WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Великоморавська держава - Курсова робота

Великоморавська держава - Курсова робота

У довеликоморавських шарах знаходять фігурки людей, тварин, різноманітні посудини, що мають ритуальний характер. У шарах, що ставляться до великоморавської епохи, знаходять безліч хрестиків і наконечників із зображенням священиків і хрестів, позолочений мощевик, виконаний у вигляді богослужбової книги. Храмові будівлі свідчать про поширення християнства в Моравії з різних країн Європи. Зокрема, з Баварії, а також Адріатики й Далмації.

Отже, у басейні р. Морави — центральній області Великоморавської держави –— виявлено й досліджено безліч пам'ятників розглянутої епохи —селища, городища, могильники. Політична й військова міць моравських князів опиралася насамперед на укріплені міста, серед яких не можна не назвати Микульчице на правому березі річки Морави, Старе Місце в м. Угерску Градишті, Поганско біля Бржецлава, Девін при впаданні р. Морави в Дунай і Нітру в Словаччині. Первісні назви їх (крім Девіна) не збереглися. Вважаємо, що вивченню кожної з цих пам'яток слід приділити окрему увагу.

ІІ.2. Микульчицьке городище — найвідоміша пам'ятка Великоморавської держави

Значним центром було городище Микульчице. В VII-VIII ст. тут перебувало поселення, яке було захищено частоколом. Самий нижній обрій культурних відкладень містив ліпну кераміку пражсько-корчакського вигляду.

У довеликоморавських нашаруваннях досліджена безліч залишків зрубних житлових будівель із глиняними або піщаними підлогами. Великий інтерес представляє відкриття майстерень по обробці золота й бронзи, у яких знайдені тигельки й безліч бронзових і позолочених виробів. Керамічний матеріал представлений фрагментами високоякісних гончарних посудин.

Серед знахідок є численні глиняні фігурки людей, тваринних і кінських сідел, що мають безсумнівно ритуальний характер. Передбачається, що тут перебував язичеський жертовник.

Для вирішення питання про суспільне становище Микульчицького городища VIII ст. важливі знахідки залізних і бронзових шпор з гачками. Вони зустрічаються тут у великій кількості, що помітно виділяє цей пам'ятник серед інших синхронних поселень. Це дозволило дослідникам вважати, що Микульчицький град був резиденцією одного з ранньоморавських племінних князів, де розміщалася і його кінна дружина [3, 12-13].

Наприкінці VIII ст. колишні укріплення на Микульчицькому городищі були замінені новими могутнішими фортечними спорудженнями. За частоколом був споруджений вал із внутрішніми конструкціями з дерева, із зовнішньої сторони до якого примикала кам'яна стіна. У північно-західній частині городища були влаштовані в'їзні ворота. Площа городища при його реконструкції збільшилася більш ніж удвічі й склала 6 га. Це був дитинець — замок, у якому жили князь і пануюча верхівка великоморавського суспільства.

До нього з декількох сторін примикали посадські селища й укріплені садиби не аграрного характеру, де розміщалися вельможі, їхні дружинники й слуги. Загальна площа поселення досягала 200 га. Розкопками в передмісті відкрито понад сотню будинків зрубної конструкції із глиняними підлогами й глинобитними печами. Розміри жител — від 16 до 70 кв.м. У декількох садибах виявлені залишки кам'яних церков.

Багато дослідників вважають, що Микульчицький кам'яний град із передмістям і садибами вельмож і був столицею Ростислава, яка безіменно згадана у Фульдському літописі. Усередині Микульчицького граду відкриті фундаменти понад десяти кам'яних церков. Серед них найбільший храм — василька з трьома нефами і баптистерієм. Розкопками встановлено, що вона була відділена від іншої території князівського дитинця частоколом. Це була автономна церковна ділянка. У цьому зв'язку висловлене припущення, що в Микульчицах у той період, коли архієпископом був Методій, перебував також і церковний центр. Втім, інша група істориків відстоює локалізацію резиденції моравського архієпископа на городище Старе Місце.

Матеріали розкопок Микульчицького поселення вказують на досить високий рівень ремісничого виробництва. Різноманітний набір ковальських виробів і інструментарій свідчать, що ця галузь ремесла була однією з найважливіших у виробничій діяльності великоморавського періоду. Серед знахідок із заліза помітне місце належить знаряддям столярної справи — сокирам, пилкам, долоту, свердлам, стругам. [8, 46]

Величезний інтерес представляє микульчицька колекція золотих, срібних і бронзових виробів, серед яких чимало високомистецьких творів прикладного мистецтва. Це — різнотипні прикраси, пряжки, наконечники (додат. ІІ ) і накладні бляшки розкішних поясів, хрести, позолочені шпори й інше.

Більшість їх виготовлена в місцевих бронзоливарних і ювелірних майстернях, деякі з яких були досліджені розкопками. Серед ремісників були й місцевих умільців, і майстри з узбережжя Адріатики й зі Східного Середземномор'я. Початок великоморавського прикладного мистецтва в основному ж пов'язане з місцевими традиціями. Для першої половини IX ст. характерними є вироби з кольорових металів оригінального микульчицького типу. До таких, зокрема, належать позолочені й срібні поясні наконечники з рельєфними або гравірованими зображеннями чоловічих фігур з піднятими руками (додат. ІІІ), бронзові хрести з людськими масками на лопатах (додат. ІV), позолочені шпори. У другій половині IX ст. одержало поширення виробництво сережок, перснів і інших прикрас, виконаних у техніці зерні й скані, що вказує на контакти Моравії з візантійським майстернями. Типовою знахідкою стають бронзові, срібні й позолочені ґудзики, прикрашені карбованим рослинним або геометричним візерунком.

Розкопки в Микульчицях дали важливі матеріали для характеристики текстильного ремесла. Знайдено біля двох тисяч глиняних пряселець, деякі з яких прикрашені геометричними візерунками. Тканини виготовлялися на вертикальних ткацьких верстатах, використовувалися як рослинні волокна, так і вовна. Близько 70% досліджених залишків тканини було виконано полотняним переплетенням, більш рідкі знахідки саржевого переплетення. У двох випадках зафіксоване виготовлення тканин із двох матеріалів — з вовни й шовку й з льону й шовку. [22, 19-20]

Про гончарне виробництво свідчать численні знахідки фрагментів глиняного посуду. В основному це були горщикоподібні посудини, прикрашені у верхній частині поясами із хвилястих або горизонтальних ліній. Крім того, зустрічається в значно меншій кількості більше якісна кераміка. Це — глечики, дворучні амфори й бутилкоподібні посудини, виконані з добре відмученої жовтої глини. Виготовлялася ця кераміка, як показали археологічні дослідження, у Микульчицькому граді й, ймовірно, призначалася для родин пануючого стану.

У Микульчицях знайдена також велика кількість цілих скляних предметів і їхніх фрагментів. Слідами місцевого склоробства є лише знахідки шлаків, самих майстерень поки не виявлено. Основна ж маса виробів зі скла є предметами імпорту. До таких безумовно належать кубки, прикрашені золотом і кольоровими візерунками. Деякі з них привезені з Рейнського регіону. Предметами імпорту були також шовкові тканини (з Візантії), італійські денарії, наконечники поясу з альмандином і перлами й інші знахідки.

Дослідниками Микульчицького поселення встановлено, що продукція землеробства надходила сюди в основному з околишніх аграрних селищ. У великоморавьских шарах Микульчиця знайдені зерна жита, пшениці, ячменя й проса, насіння огірків і зерна винограду. Ботанічні дослідження показали, що в самих Микульчицях були фруктові дерева (слива, персики, ренклоди). Розкопками Микульчицького передмістя й садиб встановлено, що їхні жителі мали велику кількість худоби. Серед остеологічних матеріалів переважають кості свиней (до 60%), розводилися також кози, вівці й коні. Одним із засобів існування жителів Микульчиця була риболовля. При розкопках знайдені залізні й бронзові рибальські гачки, гарпуни, грузила й безліч костей риб. [3, 26]

Плани досліджених розкопками кам'яних церков відрізняються один від одного, що обумовлено поширенням християнства в Моравії місіонерами з різних країн Європи. Ряд микульчицьких храмових будівель першої половини IX ст. (церкви із прямокутними "пресвітеріями") безсумнівно пов'язаний з Баварією. Кілька церков виявляють аналогії з будівелями Адріатики й Далмації.

Про поширення християнства в Микульчицях свідчать не тільки церкви, але й знахідки хрестиків і наконечників із зображеннями священиків і хрестів. Однією з найцікавіших знахідок є позолочений мощевик, виконаний у вигляді богослужбової книги. Біля васильки з трьома нефами знайдені металеві писала.

У Микульчицях при церквах і біля них досліджено понад півтори тисячі похованнь. Чимало похованих супроводжувалися різними речами. Серед них є залізні мечі, шпори, багато з яких позолочені або інкрустовані сріблом і міддю, розкішні пояси з позолоченими й срібними наконечниками. Аналіз похоронного інвентарю досліджених цвинтарів свідчить про значну соціальну диференціацію великоморавського суспільства. Серед похованих є чимало представників пануючого й князівсько-дружинного стану, а в одному з них дослідники вбачають поховання князя Моймира I. Похованням з роскошно обробленою зброєю й шпорами, золотими й срібними прикрасами, залишками дорогоцінних імпортних тканин протистоять маси поховань, взагалі позбавлені будь-яких предметів або які супроводжуються простими одиничними речами.

Loading...

 
 

Цікаве