WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Арабські країни після ІІ світової війни - Курсова робота

Арабські країни після ІІ світової війни - Курсова робота

Під правлінням короля Фейсала Саудівська Аравія зберігала добрі відносини із США та іншими країнами Заходу, а після шестиденної війни 1967р. і із Єгиптом. Після смерті Г.А. Насера у 1970р., король Фейсал став найбільш масштабною фігурою в арабському світі, що дозволило Саудівській Аравії зміцнити своє міжнародне становище.

1973р. після чергової арабо-ізраїльської війни неочікувано для своїх західних союзників Саудівська Аравія виступила одним із ініціаторів встановлення нафтового ембарго, яке струснуло економікою цілого світу і привело до збільшення цін на нафту у чотири рази (з 2,74 до 11, 65 долл. за барель). Зросли нафтодоллари саудівців і що звільнилися від диктату транспортерів нафти, Саудівська Аравія швидко збудувала власний танкерний флот, створила свою дистриб'юторську та маркетингову мережу.

25 березня 1975р. під час офіційного прийому король Фейсал був вбитий одним із своїх племінників, якому трьома місяцями пізніше привселюдно відрубали голову. На престол вступив брат короля аль Азіз, якого мало цікавили державні справи, а керував справами спадковий принц Фахд (1922 р. н) віце-прем'єр та міністр внутрішніх справ.

У другій половині 70-х років великі валютні надходження від продажу нафти дозволили Саудівській Аравії різко збільшити інвестиції в розвиток соціальної інфраструктури та покращення побуту. У 1976 - 1977рр. річний бюджет країни сягав 32 млрд. долл. Запроваджено щорічні фінансові субсидії племенам, безоплатні послуги соціальної сфери. Усе це, а також щедрі пожертви релігійним інституціям сприяли утвердженню авторитету та популярності королівської влади. Отримавши змогу керувати найкращу та найдорожчу військову техніку, Ер-Ріяд створив сучасні збройні сили. Протягом 1974 - 1977рр. Саудівська Аравія лише в США купила зброї на 8 млрд. долл., а у 1980р. Ер-Ріяд замовив зброї у США ще на 22 млрд. долл. Багатомільярдні суми Саудівська Аравія інвестувала за кордоном створюючи тим самим своєрідний „страховий поліс" на випадок змін на нафтовому ринку. Отримуючи від уряду регулярні субсидії велика частина населення країни перестала працювати. Для виконання, брудної та мало престижної роботи до країни дозволено в'їзд заробітчан, яких на поч.80-х років в Саудівській Аравії вже налічувалося понад 2,1 млн., при тому, що власне населення країни на той час складало близько 5 млн. чол. .

Поширення західного способу життя зміцнило серед консервативно налаштованих верств населення анти західні та фундаменталістські настрої. Відбулося навіть захоплення храмового комплексу Мекке бунтівниками, хоча терористи силою зброї були вибиті із храму.

Це все спонукало короля Фахда запровадити політичні зміни і створити з 1993р. передпарламент - Консультативна рада, а спец комісія із 8 правників склала своєрідну конституцію країни - „систему управління" із 200 статей, що базувалися виключно на засадах традиційного ісламу. З одного боку відсутність демократичних свобод таїла в собі небезпеку соціального вибуху, з іншого саме такий порядок забезпечив у 80-х рр. Саудівській Аравії стабільність і спокій.

Правління короля Фахда.

З 1982р. після смерті короля Халеда трон зайняв його брат Фахд, який і без того останні роки керував країною. Він продовжував поміркований курс зовнішньої та консервативної внутрішньої політики. Через війну в Перській затоці Ер-Ріяд став головним регіональним постачальником нафти. На 1981 – 1982 рр. припав пік саудівського нафтовидобутку. У 1982р. країна заробила 110 млрд. долл., хоча у наступні роки прибутки зменшилися (до 43 млрд. долл. в 1984 р. і навіть 22 млрд. долл. в 1987 р). Але уряд плавно регулював зменшення нафтовидобутку і це дало змогу обминути кризові явища в економіці. У 1981р. завершено будівництво ще одного нафтопроводу, що з'єднав Червоне море і Перську затоку. Завдяки передовим технологіям різко збільшилась продуктивність сільського господарства. Хоча лише 2% земель Саудівської Аравії є придатними до обробітку, на цій крихітній території вдалося вирощувати врожаї, які повністю забезпечували продуктами харчування все населення країни. У 80-х рр. Саудівська Аравія почала експортувати сільськогосподарську продукцію. У 1985р. один із племінників короля Султан бен Салман здійснив на американському космічному човнику „Діскавері" політ у космос, ставши при цьому першим арабським та мусульманським астронавтом.

У другій половині 80-х рр. Саудівська Аравія повинна була захищатися від фундаменталістів підтриманих Іраном, а на початку 90-х рр. випробуванням стала кувейтська криза і дозвіл розмістити на своїй території 540 тис. солдат і офіцерів військ контингентів ООН, більшість християн. Ісламісти засудили дії уряду, але останній повівся жорстко, посадивши декого із них під домашній арешт. Війна коштувала Саудівській Аравії 55 млрд. долл., що зумовило припинення реалізації частини соціальних програм. Уже в середині 90-х рр. щоденний видобуток нафти в країні сягнув 8 млн. барелів на день, що було майже стільки як у 1983р. Під тиском релігійних громад король Фахд таки скликав Консультативну раду з 60 найавторитетніших представників родової аристократії та духовенства, у 1997р. її склад розширено до 90, а у 2001р. - до 120 місць.

Протистояння короля і фундаменталістів продовжується незважаючи на перестановки в уряді. Харизматичним лідером саудівських, а згодом і всіх мусульманських екстремістів став Осама бен Ладен (1957р. н), син заможного саудівського підприємця. Воював з радянськими інтервентами в Афганістані, створив велику фінансову організацію „Аль-Каїда" („Основа"), критикував короля Фахда, з 1998р. жив у Афганістані. Організував проти американців вибухи у Дахрані (Саудівська Аравія) 1998р., у американських посольствах в Дар-ес-Саламі і Найробі, а 11 вересня 2001р. у Нью-Йорку і Вашингтоні. Переслідування його прихильників у Саудівській Аравії, розрив відносин з урядом „Талібан" у Афганістані. Смертна кара у Саудівській Аравії існує. У 1993р. тут було страчено 85, 1994р. - 53, а в 1995р. - 191 особу в тому числі жінок.

Саудівська Аравія сьогодні займає особливе місце в регіоні Близького Сходу, тісно співпрацює з США, рівень життя населення досить високий і королівська еліта може зберігати саудівське суспільство від соціальних потрясінь.

Північна Африка.

Єгипет.

Криза королівської влади.

На час закінчення Другої світової війни Єгипет був однією із шести існуючих в той час у світі незалежних арабських країн. Однак, попри формальну незалежність, Лондон справляв великий вплив на зовнішню та внутрішню політику країни, а на її території розташовувалися британські війська. Король Фарук (1920 - 1965рр), якого західна преса називала „королем-плейбоєм", був відомий не тільки через свої якості політика, як завдяки великій колекції порнографічних листівок та схильності до азартних ігор. Він майже не втручався у політичне життя країни. Реально за владу в Єгипті суперничали три політичні сили: помірковано налаштовані до Великобританії політики із королівського оточення, радикальні ісламісти із організації „Брати-мусульмани" та зосереджені навколо партії „Вафд" арабські націоналісти. Конфлікт між цими політичними силами визначив характер розвитку Єгипту у другій половині 40-х - на початку 50-х рр.

Ключовою проблемою зовнішньої політики країни, яка випливала із внутріполітичного життя Єгипту було питання продовження дії британсько-єгипетської угоди 1936р. про режим перебування британських військ на єгипетській території. Нова угода від жовтня 1946р., яка зберігала англійську військову присутність у Єгипті викликала вибух незадоволення в країні і питання залишилося невирішеним. Партизанська боротьба загонів „Братів-мусульман" викликала репресії і вбивство засновника організації Хасана аль Банну (1906 - 1949рр). І лідер „Вафд", прем'єр Наххас-паша під час 16-місячних переговорів не досяг результатів.

Розчарований непоступливістю британців, єгипетський парламент 15 жовтня 1951р. прийняв рішення про денонсацію угоди 1936р., а також двох угод про британо-єгипетське співволодіння Суданом. Почалася військова ескалація конфлікту, демонстрації, були жертви. Король розпустив уряд, парламент запровадив надзвичайний стан, сам розпущений у 1952р., почалися арешти. Ситуацію не стабілізували, а за лютий-липень 1952р. в Єгипті змінилося шість урядових кабінетів.

Антимонархічна революція та „арабський соціалізм".

Гамаль Абдель Насера.

12 липня 1952 р. у Єгипті відбувся антимонархічний переворот в результаті якого владу захопила група „вільних офіцерів". Фарука скинуто і він відплив до Італії.18 червня 1953 р. Єгипет проголосили республікою і головою держави став генерал-лейтенант Мухамед Нагіб (1901-1982). Звільнено політв'язнів, розпустили таємну поліцію, скасували цензуру і розпочали арешти корупціонерів. Для оздоровлення апарату почали призначати військових на різноманітні посади в цивільних міністерствах.

Серед військових енергійністю виділився полковник Абдель Насер (1918-1970), прихильник радикальних кроків у боротьбі з Британією та Ізраїлем. Протистояння Нагіб-Насер закінчилося усуненням першого від влади. Встановлено тоталітарний режим одноособового правління Г.А. Насера. І хоча „Брати-мусульмани" зробили замах на нього, 7 тис. їх членів було арештовано, ісламське підпілля було придушено.

Loading...

 
 

Цікаве