WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Реформи 1863-1874 рр. в Росії - Курсова робота

Реформи 1863-1874 рр. в Росії - Курсова робота

Після повстання Е.І. Пугачова й французької революції політична атмосфера в країні сильно змінилася. Видавничі й суспільні починання М.І. Новікова, що зуміло зібрати навколо себе багатьох однодумців, викликали різко негативне відношення Катерини II, що вважала М.І.Новікова "розумною й небезпечною людиною". Однак головне крилося, можливо, в іншому - у масонських зв'язках М.І.Новікова зі спадкоємцем престолу Павлом Петровичем. В 1792 році М.І.Новіков був арештований і без суду, по найвищому велінню, присуджений до 15 років ув'язнення в Шлісельбургській тюрмі.

В 1796 році імператор Павло I у перший же день свого царювання звільнив з в'язниці близьку йому людину, масона-просвітителя. Але вийшов М.І.Новіков на волю розореним і хворим. Він уже не зміг повернутися до суспільної діяльності, хоча прожив ще довге життя у своєму крихітному родовому маєтку Авдотьїне, звідки майже нікуди не виїжджав. Помер М.І.Новіков 31 липня 1818 року.

В XVIII в. можна виділити два періоди значної активізації книжкової справи. У першій чверті - це епоха реформ і перетворень Петра I і в другій половині - епоха Катерини II. Дуже важливими подіями в розвитку книжкової справи стали початок видавничої й книготорговельної діяльності Академії наук і Московського університету, а також діяльність видатного просвітителя М.І.Новікова.

В епоху Катерини II Росія досягла своєї вершини як феодальна монархія. З'явилися нові навчальні заклади й друкарні. До видавничої діяльності приступилися перші громадські організації ("Вільне економічне суспільство", "Збори, що турбуються про переклад іноземних книг" і ін.).

Важливу роль зіграв указ "Про вільні друкарні", що ліквідував непорушну до цього державну монополію на книговидання. З'явилися приватні книговидавці. Варто згадати при цьому, імена таких видавців, як А.Н. Радищев, И.А. Крилов, И.Г. Рахманінов, Н.Е. Струйський.

Далі слід більш детально розглянути видавничу діяльність М. Новикова.

"Ревнителі російської освіти" - так називали Миколу Івановича Новікова за його заслуги в розвитку російської культури.

Невдалі досвіди роботи в Комісії зі складання нового Укладення привів до того, що в 1769 р. Новіков залишив державну службу й присвятив своє життя справі освіти.

За час своєї видавничої діяльності Новіков випустив біля десяти з половиною сотень назв книг - це в півтора разу більше, чим випущено за всю першу чверть XVIII століття. Він популяризував здобутки вітчизняної словесності, друкував навчально-виховну літературу. Під його керівництвом була заснована безкоштовна бібліотека, а в благодійних цілях він відкрив лікарню й аптеку.

Почав свою видавничу діяльність Новіков з випуску сатиричних і пізнавальних журналів. "Багато книг взявши в руки вже позіхають, а листочку назустріч із посмішкою біжать", - міркувала Катерина II, засновуючи свій журнал "Усяка всячина". Розумів це й Новіков , засновуючи в 1769 р. журнал "Трутень".

Політична й цивільна позиція редактора й видавця завоювала безліч прихильників. За рік було випущено 53 номери, а скромний спочатку тираж 626 екз. через кілька номерів подвоївся.

Журнал Новікова вступив у полеміку з "Усякою всячиною" по гострих суспільно-літературних питаннях, що викликало гнів імператриці й наступні цензурні обмеження. Це призвело до зниження гостроти публікацій і інтересу читаючої аудиторії.

Незабаром журнал припинив існування на нетривалий час, а влітку 1770 р. був зареєстрований під новою назвою "Пустомеля". На його сторінках гостра сатира змінилася помірною критикою, однак це не врятувало положення, і "Пустомелю" осягла та ж сумна доля - він був закритий.

В 1772 р. М.І Новіков приступив до видання щотижневого сатиричного журналу "Живописець". Перші сторінки видання були присвячені необразливому критичному розбору літератури, потім випливала викривальна стаття про тяжкий стан кріпаків. Селянські теми зайняли міцне місце в "Живописці". Незважаючи на помірний тон публікацій, в 1773 р. журнал закрили.

В 1774-1775 р. Новіков видає журнал "Гаманець", у якому прославлялися чесноти росіян і висміювалася галоманія. Однак це не врятувало журнал від переслідувань уряду, і на дев'ятому номері Новіков змушений був зупинити видання. Остання його спроба на журнально-видавничому поприщі була пов'язана з випуском "Живописця" (1775) - збірника кращих статей з "Трутня" і раннього видання "Живописця".

У дусі зростаючого інтересу до морально-виховної й практичної літератури був задуманий журнал для жінок. За задумом М.І. Новикова він був розрахований на представниць середнього стану, в обов'язку яких входило в першу чергу виховання молодого покоління.

Літературний журнал для жіночого читання почав видаватися за назвою "Модне щомісячне видання або Бібліотека для дамського туалету". Перші томи з'явилися в 1779 р. у Санкт-Петербурзі й у Москві. Вони були оформлені дуже добірно й включали безліч ілюстрацій.

Новим виявилося те, що в журналі були поміщені картинки останніх паризьких мод. Для читання на дозвіллі пропонувалися сентиментальні штучки, особливо милі чутливому дамському серцю, різні історичні анекдоти й повчальні статті.

Розрахунок Новікова на те, що йому вдасться зібрати багато передплатників, не виправдався - занадто висока була ціна. Не кожна читачка могла викроїти з бюджету п'ять рублів на підписку. Тому вдалося зібрати тільки 57 "пренумератів", серед яких переважали дуже багаті люди.

Журнал "Модне щомісячне видання" вийшов у чотирьох книгах. Як і багато інших видань Новікова , він не тільки не позбавив його від збитків, але й увів у нові борги. Справи видавця похитнулися, а його видавництво потерпало від великих труднощів. У результаті журнал змушений був закритися.

У подальшій видавничій діяльності М.І. Новиков опирався на матеріальну підтримку своїх друзів - А.П. Сумарокова, М. М. Хераскова, П.К. Хлєбнікова, И.П. Єлагіна. У числі фінансових заступників інкогніто виступав Павло I.

М.І. Новиков розробив програму публікації пам'ятників історії культури й побуту Древньої Русі. Першим досвідом була "Древня російська гідрографія" (1773) - опис водних шляхів Московської держави, складена російськими топографами на початку XVII століття.

На досвіді цієї історичної праці Новіков переконався в необхідності державної фінансової підтримки. Для публікації основного історичного добутку "Древня російська вівліофіка" (1773-1775) Новиков одержав від Кабінету імператриці 1000 рублів і 200 голландських червінців, але цих коштів виявилося недостатньо. Тоді Новіков знайшов вихід у тому, що оголосив попередню підписку. Ціна її була занадто висока - рівнялася вартості добре навченої двірської людини. Тому споконвічно видання призначалося для обраних.

Серед передплатників зустрічаються найбільш імениті прізвища. Приклад подала сама Катерина, що підписалася однією з перших. На видання підписалися вчені Г.Ф. Міллер, М.М. Щербатов, друзі Новікова - М.М. Херасков, А.Н. Радищев і ін. Незважаючи на їхню енергійну підтримку, "Вівліофіка" успіху не мала. По підписці була продана п'ята частина тиражу - 246 екз.

З 1774 р. число передплатників різко скоротилося й тираж зменшився на 100 екз. Повільно йшов і роздрібний продаж. У результаті Новіков змушений був визнати, що "Вівліофіка" приречена "лежати мертвим капіталом у сховищах майже вічною темницею для них призначених".

Причиною положення, що створилося, на думку вчених того часу, був низький рівень наукової підготовки історичних документів. Ставилася під сумнів якість археографічних публікацій. Це утримало видавця від виконання подальших задумів по виданню древніх пам'ятників.

Найбільш плідний період у діяльності М.І. Новикова був пов'язаний із друкарнею університету, що напередодні її оренди Новіковим не приносила прибутку й існувала переважно за рахунок надходжень із державної скарбниці. Багато років продавалася лише десята частина виданих книг, а газета "Московські відомості" розходилася навіть у меншій кількості екземплярів, ніж деякі книги (по 500-600 екз.).

Ознайомившись зі станом справ, Новіков підписав контракт про її оренду строком на десять років (1779-1789). У його ведення перейшла й університетська книжкова крамниця. Об'єднавши в одних руках виробництво й збут книг, Новіков створив видавничо-книготорговельну фірму, здатну здійснювати його давні просвітительські задуми.

Крім господарської самостійності, він одержав право визначати видавничий репертуар. Основною статтею доходу було друкування платних приватних оголошень у газеті "Московські відомості". Замінивши застаріле типографське обладнання й впровадивши принцип матеріальної зацікавленості службовців, до кінця строку оренди Новіков виконав зобов'язання "привести друкарню в найкращий стан".

У період 1781-1785 р. було випущено 125 назв книг різноманітної тематики. Крім обов'язкових безкоштовних мов професорів і хвалебних од, Новиков видавав на власні засоби підручники й наукові праці, літературні й перекладацькі досвіди викладачів і студентів.

У видавничому репертуарі університетської друкарні того періоду перше місце займала белетристика (50 відсотків), далі випливали богословські й масонські твори (20 відсотків), потім історична й довідкова література.

12 вересня 1784 р. при діяльній участі "Дружнього вченого суспільства" була створена "Типографічна компанія", що одержала відповідно до указу про вільне друкарство економічну й політичну самостійність. Підприємство було засновано на пайових началах. Кожний з десяти його членів вніс суму від трьох до десяти тисяч рублів. Керування "Компанією" було покладено на комісію із семи чоловік.

Loading...

 
 

Цікаве