WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Великоморавська держава - Курсова робота

Великоморавська держава - Курсова робота

Археологічні матеріали VI-VII ст., з усією визначеністю свідчать, що розселення слов'ян у басейні Морави там, де пізніше зложилося ядро Великоморавської держави, здійснювалося не цілісними племінними праслов'янськими групами. Це було масове переміщення більш-менш великих і дрібних груп носіїв пражсько-корчакської культури з різних місць її ареалу, у результаті якого колишня племінна структура була в значній мірі зруйнована.

Це відповідає й інформації історичних джерел. Російський літопис прямо повідомляє: "...пришедше седоша на реце имянемъ Марава, і прозвашася морава" [1, 68]. Якихось помітних регіональних розходжень в археологічних матеріалах на території Моравії виявити не вдається [2, 18]. Очевидно, що морави були новим територіальним утворенням ранньосередньовічного слов'янства, яке склалось вже в басейні річки Морави в умовах стабілізації життя й формування державності.

В VII-VIII ст. слов'янське населення басейну Морави входило до складу Аварського каганату. Аварська культура, яка відбиває аваро-слов'янський симбіоз, поширювалася й на цей регіон. Моравія була окраїною Каганату, і є всі підстави стверджувати, що слов'янський етнічний компонент тут був на всіх етапах домінуючого, а досить нечисленні авари-тюрки, що виконували військово-адміністративні функції [2, 18-19], уже до середини VIII ст. розчинилися в місцевому середовищі. Говорити про слов'яно-аварський симбіоз для цієї окраїнної землі можна лише з великим застереженням.

Так, поступово на передові позиції у світі слов'ян центра Європи стала виходити Моравія, відбита й очищена від авар. Так звернемося до історії Моравії, тому що її роль у світі слов'ян Європи в IX ст. була чи не визначальною.

І.2 Історія та розвиток держави — Велика Моравія

Хоча Велика Моравія — велике державне утворення слов'ян Середнього Подунав'я — проіснувала порівняно недовго, вона стала великим осередком розвитку матеріальної й духовної культури ранньосередньовічного слов'янства. Створені в Моравії культурні традиції стали потужним імпульсом розвитку культури всього слов'янського світу.

Після завершальних ударів, початих в 805-806 роках Карлом Великим проти аварів, слов'янське населення Середнього Подунав'я остаточно звільнилося від їхнього панування. У слов'янському світі цього регіону почалося зародження самостійних політичних утворень. Близько 822 р. франкські аннали фіксують етнополітичну спільність моравів. У грудні цього року на придворний з'їзд франкського короля і "імператора римлян" Людовика Благочестивого, що мав місце у Франкфурті-на-Майне, морави поряд з іншими політико-племінними утвореннями того часу вислали своїх послів і піднесли дарунки. Це повідомлення дозволяє вважати, що до 20-х років IX ст. у Середньому Подунав'ї оформилося самостійне Моравське князівство. Локалізується воно в басейні р. Морави, лівого рукава Дунаю.

У зальцбургському трактаті "звернення баварів і карантанців", який був складений у 870-871 рр., розповідається про князя При-Біна, до складу володінь якого входила Нітра. Повідомляється, що в Нітрі — граді Прибіни — був споруджений християнський храм, освячений близько 828 р. зальцбургським архієпископом Адальрамом (824-836 р.). В 30-х роках IX ст. Прибіна був вигнаний зі своїх володінь Моймиром — "князем мораван над Дунаєм" [23, 211-212]. Багато фортець, споруджених при правлінні Прибіни, були зруйновані дощенту й ніколи вже не відновлювалися.

В епоху піднесення імперії франків Моравія була примушена до плати данину германцям. Крім того, в IX ст. землі Моравії були густо заселені германськими колоністами. У першій половині IX ст. князь Моймир почав поєднувати слов'ян, які населяли Моравію. Так Моймир виявився основоположником державного устрою Великої Моравії IX ст.

Розглядаючи історію Древньої Русі IX - XI ст., можна побачити, як багато загального в шляхах примноження різних слов'янських держав. Втім, є ї різниця в їхніх долях. Якщо в центрі Європи слов'яни боролися з латинізованими франками, то на сході Європи рідкий рік обходився без набігу тюркських кочівників.

Моймир I (пом. близько 846 р.) був першим великим політичним діячем Великоморавскої держави. Її територія охоплювала Моравію й значну частину сучасної Словаччини (додат. І). У IX ст. у Моравію стало проникати християнство. І у 831 р. єпископ Пассау (Баварія) охрестив "всіх мораван".

Аналіз повідомлень, які містяться в "Каролінгських анналах", дозволив польському історику Г.Ловмяньському стверджувати, що Велика Моравія в розглянутий час була вже формуючимся ранньодержавним утворенням. Племінна знать змушена була піти з історичної сцени, затверджувалося уявлення про територію держави як власності князівського роду, складався ранньофеодальний панівний клас [19, 15-17].

При правлінні спадкоємця Моймира Ростислава (846-870 р.) Великоморавська держава чинила завзятий опір кількаразовим спробам східно-франкських королів підкорити її своїй влади. Франкські джерела повідомляють про потужні фортеці, споруджені Ростиславом і ворожими військами, які витримали натиск. Конкретно названа тільки фортеця Dowina — Девін, де Ростислав в 864 р. зломив натиск військ Людовика Благочестивого.

Згадується ще столиця Моравії (не названа по імені), яка виділяється потужним характером своїх зміцнень. Міцності, як повідомляють аннали, були також центрами світської й духовної влади, здійснюючи керування окремими територіями Великоморавскої держави.

Церковне підпорядкування моравських земель баварським центрам у Збезлісенні й Пассау негативно позначилося в боротьбі із франками за державну незалежність. Духівництво не було опорою держави, воно проводило політику своїх королів і герцогів.

Тому Ростислав звернувся в Константинополь із офіційним проханням направити єпископа. Візантійський імператор Михайло III задовольнив прохання, і в 863 р. у Моравію прибула візантійська місія на чолі з Кирилом і Методієм, які стали основоположниками слов'янської писемності. З іменами цих просвітителів зв'язана ціла епоха культурного життя Великоморавської держави.

Як ми бачимо, аж ніяк не випадково князь Великої Моравії Ростислав в 862 р. відправив послів у Візантію, просячи надіслати християнського проповідника.

Звернемося до свідчення "Іпатіївського літопису". Під 898 р. у ньому поміщена розповідь про події, що раніше відбулися у Великій Моравії: "Князі Ростислав, Святополк і Коцел послали до царя Михайла (Михайло III 842 - 867 р.) говорячи — земля наша хрещена, але немає в ній учителів. Хто б нас навчив і розтлумачив святі книги, тому що не розуміємо ані грецької мови, ані латинської. На раді Михайлу сказали, що є в Солуні чоловік ім'ям Лев, а його сини розуміють мову словенську. Михайло послав у Солунь — надіслати Мефодія й Костянтина. Вони прийшли до князів Ростислава й Святополка й Коцела. І почали становити письмена абеткою слов'янською. Німці (ньчії) почали хулити слов'янські книги, говорячи, що негідно жодній з мов мати букв своїх крім єврейської, грецької і латинської" (переклад зі старослов'янського зробив автор книги). [12, 36]

І отут укладач Іпатіївського літопису дав одповідь латинянам: "... так аще хто хулити словеньскую грамоту так буть відлучений від церкве... ти бо суть волци. а не овци... " [7, 58]

Костянтин повернувся вчити болгар, а Мефодій залишився в Моравії. Князь Коцел поставив Мефодія на чолі кафедри єпископа в Паннонії. Мефодій посадив за роботу попа-скорописця, і через шість місяців, з березня по жовтень, були перекладені християнські книги із грецької на слов'янську мову. Так світ слов'ян центра Європи в 862 р. прийняв християнство з рук Візантії.

Велика Моравія стала вогнищем, звідки слов'янська писемність поширювалося в інші слов'янські землі. У Моравії одержало перевагу грецьке й слов'янське духівництво, було допущене богослужіння слов'янською мовою.

В 869 р. Ростислав домігся створення для Великої Моравії й сусідніх з нею слов'янських земель архієпископства (на базі колишнього єпископства Сірмія-Срема), на чолі якого встав Мефодій.

Реакція германського духівництва не змусила себе довго чекати. Латиняни повели нещадну боротьбу з Ростиславом, політика якого налякала їх більше, ніж все слов'янське воїнство. У Німеччині згадали про Святополка, який правив у Нітрі, племінника Ростислава. Останній схопив дядька й видав германцям. Ростислава засліпили й кинули до темниці. [12, 38]

У той же час у полон до германців потрапив Мефодій.

Князь Святополк в 870 р. затвердився на престолі Великої Моравії, визнавши верховну владу Германської імперії. І знову надії Німеччини були обмануті. Святополк, який підозрівався в невірності, був схоплений і відправлений у Регенсбург на суд Людвіга Німецького. А покинута князями Моравія потрапила в руки маркграфів.

Немає нічого дивного в тому, що дуже скоро над Моравією зайнялося полум'я повстання, на чолі якого стала людина на ім'я — Славомир. Людвіг Німецький вирішив погасити полум'я зустрічним вогнем. У Німеччині Святополка визнали невинним і відправили на умиротворення Моравії. І знову надії Німеччини не збулися. Святополк об'єднався з повсталими, вигнав з Моравії маркграфів і винищив ледь не все германське військо. Відбулися ці події в 871 р.

Loading...

 
 

Цікаве