WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історіографія історії Словаччини - Курсова робота

Історіографія історії Словаччини - Курсова робота

Словацькі вчені доводили своєрідність та самобутність історичного минулого Словаччини. В 20-З0-х роках ХХ ст. словацькі історики знаходилися на позиціях позитивізму.

Найбільш видатний представник цього напрямку ДАНІЕЛ РАПАНТ. В своїх дослідженнях виступав за визнання словаків окремою нацією. Як вагомий аргумент на користь цієї вимоги розглядав утворення ж ^ІХ ст. словацької літературної мови.

Процес національного відродження розглядав лише в літературно-культурному аспекті. Ряд праць присвятив проблемам мадяризації Словаччини та словацького національного руху в період революції 1848-1849 рр. Негативно ставився до угорської революції 1846 р., оскільки її діячі ігнорували самобутність словацького народу. Як позитивіст Рапант наводить великий фактичний матеріал, за яким іноді губиться авторська думка.

БРАНІСЛАВ ВАРСІК - медієвіст, досліджував вплив гуситського руху на Словаччину, історію Трнавського університету, зокрема, роль словаків в його розвитку.

Варсік зробив значний внесок у вивчення проблеми виникнення міст в Словаччині, їх соціально-економічної історії, національного складу мешканців. Він переконливо довів, що розвиток словацьких міст розпочався задовго до проникнення німецьких колоністів.

АЛЕКСАНДР ГУШЧАВА вивчав ці ж проблеми - середньовічне словацьке місто та німецька колонізація.

Після приходу до влади комуністичної партії наприкінці 40-х-на початку 50-х років було проведено реорганізацію центрів наукових досліджень з історії, спрямовану на посилення впливу марксистської історіографії. Слід відзначити, що якщо в Чехословаччині цілком запанувала радянська Інтерпретація марксизму, то в Словаччині вона виявилася в самій ортодоксальній формі. Події 1968 р. в словацькій історіографії відгуку не знайшли.

З 1953 р. було створено Словацьку академію наук як складову частину Чехословацької академії наук. В Братиславі було засновано інститут історії Словацької академії наук, згодом - інститут історичних досліджень. Центром підготовки наукових кадрів в дусі офіційного марксизму-ленінізму став інститут історії комуністичної партії Словаччини при вентральному комітеті комуністичної партії Словаччини.

В 1953 року почали періодично видаватися в Братиславі "Історичний часопис" та" Історичні дослідження".

Була опублікована велика кількість джерел, особливо з історії ХІХ-ХХ ст. З початку 50-х років систематично організовувалися конференції та дискусії з найважливіших питань словацької історії з метою розробки концепцій та періодизації Словацької історії за формаційним принципом.

Центральне місце в історичних дослідженнях займають проблеми соціально-економічного розвитку, історії робітничого руху, історії комуністичної партії Словаччини. Значний вплив на формування нової історіографії мала монографія МІЛОША ГОСІОРОВСЬКОГО "До Історії словацького робітничого руху", видана в 1951 р. В ній висвітлена проблема з кінця ХІХ до 20-х років XX ст. В 1954 р. вийшла праця цього ж автора "Боротьба Комуністичної партії Словаччини в підпіллі та Словацьке національне повстання" в якій містилася офіційна версія подій досліджуваного періоду. Особлива увага приділялася міжнародному аспекту повстання, участі в ньому радянських партизанів.

Періодизацію словацького робітничого руху вплив на нього російських революцій 1905 р. та 1917. Виклав М. Госіоровський в монографії "Історія словацького робітничого руху.1846 - 1918 рр. ", виданій в 1956 р. В праці цього ж автора "З історії чесько-словацьких відносин", яка була надрукована в 1978 р., з офіційних позицій розглянуто взаємини між обома народами в XX ст.

Виникненню та розвитку компартії Словаччини присвячені праці Я. ГОЛОТИКА, З. ГОЛОТИКОВОЇ, М. ВАРТІКОВОЇ та інших.

ВІЛІАМ ПЛЕВ3А в 1965 р. видав монографію "Комуністична партія Чехословаччини та революційний рух в Словаччині, І929-38", а в 1971р. - "Чехословацька державність та словацьке питання в політиці комуністичної партії Чехословаччини". В останній праці з офіційних позицій розглядається питання соціально-економічних змін в Словаччині за часи керівництва компартії та створення федеративної держави в цей період. Цій же проблематиці історії КПС - присвячено колективну працю "Комуністична партія Словаччини та аграрне питання в Словаччині з І920-І960 рр. ", видану в 1961 р.

Важлива увага приділялася Словацькому національному повстанню та розвитку подій в наступні роки. Слід зазначити, що трактування перебігу повстання зазнавало кон'юнктурних коливань. В 1959 р. побачила світ праця ЯНА ДОЛЕЖАЛА та ЙОЗЕФА ГРОЗІЄНЧИКА "Міжнародна солідарність в Словацькому національному повстанні", в якій йшлося про участь СРСР, в 1960 р. - праця МИРОСЛАВА КРОПІЛАКА "Участь солдат в Словацькому національному повстанні".

Нові підходи та оцінки було викладено в праці учасника повстання, діяча компартії ГУСТАВА ГУСАКА "Свідчення про Словацьке національне повстання", видання 1964, 1969, 1974, 1975 рр. Ці оцінки знайшли подальшу розробку в колективній праці "Історичне перехрестя. Словацьке національне повстання, передумови та підсумки", видану в 1964 р. та праці М. Кропілака "Словацьке національне повстання" видання 1975 р. В них повстання розглядається як початок національно-демократичної революції.

Особливості аграрних перетворень в подальший період відображено в праці САМУЕЛА ЦАМБЕЛА "Словацьке аграрне питання. 1944-1948 рр." видану в 1972 р. Зміни соціальної структури Словацького суспільства спробував прослідкувати М. БОРНОВСЬКИЙ в праці "Соціальні класи та революційні зміни в Словаччині в 1944 - І948 рр." опублікованій в 1978 р.

Значна кількість праць присвячена російсько-словацьким та радянсько-словацьким відносинам.О. КОДЕДОВА та М. ПІЩ висвітлювали вплив революції 1905 р., ЛЮДЕВІК ГОЛОТИК - революції 1917 р. на Словаччину, В. ПЛЕВЗА - визволення Словаччини Радянською армією та багато інших про співробітництво в подальші часи.

Новою, порівнюючи з попередньою історіографією стала проблема економічної історії, яка знайшла своє відображення в узагальнюючих працях "Короткий нарис економічного розвитку Чехословаччини до 1955р. ", виданий в 1962 р., "Економічна історія Чехословаччини в XIX та ХХ століттях" видання 1974 р. І. ФАЛЬТУС та В. ПРУХА підготували працю про економічний розвиток Словаччини в 1918-1945 рр.

Проблему формування словацької нації розробляв Л. ГОЛОТИК. Він же в працях "Легенда Штефаника та утворення Чехословацької республіки" та інших, виданих в 1956-1960 рр., досліджував діяльність словацької еміграції в роки першої світової війни, роль революційного піднесення І918 р. в утворенні Чехословаччини. Цій же тематиці присвячена праця В. Плевзи "За нову державу чехів і словаків " надруковану в 1975 р.

Досліджувалися словацькою історіографією проблеми стародавньої історії, періоду феодалізму. Предметом підвищеної уваги був етногенез словаків та інших слов'янських народів, специфіка формування словацької народності, вияснення історичної долі великоморавської держави. Цій проблемі присвячено, зокрема тритомну працю Б. ВАРСІКА "Заселення Кошицької котловини" виданої в 1964-1977 рр. Б. Хроповський в праці "Словаччина на зорі історії", надрукованій в 1970 р. стверджує про раннє заселення слов'янами території Словаччини, показує її визначальне значення як ядра об'єднання САМО, значний рівень розвитку продуктивних сил якого підготував формування моравським державності в ІХ ст.

Економічна та соціальна історія ІХ-ХШ ст. висвітлена в праці МАТУША КУЧЕБИ "Словаччина після падіння великої Моравії", виданої в 1974 р.

Узагальнюючу картину соціально-економічного і політичного розвитку, зміни в становищі селянства, чесько-словацькі відносини в ХVІ-ХVІІ ст. подав Й. МАЦУРЕК в монографії "Чеські землі і Словаччина.1620-1720", опублікованій в 1961 р.

Мануфактурний період в історії Словаччини 1725-1825 рр. відображено в книзі А. ШПІСА, виданій 1961 р.

Підсумком розвитку словацької історичної науки в 40 - кінці 80-х років ХХ ст. стало видання узагальнюючих праць.

Марксистсько-ленінська концепція історії Словаччини була викладена в двотомнику "Історія Словаччини" (1 т. видано 1961 р., 2 т. - 1968 р), Виклад доведено до 1900 р. В 80-х роках побачила світ 5-томна "Історія Словаччини" на тих самих методологічних засадах.

Після падіння комуністичної влади та утворення незалежної Словацької республіки змінилася проблематика історичних досліджень. Велика увага була привернута до політичних діячів Словаччини першої половини XIX ст. Досліджувалась діяльність А. Глінки - засновника консервативно католицької Словацької народної партії, який відіграв значну раль у створенні в 1916 р. Чехословацької республіки, а згодом виступав за незалежну Словаччину.

Було створено спеціальну комісію з комплексного аналізу історії незалежної Словацької держави 1939-1945 рр., яка була союзницею нацистської Німеччини та її глави Й. Тісо, страченого в 1947 р. Продовжуються дослідження проблем стародавньої та середньовічної історії. Переглядаються оцінки історичних подій 1944-1989 рр.

Отже словацька історіографія протягом тривалого часу розвивалась в складний і не завжди сприятливих умовах. Проте словацькі вчені довели самобутність історичного процесу словацької нації, зробили великий внесок у формування національної самосвідомості Словацького народу.

Література

  1. "Историография истории южных и западных славян". - Изд-во МГУ. 1987 г., с.35-37, 75-77, 105, 114-115, 153-154, 156-160, 162-163, І66-І68.

  2. "Историография истории нового времени стран Европы и Америки". - М. І990. с.330-331, 454-455.

  3. Волков В.К." Новые тенденции в развитии исторической мысли в странах Центральной и Юго-Восточной Европы" - "Новая и новейшая история"-1991,-№ 4.

Loading...

 
 

Цікаве