WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Політизація національного руху студентської молоді україни в роки першої російської революції - Курсова робота

Політизація національного руху студентської молоді україни в роки першої російської революції - Курсова робота

В листопаді делегація в складі студентів Д.Дорошенка, Я.Міхури та В.Андрієвського передала петицію щодо використання в університеті української мови. Ректор університету Д.Цитович заявив, що в університеті як державній інституції, мусить панувати виключно державна російська мова 16. Результатом переговорів стала домовленість про можливість заснування "приватних" курсів при існуючих вже кафедрах та інформування Міністерства освіти про наступні кроки щодо розв'язання цієї проблеми.

"Гурток українців-студентів" в КПІ в листопаді 1906 р. також розпочав збір підписів під вимогою відкриття ряду українознавчих кафедр в інституті.

Підняте студентами вищих навчальних закладів питання про утворення українознавчих кафедр та введення в університетах України викладання українською мовою набуло широкого розголосу, отримало підтримку серед інтелігенції, учнів середніх шкіл, всіх українських осередків Росії та за її межами. На знак солідарності виступили і студентські громади далеко за межами Наддніпрянської України, зокрема, в Петербурзі, Москві, Казані, Дерпті, Львові, Ватикані.

Після перших публікацій про ініціативу студентів до редакцій українських газет масово почали надходити листи від робітників і селян, від військових спілок і організацій, в яких висловлювалася підтримка вимог вузівської молоді. Всього на початку 1907 р. тільки до "Ради" на підтримку відкриття українських кафедр надійшло листів більше ніж від 10 тис. осіб 17.

Незважаючи на активність студентської молоді та широку підтримку громадськості, впровадження української мови у вузах йшло досить повільно. На рівні міністерства освіти питання відкриття українознавчих кафедр принципово так і не було вирішено. Останньою спробою вже на законодавчому рівні вирішити це питання стало подання членами Української громади в 2-й Державній думі (травень 1907 р.) на її розгляд законопроекту про створення в Київському, Харківському та Одеському університетах кафедр українознавства з викладанням українською мовою 18. Але липневий переворот 1907 р. став на заваді цим намірам.

Лише протягом 1907 р. у вузах Одеси, Харкова, Києва були відкриті окремі українознавчі курси. Однак з наступом реакції викладання українською мовою в університетах, започатковане в 1906-1907 рр., було припинено.

Український студентський рух боротьби за українські кафедри сприяв єднанню свідомої молоді. Адже організації молоді, що існували в попередній період, мали переважно партійний характер, а це породжувало значне ідейне розшарування.

На думку Володимира Дорошенка, навіть коротке існування українських кафедр відіграло велику освітню роль. З одного боку, "рух за ними спричинився до значного поширення національної свідомості серед широких верств українського громадянства, з другого – допоміг українському студентству об'єднатися й зорганізуватися на загальноукраїнській справі" 19.

1905 року по всіх середніх школах організувалися політичні гуртки. Керівники цих гуртків переслідувалися адміністрацією. На початку 1906 р. тимчасовий генерал-губернатор Харківщини розіслав директорам середніх шкіл обіжника, вимагаючи закриття всіх учнівських організацій і виключення активних учасників мітингів і заворушень. 50 учнів Харківської духовної семінарії було виключено, а 5 з них відправлено до тюрми. Арешт 3-х учнів реальної школи викликав протест і демонстрації учнів середніх шкіл, що змусило керівництво звільнити заарештованих.

У Харківському технологічному інституті на підставі розпорядження губернатора були закриті центральна студентська організація та "Технічне товариство". Оголошення студентами-технологами бойкоту чорносотенному професору Альбіцькому призвело до судового процесу. 15 членів центрального студентського органу предстали перед судом. Суд оштрафував студентів Короткевича, Родзянко, Шашутіна на 25 крб. кожного, а решту виправдав 20.

1906 року в 3-й гімназії було виявлено нелегальний журнал "Тарабат", який видавали учні Гринько, Білогірський (Горний), Попов, Купчинський.

1907 р. став роком суцільних обшуків та частих арештів у навчальних закладах, ліквідації більшості студентських та учнівських організацій.

В цілому ж український рух розвивався в досить складних умовах. Як слушно відзначав з цього приводу М.Грушевський, що незважаючи на справжній вибух українського громадсько-політичного життя, "серед бурхливої хвилі російської революції 1905 р. український рух здавався дрібним провінціоналізмом, що мав – могло думатися – згодом потонути і розпливтися в російській морі" 21.

Таким чином, українському руху революція 1905-1907 рр. принесла дві перемоги: було покладено край урядовій політиці заборони української мови й дозволено легально об'єднуватися для культурно-просвітницької праці на користь українського народу. Незважаючи на те, що українське питання не було розв'язане революцією, вона активізувала політичну діяльність українських організацій та об'єднань.

Під час революції 1905-1907 рр. свідоме українське студентство, крім безпосередньої участі у революційних подіях, взяло найактивнішу участь в національно-громадському житті. Виступи вузівської молоді носили вже, як правило, характер політичного протесту. Це колективне непідкорення адміністрації, масова відмова відвідувати заняття, проведення сходок, відкриті протести проти дій монархічно налаштованої професури, засудження реакційних законоположень уряду.

Царизм вів постійну боротьбу зі студентством, використовуючи реакційні організації, монархічні видання, вдаючись до провокацій, арештів та заслання.

Після 1905 – 1906 рр. українські студентські громади прагнули стати незалежними від політичних організацій і зосередити свою активність в професійно-студентській площині. Чисельність їхніх членів значно збільшується, а діяльність поступово легалізується.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Лисяк-Рудницький І. Структура української історії в ХІХ ст. //Історичні есе в 2 т. – Т. 1. – С. 199;

2. Сарбей В.Г. Національне відродження України //Україна крізь віки в 15 т. Т. 9. – К., 1999. – С. 187-209; Вєтров Р.І., Донченко С.П. Політичні партії в Україні в І чверті ХХ ст. (1900-1925). – Дніпропетровськ –Дніпродзержинськ, 2001. – 245 с.; Павко А.І. Політичні партії та організації в Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.: методологія, історіографія, проблеми, перспективні напрямки наукових досліджень. – К., 2001. – 112 с.; Фартушний А. Українська національна ідея як підстава державотворення. – Львів, 2000. – 308 с.;

3. Берендєєв О. Студентський рух у Києві: 1895 – 1908 //Історія в школі. – 1998. - № 3. – С. 42-44; Бабіна О. Молодіжний рух за поліпшення гімназичної освіти (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) //Рідна школа. – 1998. - № 7/8. – С. 74-75; Левицька Н.М. Студентство в національно-визвольному русі України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. – К., 1998. – 25 с.;

4. Центральний державний історичний архів, м. Київ (далі – ЦДІАК України). – Ф.311. – Оп.1. – Спр.5. – Арк. 247-248;

5. Марахов Г.И. Киевский университет в революционно-демократическом движении (1834-1984). – К., 1984. – С. 112;

6. Ткачуков І.П. Репресії на Україні за царату. Харківщина. – Харків, 1929. – С. 16;

7. Державний архів м. Києва. – Ф.16. – Оп.469. – Арк. 2-3;

8. Рада. – 1906. – 7 листопада. – С. 2;

9. Рада. – 1906. – 9 грудня. – С. 4;

10. Записка об украинском движении за 1914-1916 годы с кратким очерком истории этого движения, как сепаратистского революционного течения среди населения Малороссии. – Б. м., 1916. – С. 27;

11. Щеголев С.Н. Украинское движение как современный этап южнорусского сепаратизма. – К., 1912. – С. 163;

12. Рада. – 1906. – 20 грудня. – С. 2;

13. Рада. – 1906. – 3 жовтня. – С. 3;

14. Україна. – 1907. – Т. 1. – Кн. 1. – С. 20;

15. Рада. – 1906. – 26 жовтня. – С. 4;

16. Нова громада. – 1906. - № 12. – С. 153;

17. Грушевский М. Вопрос об украинских кафедрах и нуждах украинской науки. – Спб., 1907. – С. 3;

18. ЦДІАК України. – Ф.321. – Оп.1. – Спр.238. – Арк. 92-94;

19. Дорошенко В. Українство в Росії: новійші часи. – Відень, 1916. – С. 71-75;

20. Ткачуков І.П. Вказана праця. – С. 17;

21. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1919. – С. 536.

Loading...

 
 

Цікаве