WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Колоніальна система в Європі і країнах Сходу - Курсова робота

Колоніальна система в Європі і країнах Сходу - Курсова робота

Оскільки шлях на Схід навколо Африки був захоплений з XV ст. португальцями, кораблі Іспанії, колоніальна експансія яких почалася дещо пізніше, з кінця XV ст., рушили на захід через Атлантичний і Тихий океани. Після мандрівки Магеллана лінія розмежування іспанських і португальських володінь у Тихому океані (Сарагосський договір 1529 р.) пройшла на 170 на схід Молуккських островів, а в 1534 р. іспанці залишили Острови Прянощів, де у них був опорний пункт на о-ві Тидоре. Єдиним володінням Іспанії в Азії залишилися Філіппіни, де в 60 – 70-х рр. XVI ст. вона захопила о-ви Лусон, Палаван, Миндоро, північну частину о-ва Мінданао і Вісайські о-ви.

Аналізуючи характер, значення і результати діяльності португальських та іспанських колонізаторів у країнах Сходу в XV - першій половині XVIІ ст., необхідно звернути увагу на дві обставини.

По-перше, колоніальна експансія здійснювалася феодальною державою з сильною королівською владою, яка приймала безпосередню і пряму участь в управлінні колоніями. Ця експансія, особливо рання, мала більше спільного з хрестовими походами, ніж із подальшими колоніальними захопленнями інших держав. Сам початок (взяття Сеути) було типовим хрестовим походом. Ідеї поширення християнства, боротьби з "маврами", тобто з мусульманами, займали значне місце в обґрунтуванні португальської колоніальної політики; в той же час португальці легко змішувалися з тією частиною місцевого населення, яка була ними добровільно або насильницьким шляхом обернена в християнство.

По-друге, сфера діяльності португальців і іспанців у Азії охоплювала країни достатньо сильні, які з успіхом могли відбити (і відбивали) атаки європейців (Китай, Японія, більшість держав Індії і Південно-Східної Азії). Показово, що єдиним великим колоніальним володінням у Азії в той період стала частина Філіппін, де навіть найбільш розвинуті райони знаходилися в кращому випадку на протодержавному рівні.

Епоха португальсько-іспанської колоніальної експансії не внесла суттєвих змін у внутрішнє життя країн Сходу. Цей колоніалізм був торговий, а основні засоби добувалися за рахунок внутрішньо азіатської торгівлі. Португальські кораблі з європейськими (незначна кількість) товарами і індійськими тканинами із Гоа в Малакку. Там вони залишали частину тканин, які потім відвозили на о-ви ПСА, і завантажувалися прянощами. З вантажем прянощів вони направлялися в Китай, де купували шовк, який обмінювали в Японії (разом з індійськими тканинами та європейськими товарами) на срібло. На зворотньому шляху португальці закуповували в Китаї на японське срібло шовк, фарфор, перли для Малакки, Гоа і Європи, а повертаючись в Європу через Малакку, знову вантажили прянощі.

Крім природньго прагнення встановити торгову монополію (португальці на шляхах в Африку і Азію, іспанці – в Центральній і Південній Америці) для цієї стадії колоніалізму характерне відкрите збройне насильство, прямий грабіж захоплених територій, середньовічний релігійний фанатизм, работоргівля.

З точки зору впливу португальсько-іспанської експансії на країни Сходу останні можна поділити (умовно) на три зони: перша – території, на яких була створена колоніальна адміністрація: Гоа в Індії, Макао в Китаї, Малакка і Східний Тімор та іспанські Філіппіни. Серйозних змін європейські анклави спочатку не принесли, якщо не брати до уваги специфічного населення, яке складалося в цих анклавах. Виключення склали Філіппіни, де в результаті соціально-економічних процесів (формування місцевих поміщиків) та з майже повною – на другу половину XVIІ ст. – християнізацією створили специфічні особливості розвитку Філіппін у порівняні з іншими країнами Сходу.

Місіонерською діяльністю займалися і португальці, головним чином у своїх анклавах (Гоа, Малакка), на Малих Зондських островах, особливо на Флоресі і Тіморі. Результатом їх дій була християнізація населення.

Другу зону складали території, які знаходилися на морських шляхах по яким колонізатори їхали на Схід. Сюди входили Малабарський берег в Індії, округ Джафна на Ланці (Цейлоні), Араканське побережжя в Бірмі, деякі райони Західної Малайї, Західної і Північної Суматри, Західної і Північної Яви та ін. Колонізатори посилили експлуатацію селянства, збільшилися прибутки правлячої еліти. До цього часу відноситься початок небувалого (наприклад, по масштабам Малайського архіпелагу) піратства, яке часто ставало формою контрабандної торгівлі і боротьби з європейською торговою монополією.

Боротьба з португальцями сприяла поширенню впливу ісламу в приморських державах Сходу. Якраз у XVI ст. іслам переміг в малайсько-індонезійському світі. Перемого ісламу сприяла і більш широким культурним зв'язкам ПСА з Індією та країнами Близького і Середнього Сходу. І нарешті, поява португальців (і іспанців) сприяла утворенню нових держав-султанатів Бантам на Західній Яві, Джохор у південній частині Малаккського півострова і на архіпелазі Риау, Аче на півночі Суматри, Тернате і Тидоре у Східній Нусантарі.

Третя зона область великих, в основному континентальних держав Сходу – відчула лише опосередкований вплив початкової європейської колонізації. Португальці і іспанці не могли боротися ні з Іраном, ні з Китаєм, ні з Японією. Іспано-португальська агресія проти Сіаму в 1628 – 1636 рр. закінчилася поразкою як і спроба португальських та іспанських авантюристів і найманців місцевих правителів захопити території в Сіамі, Бірмі і Камбоджі.

Хоча Португалія та Іспанія проклали шлях європейській колоніальній експансії на Схід, результатами скористалися їх суперники в Європі – Нідерланди і Англія, до яких з кінця XVI - початку XVII ст. перейшла ведуча роль в європейській колоніальній експансії. І з цього часу починається власне капіталістична (звичайно в її початкових формах) історія колоніалізму.

Колоніальна система, яка прийшла на зміну феодальній португало-іспанській, була ранньокапіталістичною системою торгового капіталізму. Якраз торговому капіталу належала ведуча роль в колоніальній експансії Голландії і Англії в XVII – XVIII ст., він визначав її методи і форми. Основною метою (між іншим як і в португальців) були монополізація торгівлі, отримання максимальних прибутків із торгових операцій. І територіальні захоплення, особливо на перших порах, здійснювалося не заради безпосередньої експлуатації місцевого населення, а для забезпечення монопольного положення торгових факторій та витіснення конкурентів.

Голландське і англійське проникнення проходило як би в три етапи: торговий корабель – свого роду мандрівний ринок; факторія – екстериторіальна ділянка на узбережжі; окупована територія.

Показово, що головним провідником колоніальної політики в цей час стають монопольні торгові компанії. Якщо в іспано-португальській системі основну роль грала державна феодально-бюрократична машина, то тепер ініціатива належить купецтву, а держава тільки підтримує об'єднання пайщиків-монополістів.

Якраз таким об'єднанням була Нідерландська Ост-Індійська компанія (НОІК), яка виникла при прямому сприянні уряду. За її зразком будувалися подібні їй об'єднання в інших країнах – Швеції, Данії, Курляндії, Франції і т. д. В 1602 р. торгові палати шести міст – Амстердама, Мидлбурга, Дефта, Роттердама, Хоорна і Енкхюйзена надали капітал для НОІК. Кожна палата діяла автономно і споряджала свої власні кораблі. Палати призначали 17 директорів – теоретично вищий виконавчий орган НОІК, який відповідав перед Генеральними штатами (парламентом Республіки Об'єднаних Провінцій) і пайщиками. На практиці дуже скоро всі справи були в руках вузької групи представників олігархії, яка діяла через Постійний комітет, куди входили лише частина директорів і адвокати НОІК. Вирішальна роль належала патриціату Амстердама. Директори НОІК не звітували ні перед парламентом, ні перед пайщиками. Функції Генеральних штатів обмежувалися автоматичним продовженням статусу НОІК і надання при потребі позик. Від уряду НОІК отримувала не тільки право монопольної торгівлі і мореплавства в межах мису Доброї Надії до Магелланової протоки, але і право утримувати війська, оголошувати війну, підписувати мир, будувати фортеці і факторії, друкувати монету.

Хоч Англія почала свої заморські експедиції одночасно з Нідерландами (навіть деколи раніше), успіхи англійців на Сході в XVII ст. були набагато скромнішими. Початковий етап (друга половина XVI – перша половина XVIIст.) був пов'язаний з діяльністю королівського двору і знаті. Двір і знать приймали участь в спорядженні піратських експедицій, які нападали на іспанські кораблі, які перевозили золото із Америки в Європу. З 1580 по 1640 р., коли Португалія була під владою Іспанії, англійці і голландці почали вторгатися в сферу впливу Португалії на Сході.

Англія звернула увагу на Схід пізніше. Спочатку англійці активно проникали у Вест-Індію, де вони створювали бази для діянь проти іспанських колоній в Америці та в Північній і Центральній Америці, де виникли перші англійські колонії (Ньюфаундленд, Вірджинія, Британський Гондурас, Бермуди).

Loading...

 
 

Цікаве