WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Діяльність ОУН до початку другої світової війни - Курсова робота

Діяльність ОУН до початку другої світової війни - Курсова робота

Зовсім що інше форми підпільно-революційної боротьби. Тут мусить існувати структура новітніх армій, однакова, зрештою, в усіх новітніх державах. Бо ж підпільна революційна організація, це армія і то в стані війни. "Солдатські ради" та виборність старшин "солдатськими радами", як, нібито, ознаки демократичності, були заведені в армії УНР і немає потреби пригадувати, з якими трагічними наслідками для всього українського народу.

Степан Бандера завів був гостре розрізнення форм дії в легальних українських організаціях і установах та в революційному підпіллі. Принципи здорової демократичності в першому випадку і військові форми, загострені ще вимогами конспірації, в ОУН.

Так само і з обвинуваченнями ОУН в "вождівстві". І тут противники революційної боротьби поплутали структуру революційно-підпільної організації з формами легального суспільно-громадського й політичного життя, що їх визнавали й за них боролися члени ОУН. Такою вмисною плутаниною ненависники ОУН намагалися й намагаються підривати довір'я українського громадянства до ОУН і особливо до Степана Бандери.

В ім'я історичної правди кожен мусить признати, що Степан Бандера став провідником ОУН на ЗУЗ, а потім усієї ОУН не врезультаті якихось "вождівських" заходів і не завдяки якимсь закулісним махінаціям, тільки завдяки своїм непересічним організаційним здібностям, своїй праці і своїй безприкладній відданості справі революційної боротьби за волю нації. Цим він здобув собі велике довір'я і відповідні позиції ступнево, крок за кроком, від сірого рядового члена в „первопочинах" організування українського революційного націоналізму — органічно. І саме Степан Бандера був тим, що так підкреслював дії в практиці суспільно-громадського та політичного життя. Провідником людина стає завдяки своїм здібностям, кваліфікаціям, і завдяки своїй праці та відданості справі. Іншими словами, людина, що змагає стати провідником на будь якому ступені організованого життя, мусить виявити свої здібності і кваліфікації, які дають їй право зайняти такий чи інший провідний пост і своєю працею та відданістю справі здобути собі довір'я настільки, щоб люди одноголосно чи більшістю запропонували даній людині даний провідний пост.

Остаточна ліквідація спірного стану в організованому українському підпіллі — ОУН-УВО, розбудова й закріплення в ОУН виразних форм підпільної організації, введення нових, успішних методів політично-пропагандистської діяльності ОУН, практичне введення в діяльність організаційного принципу соборності, модифікація й посилення бойової діяльності націоналістів, здорова сполука підпільної та легальної праці членства ОУН в українських організаціях і установах та культивування високої особистої моралі в громадській праці — це були засади праці ОУН, яким вона завдячує свій імпозантний ріст і здобуття серед українського загалу такої пошани й довір'я, якого не мала жодна українська політична партія чи організація.25

Варто навести тут ї польську оцінку ОУН в той період. В журналі "Бунт Млодих", з датою 20 грудня 1933 р., у статті п. заг. "П'ять мінут до дванадцятої" читаємо:

"...Таємнича ОУН — Організація Українських Націоналістів— і нині сильнішою від усіх українських легальних партій докупи. Вона панує над молоддю, вона творить загальну опінію, вона працює із страшним темпом, щоби втягнути маси в круговорот революції... Нині є вже зовсім ясне, що час працює проти нас. Кожний староста в Малопольщі (тобто в Галичині — П. М.), а навіть на Волині може вичислити низку сіл, що ще недавно були зовсім пасивні, а сьогодні стали жаждучими до боротьби, зревольтовані протидержавною акцією. А це ж значить, що противник зріс у силах, а польська держава втратила".26

Польська преса того часу, очевидно, не згадує зовсім Степана Бандери, бо тоді не тільки польські журналісти, але й керівництво польської поліції не мали найменшого поняття про те, хто керує тією таємничою й могутньою ОУН. І щойно в часі варшавського процесу в 1936 р. всім стало відомо, що тим, хто своїми організаційними здібностями та своєю відданою працею справі української національної революції виніс ОУН на вершини організаційної справності, бойової сили та політичного авторитету був Степан Бандера.

3. РОЗКОЛ В НАЦІОНАЛІСТИЧНОМУ ТАБОРІ

3.1 ОУН ПЕРЕД ПРОБЛЕМОЮ ВЕЛИКОГО СВІТОВОГО КОЛАПСУ

В другій половині 1939 року польська держава, по кількатижневім спротиві німецькій агресії, перестала існувати. Брами польських тюрем розкрились, і тисячі українських політичних в'язнів, а між ними й Степан Бандера, вийшли на волю.

Але розвал Польщі не розв'язував проблеми самостійності України. Польсько-німецька війна не тільки не заторкнула московського панування на східних й середніх українських землях, але й віддала в московське ярмо ще й західні українські землі. Революційна боротьба ОУН супроти цього мусила вестися далі. Та вибух другої світової війни, на жаль, застав ОУН в стані серйозної внутрішньої кризи.

Арешти й засудження на довгі роки цілого складу Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ у зв'язку з убивством Пєрацького було дошкульним ударом для ОУН. Та ця криза в революційній дії гурта і провідних членів ОУН компенсувалося величезним морально-політичним капіталом, що його приніс для ОУН вдалий атентат на польського міністра внутрішніх справ у столиці Польщі, та геройська постава Степана Бандери і його друзів на судовому процесі в Варшаві і потім у Львові. Гурт провідних членів, вирваних ворогом з бойової лави й запроторених в тюрму, треба було заступити гуртом нових провідників революційної боротьби, як це сталося по смерті таких визначних керівників революційного ОУН, як сотника Юліян Головінського та Степана Охримовича. А здобутий для ОУН її всесторонню діяльністю під керівництвом Степана Бандери беззастережний авторитет і симпатії серед найширших мас українського населення давали змогу розгорнути революційну діяльність ОУН ще ширше і ще повніше.27

ОУН до Другої світової війни була напівпідпільною організацією, яка готувала молодь до майбутнього повстання, розповсюджувала українські націоналістичні ідеї на всіх рівнях. З початку 30-х рр. ОУН діяла переважно терористичними методами, що викликало переслідування поліцією.

З вибухом війни (1939р.) суперечки, що довгий час вирували в ОУН, вирвалися назовні. Суперечки виникли між ветеранами боротьби 1917-1920рр. із закордонного проводу ОУН та молодими галицькими радикалами, котрі вступили до організації у 30-х рр.Обидва табори не мали розбіжностей у принципових питаннях, бо підтримували основні догмати українського інтегрального націоналізму, проте їх розділяли питання тактики.

Після вбивства Є.Коновальця, яке було здійснине радянським агентом у Ротердамі у 1938р., встало питання щодо голови ОУН. Можна сказати, що ОУН на початковому етапі свого існування були притаманні ейфорія та об'єднаність, але патриотичний підйом змінився внутрішнім конфліктом та розколом на два табори, які більше сперичалися, ніж були підтримкою один одному. 28

Війна повністю змінила українську політичну ситуацію як в Україні так і поза нею. На Україні, окрім ОУН, зникли всі політичні партії. Керівники цих партій, які перебували в еміграції не могли вести ніякої політичної діяльності. У Німеччині рух Скоропадського скоро втратив популярність. Тільки ОУН утвердилась скрізь, як вирішальна сила. Але в 1940 в ОУН відбувся розкол. Члени центрального керівництва ОУН (Провід Українських Націоналістів, ПУН) довгий час перебували за кордоном і здійснювали управління через зв'язкових.

Loading...

 
 

Цікаве