WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Виникнення країн Середземномор’я - Курсова робота

Виникнення країн Середземномор’я - Курсова робота

План:

Вступ

Розділ 1. Сирія, Фінікія і Палестина в III-II тисячоріччях до н.е. Виникнення цивілізації.

1.1 Природні умови країн Середземномор'я

1.2 Виникнення і устрій ранньокласових міст-держав

Розділ 2. Посилення держави Митанні і Фараонский Єгипет

2.1 Єгипетське завоювання міст давнього Середземномор'я

2.2 "Амарнський період" в історії міст східного Середземномор'я

2.3 Народний рух Хапіру

Розділ 3. Хети і Фараонский Єгипет

3.1 Устрій сирійського суспільства в XIV-XIII ст. до н.е.

3.2 Переселення "зарічних племен" і "народів Моря".

Розділ 4. Культура та писемність країн східного Середземномор'я.

Список використаної літератури

Вступ

Давнє східне Середземномор'є складалося з Сирії, Фінікії і Палестини. Всі ці історичні області не являли собою в природному відношенні нічого цілісного й однакового; тут зустрічалися і пустелі, і родючі низини, і нагір'я, і вічнозелена рослинність, і болота, і сніжні гори. Але не існувало повноводних рік, що розливаються, на основі яких могла б виникнути велика іригаційна система, що змушує до державотворення із сильною центральною владою.

У печерах Східного Середземномор'я знайдені одні з найархаїчніших останків "Людини розумної". Палестина, Сирія, Мала Азія, гори Верхньої Месопотамії й області за Тигром були найпершою батьківщиною скотарства й особливо землеробства.

На землях давньої Сирії, Палестини, та Фінікії проживали різні кочові племена, племена пастухів, які згодом осіли на цій території і почали створювати суспільство, міста-держави, з їх певним устроєм та ладом. Дуже часто населення східного Середземномор'я страждало від Єгипетських завоювань, але незважаючи на всі негативні чинники воно існувало, розвивалося, а також залишило великий слід у подальшій історії, культурі та писемності. Тому що, наприклад, письмо, яке зародилося на території давнього східного Середземномор'я стало, після удосконаленнь, внесених у нього греками й іншими народами, предком всіх абеток як Заходу, так і Сходу.

Предметом даного дослідження є історична територія східного Середземномор'я, її історичний розвиток.

Об'єктом дослідження є історія давньої Палестини, Сирії та Фінікії, як складових частин східного Середземномор'я, утворені ними міста-держави, їх устрій, а також розвиток та чинники, які на нього впливали.

Метою даного дослідження є прослідити виникнення та розвиток цивілізації на території давнього східного Середземномор'я.

Завданнями курсової роботи є:

  • визначити виникнення міст-держав в східному Середземномор'ї;

  • встановити устрій ранньокласових міст-держав;

  • окреслити єгипетське завоювання міст давнього Середземномор'я та його значення;

    • вивчити культуру та писемність держав східного Середземномор'я.

Актуальність дослідження полігає у тому, що докладне вивчення історії давніх держав східного Середземномор'я, а саме Сирії, Палестини та Фінікії зможе дати цінні відомості для дослідження історії пізніших періодів цього регіону, а також дасть можливість проаналізувати вплив та наслідки певних історичних подій, які мали місце в давній історії держав східного Середземномор'я.

В курсовій роботі застосовувалися історичний, описовий метод та метод порівняння.

Розділ 1. Сирія, Фінікія і Палестина в III-II тисячоріччях до н.е. Виникнення цивілізації

Тут і надалі терміни "Сирія, Фінікія і Палестина" будуть вживатися винятково в їхньому древньому значенні, коли Сирія включала лише західну частину сучасної держави Сирії (від р.Євфрат до Середземного моря) і почасти прилежащие області Туреччини до півдня від гір Тавра; древня Фінікія приблизно відповідала сучасній державі Ліван; древня Палестина займала не тільки територію, виділену за рішенням Організації Об'єднаних Націй державі Ізраїль, а також територію палестинських арабів, але і сучасну Йорданію (ця частина древньої Палестини називається також "Заіорданієм").

    1. Природні умови країн Середземномор'я

У природному відношенні ці області дуже різноманітні. Від Єгипту древня Палестина була відділена пустелею; сама Палестина — країна природних контрастів: на захід від р. Иордан вона зайнята нагір'ям, а почасти оазисами і родючими долинами; родюча низовина тягнеться й уздовж Середземного моря. А на півночі піднімаються нерідко покриті снігом вершини. Заіорданіє було відділено від іншої Палестини глибоким, зарослим вологим лісом і хащами папірусу западиною р. Йордан і солоним Мертвим морем з його випаленими сонцем, майже безжиттєвими берегами; гірське чи горбкувате Заіорданіє було покрито степовою рослинністю, поступово переходячи в Сірійсько-Аравійську напівпустелю.

Фінікія відгороджена від іншої Передньої Азії високим гірським хребтом Лівану c кедровими й іншими лісами, альпійськими лугами і сніжними вершинами. Схили Лівану, звернені до моря, покривала вічнозелена середземноморська рослинність, і вологі морські вітри, що приносили дощі, робили непотрібним штучне зрошення.

До сходу від Лівану розташована Сирія. Її з півдня на північ прорізає долина між Ліваном і Антиліваном; у південній частині вона називається Бека чи Келесирією; тут на південь тече річка Литані, що проривається до моря, а на північ — ріка Оронт (нині Аль-аси); за Антиліваном, убік Сірійської напівпустелі, знаходився великий оазис Дамаска, а за ним йшли марні лавові поля; караванний шлях, якому зазвичай загрожували скотарські племена, проходив через маленький оазис Пальміру в сторону середнього плину Євфрату. Закрут цієї ріки складав у стародавності північно-східний кордон Сирії. Північна Сирія простиралася від Середземного моря (куди, пройшовши через нині вже майже не існуючі озера і болота, впадала, звертаючи до заходу, р. Оропт) до гір Малоазійського Тавра і переправ через Євфрат. Устя Оронта широко відкривало доступ вітрам із Середземного моря в цю горбкувату країну, і тому вона була досить родюча.

Вже з цього опису ясно, що Східне Середземномор'я (під цією назвою можна об'єднати всі ці три історичні області) не являло собою в природному відношенні нічого цілісного й однакового; тут зустрічалися і пустелі, і родючі низовини, і нагір'я, і вічнозелена рослинність, і болота, і сніжні гори. Але не існувало повноводних рік, що розливаються, на основі яких могла б виникнути велика іригаційна система, що змушує до державотворення із сильною центральною владою. Країна була в стародавності багата коштовними породами лісу, але корисних копалин тут тоді відкрили порівняно мало; якщо через Сирію і Палестину провозили мідь, то вона йшла або з півдня, із Синайського півострова, або з півночі, від верхів'їв р. Тигр, або з заходу — з острова Кіпр. Лише пізніше і на півдні Палестини почали добувати мідь, залізо і природний асфальт. Зате тут завжди проходили найважливіші караванні шляхи — з Єгипту в Малу Азію і Месопотамію і назад. Помітимо, що якщо в нашому представленні слово "караван" зв'язується з низкою верблюдів, то древні каравани перевозили вантажі на ослах; найвитриваліших розводили на продаж у дамаському оазисі.

У печерах Східного Середземномор'я знайдені одні з найархаїчніших останків "Людини розумної". Палестина, Сирія, Мала Азія, гори Верхньої Месопотамії й області за Тигром були самою першою батьківщиною скотарства й особливо землеробства. До ХІ-Х тисячоріччя до н.е. відноситься натуфійська культура (названа так по сухому руслу Натуф у Палестині), на думку деяких дослідників, створена першими носіями афразійських мов; натуфійці жили в напівземлянках із глини, піску і каменю, жали дикі злаки спеціальними дерев'яними серпами з кремінними зубами, можливо, почали приручати дику дрібну худобу. У Палестині (у Єрихоні), так само як у Чатал-хююке (у Малій Азії) і в деяких пунктах Сирії, вже в VIII тисячоріччі до н.е. існували процвітаючі землеробські селища, іноді (як у Єрихоні) обнесені могутніми кам'яними стінами ще в ранньому неоліті. Є підстава думати, що саме Палестина-Сирія була центром розселення однієї з груп племен, що говорили на афразійських мовах,— семітів; звідси вони поширилися по всьому Аравійському півострові (південноаравійці й араби), Східному Середземномор'ю (західні семіти) і Месопотамії (аккадійці). Жодне з цих племен спочатку не було цілком кочовим, хоча, чим далі в глиб степів і напівпустель, що займали в IV-III тисячоріччях до н.е. всю Аравію, тим більшу роль грало вівчарство і тим меншу — землеробство.

Однак надалі — може бути, у зв'язку з постійним рухом племен і військ по сиро-палестинським стежках чи у зв'язку з недоліком сировини, необхідною для техніки мідно-кам'яного і потім бронзового століття, — розвиток суспільства тут виразно сповільнився в порівнянні з Південною Месопотамією та Єгиптом; у другій половині III тисячоріччя до н.е. справжні міста-держави типу шумеро-аккадійських виникли тут лише в Північній Сирії (де процвітало, у числі інших, важливе місто Ебл, зв'язане із Середньою і Нижньою Месопотамією), а також в одному пункті на фінікійському узбережжі — у м. Бібл, центрі вивозу дорогоцінного кедру в Єгипет.

Вивчення найдавніших географічних назв на цій території і почасти безпосередні дані єгипетських і месопотамських текстів змушують вважати, що Східне Середземномор'я принаймні з III тисячоріччя до н.е. було заселено різними групами західних семітів. Вони можуть бути класифіковані по деяких особливостях їхніх говорів; умовно ці говори можна розділити так: еблаїтський говір осілого населення Північної Сирії і Північно-Західної Месопотамії; аморейські говори переважно скотарського населення цих же чи трохи більш широких територій; ханаанейські говори Палестини і Фінікії; і арамейські говори племен, що виступили на історичну арену трохи пізніше, а поки жили в глибині Аравійського півострова в контакті з племенами арабів.

Loading...

 
 

Цікаве