WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Країни Близького Сходу та Північної Африки у першій половині ХХ ст. (195–1945 рр.) - Курсова робота

Країни Близького Сходу та Північної Африки у першій половині ХХ ст. (195–1945 рр.) - Курсова робота

У роки Другої світової війни Судан не став ареною військових дій, хоча всі тяготи війни населення пережило. Поширились ідеї комунізму і як результат в 1946р. була створена комуністична партія.

Лівія

На початку ХХ ст. Лівія входила до складу Османської імперії в якості двох адміністративних одиниць – вілайета Тріполі і санджака Кіренаїки. Важливим елементом лівійського суспільства було сенуситське суфійське братство, засновником якого став Мухаммед Бен Али ас-Сенуел. Ще в кінці ХІХ ст. в Лівії особливу активність проявила Італія, якій ще в 1887р. вдалось добитися визнання свого суверенітету над Кіренаїкою і Тріполітанією. У перші роки ХХ ст. Німеччина зробила спробу витіснити італійців. Це і послужило причиною війни Італії з Туреччиною у вересні 1911р., адже остання була під сильним впливом Німеччини. Перемогла Італія, хоча контролювати всю країну вона не могла.

Під час Першої світової війни національні сили Лівії навіть проголосили республіку і італійцям тільки в 1931р. вдалося приборкати непокірних лівійців. У міжвоєнний період італійський уряд різними способами зумів захопити в Лівії 500 тис. га землі. Ферми розміром 20 – 25 га для сім'ї створювались державою. На 1940р. в Лівію переселилось до 110 тис. італійців, із яких до 24 тис. займались сільським господарством, 90% населення було неписьменним.

В червні 1940р. Італія оголосила війну Англії і Лівія стала ареною військових дій. Шейх Ідріс Сенусі пішов на угоду з Англією і сприяв військами боротьбі проти англійців. На початку 1942р. англійці та лівійці звільнили Бенгазі, а у січні 1943р. Тріполі. На 7 лютого 1943р. була звільнена вся Лівія.

19 квітня 1923р. була оголошена нова конституція: Єгипет став конституційною монархією на чолі з королем Фуадом І. були створені парламент і відповідальний перед ним і королем кабінет міністрів, який очолили лідери Вафда. Така позиція уряду викликала масове незадоволення населення, яке вилилось у страйки, демонстрації, мітинги. Різко погіршилось економічне становище в Єгипті в результаті світової економічної кризи 1929/33рр. Ріст цін, безробіття, скорочення зарплати і т.д. Зміни урядів становище не покращили, посилювалися репресії. У зв'язку з приходом Гітлера до влади в Німеччині і Англія і Єгипет ідуть на зближення і у серпні 1936р. єгипетська делегація підписала договір з Англією на 20р. який формально оголосив про припинення англійської окупації, а комісар став називатися послом. Договір санкціонував перебування англійських військ в зоні Суецького каналу, в Каїрі і Олександрії; англійські збройні сили зберігали право польотів над єгипетською територією; єгипетська армія ставилася під контроль англійської воєнної місії; англійці могли використати територію Єгипту як плацдарм на випадок війни або її загрози. Питання про Судан вирішено було компромісно: відновлювався режим кондомінімуму. В 1937р. Єгипет був прийнятий в Лігу Націй і в тому ж році на конференції в Монтре всі держави на користь яких існував режим капітуляцій, визнали його ліквідацію.

Під час Другої світової війни Єгипет був для Англії важливою стратегічною базою. Збільшились англійські асигнування на будівництво воєнних об'єктів, дещо зросла промисловість, хоча в загальному війна погіршила становище населення. Орієнтація верхів була і на Англію і на держави „осі".

Після оголошення війни Італією Франції і Англії в червні 1940р. італійські ВПС бомбардували єгипетські міста, захопили ряд територій в глибину на 100км. І тільки в січні 1942р. італо-німецькі війська були вибиті із Єгипту. Але влітку 1942р. німецькі війська корпусу Роммеля почали наступ в напрямку Олександрії, були розбиті англо-американськими військами біля Ель-Аламейна і залишки їх здалися в травні 1943р. в Тунісі.

У лютому 1945р. Єгипет формально оголосив війну Німеччині і Японії що дало йому право брати участь у конференції в травні-червні 1945р., яка створила ООН. Кінець війни спонукав арабських лідерів шукати єдності і ці пошуки закінчилися створенням Ліги арабських країн у березні 1945р. Якраз Англія стала ініціатором цього об'єднання переслідуючи мету збереження свого впливу в арабському світі і паралізувати спроби Франції і США посилити свій вплив у регіоні. А Єгипет став домінуючою країною в Лізі, за ним зберігалася монополія на пост генсека Ліги, штаб Ліги був у Каїрі, більшість посадовців Ліги були єгиптянами. Таким чином, Єгипет займав особливе місце в планах великих держав і в арабському світі.

Економіка Іраку під час війни переживала застій, народні повстання, особливо курдів (1943 – 1945 рр.), були придушені англійськими військами.

Сирія і Ліван

В кінці ХІХ ст. Сирія і Ліван входили до складу Османської імперії, але на початку ХХ ст. вони фактично стали напівколоніями європейського (переважно французького) капіталу. Адміністративно-територіальними одиницями управляли турецькі губернатори і представники місцевої влади. Феодальне сільське господарство і у містах лихварство. Ліван – шовкомотальна промисловість, у Сирії – ткацтво, а також млини і масло-бійні; зерно, шерсть, шовк, тютюн, бавовник. Все це скупали французькі фірми. Визвольний рух був неоднорідним. Перша світова війна принесла розорення. З відома Росії в 1916р. між Англією і Францією була підписана секретна угода (Сайкс-Піко) про поділ цих територій згідно якої Західна і Східна Сирія і Ліван входили після війни в зону впливу Франції. В жовтні 1918р. турки залишили Сирію і Ліван.

У квітні 1920р. Англія погодилась на отримання Францією мандата на управління Сирією та Ліваном. Тут керував французький верховний комісар, який спирався на армію. Ще у квітні 1919р. був створений банк Сирії і Лівану. Опутано концесіями феодальне і дрібноселянське землеволодіння. Оренда сягала 80 % . в різних районах Сирії вибухали повстання, які жорстоко придушували французькою армією, яка нараховувала 70 тис. Особливо грізним було повстання 1926 – 1927 рр., яке змусило колонізаторів використовувати більш тонкі методи управління. Але коли Установчі збори, дозволені Францією, 8 серпня 1928р. прийняли Конституцію незалежної Сирії, вони були розпущені, а Конституція була відмінена.

Аналізуючи новий договір між Францією і Сирією від 9 вересня 1946р хоча парламент обрав президента, була обіцяна відміна мандату, договір не був ратифікований французьким парламентом.

У Лівані ситуація була подібною у міжвоєнний період. В 1926р. французи „дарували" Лівану Конституцію, за якою у країні створювався уряд і двопалатний парламент. Але напередодні Другої світової війни у Лівані був необмежений контроль французьких окупаційних військ.

Розглядаючи політичний і економічний розвиток Сирії та Лівану у роки Другої світової війни, у вересні 1939р. Сирія була оголошена „воєнною зоною" і введено надзвичайний стан. Після капітуляції Франції 1940р. вішістський уряд надав повноваження Німеччині на використання мандатних територій в інтересах держав „осі". Але це не влаштовувало Англію і частини „Вільної Франції" де Голя, які в липні 1941р. окупували Сирію обіцяючи їй незалежність.

1943р. емір Трансіорданії Абдалла запропонував проект створення „Великої Сирії", який передбачав об'єднання Сирії, Лівану, Трансіорданії і Палестини, а прем'єр Іраку Нурі Саїд об'єднання цих країн з підключенням Іраку. Але патріоти не сприйняли ці плани, у лютому 1945р. Сирія оголосила війну Німеччині і Японії, у березні того ж року вона прийняла участь у створенні Ліги арабських держав (ЛАД), а 12 квітня стала членом ООН.

Ліван теж виявився важливим стратегічним пунктом для воюючих країн. Після капітуляції Франції в 1940р. контроль перейшов до німецько-італійських військ які 14 липня 1941р. капітулювали перед військами Англії і „Вільної Франції". У листопаді 1941р. керівництво „Вільної Франції" проголосило незалежність Лівану, як і Сирії обмеженою вимогами „воєнного часу". Працюють старі і створюються нові партії, зароджується рух під прапором арабського націоналізму і арабської єдності. Його натхненниками і організаторами були Мішель Афляк і Салах ад-Дин Битар. В 1943р. окремі гуртки об'єднались в організацію під назвою „Аль-Баас аль-Арабі" – „Арабське відродження" – за незалежність і єдність арабів виступала. В цих умовах французька влада у березні 1943р. дала згоду на відновлення конституції і проведення парламентських виборів. В кінці 1943 – початку 1944р. у Бейруті відбувся ІІ з'їзд Комуністичної партії Сирії і Лівану який розділив її на дві – Сирійську і Ліванську. Війна закінчилася, а Ліван і Сирія залишалися окупованими французькими військами.

Саудівська Аравія

Сучасне Королівство Саудівська Аравія займає чотири п'ятих території Аравійського півострова і його становлення у ХХ ст. є третьою спробою емірів із роду Саудідів встановити своє панування в центральних областях Аравії. В 1900р. Саудіди за допомогою шейха Кувейту зробили невдалу спробу повернути собі контроль над найбільшим містом провінції Неджд Ер-Ріядом. Друга спроба була успішною. 16 січня 1922р. 22-річний емір Абдель Азід захопив Ер-Ріяд, а весною 1904р. увесь центральний Неджд. Османська імперія, до складу якої входив Аравійський півострів, і західні держави спробували перешкодити відродженню саудівської держави. В 1908р. вони зробили шерифом Мекки Хусейна із старовинного роду Аль Хашим, який користувався в Аравії величезним релігійним авторитетом. Це ускладнило боротьбу за підкорення Хиджаза. В 1911р. Хусейн заборонив перехід караванів з паломниками із Неджда в Хіджаз і, спираючись на турецькі гарнізони, почав боротьбу із Саудідами.

Loading...

 
 

Цікаве