WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Богдан Хмельницький та оцінка його особи в історичній літературі - Курсова робота

Богдан Хмельницький та оцінка його особи в історичній літературі - Курсова робота

В умовах постійної загрози нападу неабияке значення мала здатність держави захищати свої національні інтереси. Розуміючи це, Хмельницький, по суті, став творцем української армії (60-80 тис.). В останні роки життя задумався над проблемою сформування 50-тисячного регулярного війська, яке утримувалось би за рахунок скарбниці. Велику роль у зміцненні збройних сил України відіграло прийняття "Статей про устрій Війська Запорозького", що послужили першим українським військовим статутом.

Основну ударну силу армії становила піхота. Гетьман переозброїв її найсучаснішою вогнепальною зброєю, визначив норми боєприпаси і запровадив завчасну його підготовку до стрільби (ладування). Велику увагу приділяв кінноті, створив сильну артилерію, запровадив гармати на лафетах.

Б. Хмельницький показав себе неперевершеним майстром маневрової тактики. Під час боїв демонстрував особисту мужність, залізну витримку, кмітливість, ніколи не втрачає здатність тверезо оцінювати ситуацію і приймати необхідні рішення. Вирішальну роль відіграв Хмельницький у процесі становлення розвідки та контррозвідки.

В роки революції гетьманові доводилося вирішувати комплекс проблем, пов'язаних із зовнішньополітичним забезпеченням життєдіяльності держави. Українську козацьку державу було визнано урядами Порти, Кримського ханства, Англії, Венеції, Росії, Трансільванії, Австрії, Молдавії, Валахії, Швеції.

Пішовши на утворення конфедеративного союзу з Московією, гетьман розглядав його лише як засіб для досягнення більш масштабної та глибокої мети: утвердження суверенної держави й об'єднання під булавою всіх етнічно українських земель.

Звичайно, як і кожен державний діяч, гетьман припускався прорахунків. Зокрема, великою помилкою, яку згодом так і не вдалося виправити, було виведення ним армії з західного регіону в листопаді 1648 року. Це мало такі трагічні наслідки: а) призвело до окупації польськими військами Західноукраїнського регіону; б) породила військово-стратегічну ситуацію, за якою воєнні дії велися виключно на території України, що призвело до страхітливого спустошення й знелюднення Правобережжя й Західноукраїнського регіону. Також суттєвою помилкою Хмельницького стала відмова від продовження наступу до західних рубежів України після блискавичної перемоги під Батогом у червні 1652 року, який дав би змогу об'єднати всі етноукраїнські землі. Дипломатичним прорахунком гетьмана та його сподвижників у 1650-1651 років стала відмова від прийняття турецької протекції, оскільки за існуючих обставин лише Порта могла надати допомогу й змусити Кримський ханат відмовитися від проведення самостійної політики.

Помилковим виявився курс Хмельницького на утримання при владі молдавського господаря В. Лупу 1653 року, який призвів до різкого погіршення міжнародного становища України й оформлення проти неї коаліції в складі Речі Посполитої, Молдавії, Валахії і Трансільванії.

Незважаючи на вимушеність прийняття московської протекції, гетьман і старшини припустилися прорахунків у юридичному оформленні цього акту, не з'ясувавши насамперед усіх умов. Російська ж сторона скористалася з цього, обмеживши частково суверенітет козацької України.

ВИСНОВОК

Діяльність Хмельницького справила помітний вплив на шляху становлення українського суспільства. І не можна, як це інколи чинять окремі автори, ставити йому винуватити його за те, що українці не спромоглися її здобути.

Не вина гетьмана в тому, що традиційна українська еліта (князі, магнати, пани й шляхта) в умовах польського поневолення на середину XVII ст. втратила роль політичного провідника національних інтересів. Водночас Хмельницький несе пряму чи опосередковану відповідальність за допущені помилки, які негативно позначилися на перебігу й наслідках визвольної боротьби, економічному і політичному розвитку України, умовах життя населення окремих регіонів тощо. Але всі ці прорахунки, попри негативні наслідки, не визначають змісту діяльності Хмельницького та оцінки його ролі в українській історії.

Відчувши основну тенденцію політичного розвитку України, гетьман спрямував свої зусилля й енергію народних мас на розбудову держави. Саме в цьому напрямі найповніше розкрився його політичний геній. З існуючих зародків державності в козацькому регіоні впродовж 1648-1650 років розбудував державу, спроможну впродовж десятків років боротися за незалежність.

У внутрішній політиці гетьман визнав принципово нову модель соціально-економічних відносин. Не випадково у свідомості наступних поколінь українців ім'я Б. Хмельницького стало символом визволення не тільки від "ляської неволі", а й від кріпацтва й панщини.

У боротьбі за незалежність сповна виявився величезний полководницький талант гетьмана. Він зумів створити боєздатну, добре організовану армію. Вміло використовував досвід і вітчизняного бойового мистецтва, і закордонного, часто вдаючись саме до стратегії несподіваного наступу, а не до оборонної тактики. Чималою мірою саме завдяки особистим зусиллям гетьмана козацька Україна домоглася визнання Європою як суб'єкта міжнародних відносин.

"Хмельниччина, - писав М. Грушевський, - була все-таки великим етапом в поході Українського народу, українських мас до своїх соціяльних, політичних, культурних і національних ідеалів. Ся крівава, руїнна, облита слізми і потом, хаотична і невдала в своїх досягненнях доба була і зістанеться великим і високим моментом українського життя, повним великого напруження і величних змагань... Від Хмельниччини веде свій початок нове українське життє, се я не раз говорив. І Хмельницький як головний потрясатель зістанеться героєм української історії".

Значення гетьмана полягає в тому, що він:

  • зумів об'єднати патріотичні сили навколо великої ідеї національного відродження;

  • спрямував енергію народних мас на розбудову соборної держави та виборення нею незалежності;

  • першим виробив принципи національної державної ідеї, яка стала визначальною у визвольних змаганнях націй впродовж наступних сторіч;

  • завдяки гнучкій соціально-економічній політиці провів державний корабель повз небезпечні "соціальні рифи"; запобіг вибухові громадянської війни, що неминуче призвела б державу до руйнації;

  • приборкав анархічну стихію охлократії й отаманства старшини; проводив курс на зміцнення централізації держави; запобігання сепаратизму; встановлення спадкоємного гетьманату;

  • виявив себе блискучим полководцем; створив боєздатну й добре організовану національну армію; ухвалив військовий статут "Статті про устрій Війська Запорозького"; збагатив українське військове мистецтво;

  • відіграв вирішальну роль у процесі становлення розвідки й контррозвідки Української держави;

  • створив дипломатичну службу, що забезпечила прорив на шляху до визнання козацької України урядами інших країн як суб'єкта міжнародних відносин; виявив себе тонким і дуже вправним дипломатом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет). – К.: Либідь, 1993. – 504 с.

  2. 100 найвідоміших українців. Гнатюк М., Громовенко Л., Семака Л., Скорульська Р., Стус Д., Удовик С. – М.: Вече, К.: Орфей, 2001. – 584 с.

  3. Видатні постаті в історії України (ІХ – ХІХ ст.): Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети: Довід. вид./ В. І. Гусєв (кер. кол. авт.), В. П.Дрожжин, К. О.Калінцев, О. Г. Сокирко, В. І. Червінський. – К.: Вища школа, 2002. – 359 с.

  4. Історія України: нове бачення. В. Ф. Верстюк, О. В. Гарань, О. І. Гуржій та ін.; під ред. В. А. Смолія. – К, "Альтернативи", 2000. – 464 с.

  5. Історія України в особах: Козаччина (Авт. колектив: В. Горобець, О. Гуржій, В. Матях та ін.). – К.: Україна, 2000. – 302 с.

  6. В. Смолій, В. Степанков. Богдан Хмельницький. – К.: Видавничий дім "Альтернативи", 2003. – 400 с.

Loading...

 
 

Цікаве