході боротьби за свободу націоналізм відтіснив релігійний фактор за куліси політичної сцени. Народи Сходу боролися за незалежність переважно під націоналістичними, а не релігійними лозунгами, і в країнах, що визволилися були встановлені світські, а не теократичні режими.

З кінця 1970-х рр. Інтерес до релігії різко зріс, з одного боку на неурядовому рівні як релігійної віри і комплексу морально-етичних норм, з іншого боку, на офіційному рівні як санкція соціально-економічних проблем і політичного курсу. Появилися нові секти на Сході, росте вплив ісламського фактору.

І як висновок: не дивлячись на відносно швидке поширення наукових знань і сучасного мислення традиційні релігії до цих пір залишаються основою для значної частини світоглядних концепцій і соціальних теорій. Суспільно-політичні погляди часто виступають в традиційній формі або якось зв'язані з релігійною доктриною.

Великий вплив на суспільно-політичну думку в країнах Сходу зробила реформаторська діяльність нової інтелігенції. Суть релігійного реформаторства – переоцінка традиційних уявлень під прапором повернення до першооснов релігійної доктрини або релігійно-філософського вчення з позицій раціоналізму через очищення від багатовікових нашарувань і перекручень.

Реформаторство відображало необхідність трансформації релігійної свідомості з тим, щоб вона могла безболісно пристосуватися до умов життя, які швидко міняються у східних суспільствах. У богословсько-юридичному відношенні майже всі послідовники і прихильники реформаторства є фундаменталістами: вони відштовхуються від основоположних релігійних текстів або древніх канонічних книг і часто відмовляються від тих положень, які давалися пізньосередньовічними авторитетами. Але в соціально-політичному відношенні вони поділяються на "модернізаторів" і "охоронців"-антагоністів в соціальному і політичному плані.

"Модернізатори" пробують примирити науку і релігію, релігійну віру, соціальні ідеали і морально-етичні накази релігійних доктрин з дійсністю через освячення наукового знання священними текстами і канонами. Вони – поборники прогресу з національною специфікою. "Модернізатори" часто закликають до переборення антагонізму між релігіями і допускають можливість їх співробітництва.

Завдання ж фундаменталістів – "охоронців" переосмислення дійсності, сучасних соціокультурних і політичних структур в дусі священних текстів. Їх апологети стверджують, що релігії повинні пристосовуватися до сучасного світу з його пороками, а суспільство повинно будуватися так, щоб відповідати основним релігійним принципам. Фундаменталістам – "охоронцям" властива нетерпимість і "пошук ворогів". Багато в чому успіхи радикальних фундаменталістів та їх рухів пояснюються тим, що вони вказують людям на їх конкретного ворога, "винуватця" всіх його лих.

Реформаторські ідеї поширені переважно серед освічених міських кіл населення: різних релігій – ісламу, індуїзму, буддизму, конфуціанства, іудаїзму.

        1. Розвиток політичної думки в країнах Сходу

Державна національна ідеологія – це декларована або фактично визначає урядовий курс система концепцій і поглядів з питань державності, політичної влади і соціально-економічного розвитку. Офіційні ідеології і програми, які лежать в основі державної політики – результат взаємодії різних етнічних, релігійних, станово-класових груп (які б не були різні їх інтереси), які представляють всю націю. Державна ідеологія служить могутнім активатором необізнаності народу, її відсутність або неадекватність загальнонаціональній згоді перешкоджають інтеграції, підтриманню стабільності, реалізації національних програм і т.д. Далекоглядні лідери розуміють це, інші приходять до розуміння, рухаючись шляхом "спроб і помилок".

Державна ідеологія, яку формулюють правлячі кола, повинна опиратися на національну ідею більшості народу, який проживає в межах певних політичних кордонів і який має спільну мету та життєві інтереси. Державна ідея може змінюватися із зміною урядів, тоді як національна ідея є тривалим фактором. Офіційні ідеології дуже активні. У розпорядженні властей є могутній арсенал засобів обробки населення. Мета її – формування національної самосвідомості через міфологізацію офіційної ідеології, тобто такі поняття як батьківщина, монархія, соціальна утопія і т.д. підносяться до рангу святинь.

Десятки держав на Сході мають свою історію, своє бачення світу і національних проблем які змінюються в залежності від обставин. Звідси і багатство офіційних доктрин і програм. Але в основі всього цього різноманіття незалежно від типу державності і політичного режиму у постколоніальний період лежить формула "чотирьох "С" – стабільність владних структур, стабільність національного буття, стабільність економічного росту і стабільність соціальної сфери.

Державна політична детермінанта сучасних офіційних ідеологій, проголошених або не проголошених в офіційних документах – націоналізм всіх відтінків, який поєднується з авторитаризмом або демократією. Ідеології можна умовно віднести до двох основних категорій, які самі по собі в чистому вигляді рідко зустрічаються.

• ідеологія національного прагматизму як демократичного так і авторитарного

• концепції так званих ідеологічних держав і близькі до них концепції "особливого шляху".

Для Японії це "суспільство благоденства японського типу" на національно-ліберальній основі, для Китаю, Кореї це опора на власні сили "чучхе", для Малайзії прагматизм, завданням якого є формування єдиної малайської нації, в Індонезії державу "все для всіх" на основі модернізації країни Кредо Сукарно п'ять принципів "панча сила" в Індії курс Дж. Неру "державний націоналізм", в Туреччині "кемалізм" з шести принципів, керівна ідея національна держава європейського типу. В сучасних монархіях – Брунеї і Таїланді, Камбоджі і Марокко – державна ідеологія тримається на тріаді "батьківщина (нація) – віра – монарх". Держави правлячих ідеологій – Ісламська Республіка Іран – "держава ісламу" яка не знає ні соціальної, ні економічної, ні національної нерівності, Пакистан – мусульмани Індії повноправна нація, Сірія і Ірак – ідеологія Баасизму проголошує мету: арабська єдність, свобода, соціалізм в ім'я відродження арабської нації. Ізраїль з дня утворення існує під прапором сіонізму – націоналістичній ідеї, стержнем якої є уява про світове єврейство як єдиний народ возз'єднаний на "землі обєтованній". До "ідеологічних" держав можна включити і країни, які обрали "особливий", "третій шлях розвитку", хоча після краху соціалізму говорити про них не варто.

Loading...

 
 

Цікаве