WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Народи Азії та Північної Африки в першій половині ХХ ст. - Курсова робота

Народи Азії та Північної Африки в першій половині ХХ ст. - Курсова робота

Важливим інструментом експлуатації народів Азії і Африки було надання монополіям різних концесій – Англо-іранська нафтова компанія (Іран), Роял Датч Шел (англо-голандська, Індонезія і т.ін.). Всі корисні копалини попадали в руки іноземних монополій, контролювалась внутрішня і зовнішня торгівля = вивіз сировина = ввіз готові фабричні вироби переважно з метрополій.

3. Аграрні структури в умовах колоніально-капіталістичної економіки

Як уже відомо головною ланкою господарства на Сході було землеробство. Завдання колонізаторів тут було переведення общинного господарства на вирощування технічних культур. = Створення плантацій. Вони були великі, з відповідною інфраструктурою – залізницями, шосе, складами, будівлями для робітників, а потім сучасними підприємствами по переробці сільськогосподарської сировини.

Вирощування в залежних країнах експортних культур, які тут раніше не вирощувалися – чай (Індія), кофе і каучук (Індонезія), збільшилось вирощування місцевих культур – бавовник, джут, цукрова тростина, тютюн, кокосова і маслинична пальма, виноград, цитрусові і ін. Організовуються багатогалузеві господарства. Робітники через вербувальників привозились на великі плантації з менш розвинутих районів або країн, мізерна зарплата. Ішов процес становлення прогресивних форм капіталізму в колоніях зі всіма його недоліками.

Дрібне селянське господарство це не тільки зернові, а і садівництво, овочівництво і навіть підсобні промисли, відходництво. І на початку ХХ ст. у більшості країн Сходу в товарний обіг втягувалась все більша частина сільськогосподарської продукції. Селяни – фермери = як капіталістична форма господарювання. Купівля – продаж ставали звичним явищем на Сході – так з'являлась буржуазна форма приватної власності на землю.

Особливості становлення капіталізму у міській економіці. Злиття місцевого традиційного сектору економіки і сучасного, капіталістичного носило на Сході суперечливий характер. Руйнація ремісничого ручного виробництва. З'являлись місцеві текстильні фабрики (наприклад, в Індії де в 1911 р. фабрики, на яких працювало близько 8% загального числа зайнятих виробництвом бавовняно паперових тканин, давали більше половини продукції, яка вироблялась в країні).

В напівколоніях, де не було прямих інвестицій бачимо синтез східної ручної праці і європейського фабрично-заводського виробництва. Кустарна промисловість переважала (килими Ірану). В Китаї на 1911 р. ручне промислове виробництво поставляло на внутрішній ринок близько 80% необхідних населенню тканин. У В'єтнамі перед Другою світовою війною ремісники виробляли 84% шовкових і 75% бавовняно паперових тканин, які споживалися в країні, а на початку 30-х рр. доля фабрично-заводської і дрібної промисловості не перевищувала 6% вартості валового продукту. Поряд з колоніальним капіталом існувала місцева мануфактура та китайський капітал. Машини на Сході спочатку використовувались на транспорті.

Основна доля іноземних інвестицій на Сході в колоніальний період ХХ ст. направлялась в видобувну промисловість, сільське господарство, інфраструктуру, торгівлю, кредит і лише мала частина у промисловість. Це сприяло формуванню на Сході нових сучасних форм виробництва і зв'язків у промисловості, торгівлі, кредиті. Ці форми спочатку появились на транспорті, комунікаціях, на територіях іноземних концесій, в європейських поселеннях типу сеттльменів, в портових містах, в промисловому і цивільному будівництві, потім в гірничо видобувній, оброблювальній промисловості, а також в сільському господарстві. Якщо в кінці ХІХ ст. при безпосередній участі іноземного капіталу, науково-технічних кадрів і спеціалістів будувалися фабрики і заводи по переробці мінеральної сировини і сільськогосподарської продукції, підприємства по виробництву цукру, бавовняно паперових тканин і т.д., то з початку ХХ ст. з'являються електростанції, сталеплавильні, цементні та інші заводи. Іноді це були досить великі капіталістичні підприємства, але частіше всього невеликі фабрики, заводи, майстерні, або в традиційних галузях, або в нових, які виникли під впливом Заходу або попитом світового ринку. Традиційне і сучасне ніби переплелося на Сході.

4. Політичні та соціальні процеси на Сході

Політичні процеси на Сході. У політичних процесах на Сході ще чіткіше бачимо в І половині ХХ ст. переплетіння традиційного і сучасного. І все це проходило під впливом колоніальної політики держав Заходу, яка особливо активною стала на рубежі ХІХ – ХХ ст. Боротьба за поділ світу на 1900 р. закінчилась, різні країни як економічно, так і політично отримали різну частку колоніальних володінь. І почалася боротьба за переділ уже поділеного світу, почалися війни: – іспано-американська, англо-бурська і російсько-японська. Перша 1898 – 1901 – Куба, Пуерто Ріко та Філіпіни стали володіннями США; 1893 – Гавайські острови, 1899 групу островів Тихого океану – Самоа – між Німеччиною та США. Англо-бурська війна (буде розглянуто детально по історії Африки) 1899 – 1902 поразка бурів. Утворення в 1910 р. ПАС. Російсько-японська війна 1904 – 1905, поразка Росії, Портсмутський мир = Японії півострів Ляодун, південний Сахалін, Корею, росіяни вивели війська з Маньчжурії.

Певним етапом у розвитку країн Азії був період названий Пробудженням Азії. Воно було викликано як внутрішніми, так і зовнішніми причинами, - ріст націоналізму, патріотизму, вплив Європи. Сприяли Пробудженню Азії так і зовнішні причини як російсько-японська війна і російська революція 1905 – 1907 рр. Під їх впливом і з урахуванням внутрішніх причин відбулися революція 1905 – 1911 рр. в Ірані, революційне піднесення 1905 – 1908 рр. в Індії, Молодотурецька революція 1908 р., Сіньхайська революція 1911 – 1913 рр. в Китаї. Вони так чи інакше мали вплив на подальший розвиток цих країн. Але посилення національних протиріч, шовінізм (молодотурок) послабили Османську імперію, що показали результати італо-турецької війни 1911 – 1912 рр. і Балканських війн 1912 – 1913 рр.

Перша світова війна мало що змінила в житті народів Азії і Африки. Активну участь у війні прийняла Османська імперія (молодотурки) на стороні четвертного союзу Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Османської імперії. Фронти – Кавказький, Месопотамський, Синайський та Балканський. Війна не принесла успіхів молодотуркам і перемир'я в Мудросі 30.10.1918 р. зафіксувало фактичний крах Османської імперії. Японія, яка оголосила війну Четвертному союзу ще в 1915 р. фактично не воювала, окупувала півострів Шаньдун в Китаї. Африканські колонії Німеччини були окуповані військами Франції і Англії.

Події в Росії 1917 р. привели до посилення націоналізму, автономізму на її окраїнах. Були поставлені вимоги автономії, тюрсько-татарських мусульман внутрішньої Росії і Сибіру, утворені „емірат Північного Кавказу" в травні 1917 р., імамат Дагестану і Чечні у серпні 1917 р. „Національна директорія в Криму", автономія Башкурдистана і Кокандська автономія в Туркестані в листопаді 1917 р., автономія Алаш Орди в Казахстані в грудні 1917 р. На Закавказзі було проголошено незалежність Грузії, Вірменії та Азербайджану, в Середній Азії незалежними залишались Хіва, Бухара і Самарканд, а також Кокандське ханство. Більшовики утворили Туркестанську республіку. Переслідуючи свої геополітичні цілі по збереженню територій колишньої Російської імперії уряд В. Леніна опублікував „Звернення до всіх трудящих мусульман Росії і Сходу" (20.11.19917 р.) одночасно направивши війська на Кавказ і Середню Азію. Із-за внутрішніх чвар і зовнішньої радянської агресії Закавказькі республіки незалежні були ліквідовані як і Бухарський емірат, Хівинське, Кокандське та Самаркандське ханства. Частина населення, перш за все верхівка не сприймали радянську владу продовжувався рух повстанців (басмачів) аж до середини 30-х років. В кінці 20-х років радянський уряд провів розмежування в Середній Азії де було утворено союзні республіки Казахську, Узбекську, Туркменську, Таджикську і Киргизьку. Під час Великої Вітчизняної війни сюди вивозилося устаткування фабрик і заводів з окупованих територій СРСР. Народи Північного Кавказу – чеченці, осетини, інгуші, черкеси, карачаївці пережили ще одну трагедію – депортацію в Казахстан і Середню Азію ніби за співчуття нацистам (1944 рік). Рівень життя народів Середньої Азії зростав надзвичайно повільно за роки радянської влади тут було і розкуркулення 30-х років і голодомор. Позитивне – ліквідація неписемності.

Західні держави, які перемогли у війні, здійснили переділ світу на Паризькій та Вашингтонській конференціях (1919; 1921 – 1922 рр.) Велика Британія отримала від Ліги Націй (утворена в 1920 р.) мандат на управління колишніми німецькими колоніями в Африці, Іраком і Палестиною, Франція – Сирією і Ліваном, США вимагали „відкритих дверей" у Китаї. Війна і події в Росії 1917 р. стимулювала ріст національно-визвольного руху на Сході. В міжвоєнний період відбулися такі події як кемалістська революція в Туреччині (1919 – 1923 рр.) і проголошення Турецької республіки, третя англо-афганська війна, де Афганістан відстояв свою незалежність, повстання в Єгипті 1919 – формально незалежне королівство з 1922 р., Ірак 1920 р. незалежний з 1922 р. формально, Сірії 1925 – 1927 рр., революція 1925 – 1927 рр. в Китаї відкрила нові перспективи перед цією країною, але окупація Японією 1931 р. Маньчжурії і початок японо-китайської війни в 1937 р. ускладнили цей процес.

Loading...

 
 

Цікаве