WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історіографія історії Чехії - Курсова робота

Історіографія історії Чехії - Курсова робота

Досліджував події ХVП-ХVШ ст. за схемою в основу якої покладено католицизм і апологію шляхти. Її діяльність оцінював лише позитивно. Ідеалізував політичну систему Австро-Угорщини, відповідальність за всілякі утиски переносив з династії Габсбургів на виконавців. В монографії "Біла Гора", її причини та наслідки" виклав своє розуміння поразки чехів у битві біля Білої Гори. Поразка, втрата незалежності, контрреформація не означали занепаду. Всіляко перебільшував роль католицизму та "німецького елементу" в розвитку чеських земель. За виключенням візантійського впливу у стародавній період чеська історія була результатом впливу Західної Європи. Риси концепції Пекаржа - антидемократизм, апологія католицизму, впливу Заходу, негативна оцінка революцій в історії, - були використані після 1938 р. німецькими окупантами та колабораціоністами.

Т.Г. МАСАРИК (1850-1937) - мав визначальне значення на розвиток історико-соціологічного напрямку.

В 1883 р. об'єднав навколо себе гурток молодих вчених, почав видавати часопис "Атенеум", в якому заперечувалася вірогідність Краледворського та Зеленогірського рукописів. Масарик розглядав історію крізь призму політичної боротьби. Праці - "Чеське питання", "Ян Гус", "Наша нинішня криза" та інші, - мають філософсько-соціологічний характер. Як послідовник давньогрецького філософа Платона, Масарик розглядав історичний світ як недосконале відбиття якогось ідеального прообразу. Суть чеської історії вбачав у досягненні гуманістичного ідеалу в якому поєднувалися б гуманізм та релігійність. Перебільшував роль релігійних уявлень в житті суспільства та інтерпретував історичний процес в релігійному дусі.

В чеській історії бачив дві тотожні епохи - чеську реформацію ХVП ст. та національне відображення XIX ст. між ними існував період контрреформації, який знищив суть "чеського гуманізму". Втіленням його була діяльність Громади чеських братів.

В праці "Карел Гавлічек" Празьке повстання 1848 р. вважав помилкою, негативно оцінював його керівників. Проповідував необхідність релігійно-морального самовдосконалення, оновлення чеського суспільства. Схвалював реформізм, соціальний лібералізм, класовий мир, національну єдність, виступав проти ідей марксизму та соціальної революції.

Окреме місце займає наукова діяльність Л. НІДЕРЛЕ (1865 -1944). Досліджував найдавніший період історії слов'янських народів, використовуючи широке коло джерел, зокрема археологічних. Знаходився під впливом позитивізму. Заперечував автохтонність слов'ян в Центральній Європі. В чотиритомнику "Слов'янські старожитності", в праці "Слов'янський світ" показав високий рівень культури стародавніх слов'ян та тісний зв'язок їх історії з розвитком всієї Європи. Уточнив кордони розселення слов'янського і неслов'янського населення в Центральній Європі.

ДЕМОКРАТИЧНИЙ НАПРЯМОК чеської історіографії початку XX ст. репрезентував З. НЕЄДЛИ (1878 - 1962) - який починав свою наукову діяльність як позитивіст.

В основу власної концепції національної історії поклав такі принципи:

зв'язок, єдність між різними явищами суспільного розвитку;

розуміння історії як боротьби нового із старим, боротьби мас за краще майбутнє.

Вважав народ творцем історії, вирішальною творчою силою. Історичний прогрес відбувається завдяки боротьбі народних мас, революційним періодам в історії. На початку XX ст. опублікував праці про джерела та розвиток пісенної творчості гуситів - "Історія Гуситської пісні в Чехії", "Виникнення гуситської пісні", "Історія гуситських пісень в період гуситських воєн". Розглядав, пісні як невід'ємну частину гуситського руху, втілення прагнень народу. Вперше в чеській історіографії обґрунтував тезу про тісний взаємозв'язок розквіту культури з піднесенням визвольного руху.

В статті "Суперечка про суть чеської історії" вказав на зв'язок історії з політикою, виступив проти релігійного розуміння історії Масариком. Гуситський рух слід розглядати як боротьбу чеського народу за своє визволення.

Специфіка руху полягала в тому, що релігійні гасла були лише одним з компонентів національної та соціальної програми гуситів. Гуситський рух мав революційний характер і був кульмінацією середньовічної чеської історії.

В 20-30 рр. XX ст. З. Неєдли поступово еволюціонізував від позитивізму до марксизму, на позиції комуністичної партії. Вказував на недоліки існуючого ладу незалежної Чехословацької республіки.

Критикував позитивізм школи Голла та історико-філософські погляди Масарика, вимагав пошуку закономірностей історичного процесу, а не фіксації історичних фактів.

В статті "Про національну історіографію" висунув вимогу визначити головні завдання історичної науки, з'ясувати співвідношення ролі народних мас та особи в історії. Вважав, що історію слід вивчати як історію соціальних низів, простого народу.

В 20-30 рр. XX ст. працював над багатотомними монографіями про Б. Сметану, Т. Масарика, В. Леніна, зображав їх діяльність на соціальному тлі епохи. Відзначав великий вплив Масарика на розвиток чеської науки. Після німецької окупації Чехословаччини емігрував до СРСР. Брав активну участь в діяльності Всеслов'янського антифашистського комітету, у виступах проголошував ідею слов'янської солідарності у боротьбі проти гітлерівської Німеччини.

Одночасно займався науковою та викладацькою (Московський університет) діяльністю, остаточно сприйняв марксизм в сталінській інтерпретації.

З липня 1945 р., - президент Чеської академії наук та мистецтв, з 1952 р. - президент Чехословацької академії наук. З 1945 р., - депутат Національних Зборів, з 1946 - член президії центрального комітету комуністичної партії Чехословаччини. В брошурі "Комуністи - спадкоємці традиційного чеського народу" (1946 р) про існування двох напрямів в національній історії - реакційної та прогресивної, революційної, демократичної. Визначав гуситський рух як велику народну національну революцію, післябілогірські часи як період занепаду, вважав, що саме народ, незважаючи на "епоху темряви", проклав шлях до національного відродження. Празьке повстання 1848 р. розглядав як найбільшу гордість чеської нації з часів гусизму.

Після утворення незалежної Чехословацької республіки в 1918 р. виникли сприятливі умови для розвитку чеської історичної науки. Зросла кількість центрів наукових досліджень. Ними, крім Кардового університету в Празі, стали новоутворені університет у Брно, Вища архівна школа, науково-дослідні, Державний історичний інститут, інститути археології Сходу, Слов'янський інститут. В Римі було створено чехословацький інститут історії, який займався вивченням документів, з архівів Ватикану, що стосувалися Чехословаччини.

Було утворено Чеську академію наук і мистецтв, наукове товариство "Пам'ятник національного відродження", яке досліджувало утворення незалежної держави.

Австрія передала всі архіви, які стосувалися Чехословаччини. Було створено національну систему архівних установ. Розширилася мережа видань спеціалізованих історичних часописів.

В 1935 р. було створено Товариство чехословацьких істориків, яке об'єднувало лише професійних дослідників.

В міжвоєнний період плідно розвивалася історична наука, представлена низкою наукових напрямків.

КОНСЕРВАТИВНИЙ НАПРЯМОК, окрім Й. Пекаржа, про науковий доробок якого мовилося вище, репрезентував Й. ШУСТА (1874 - 1945), теж послідовника Я. Голла. Досліджував проблеми політичної, культурної, соціально-економічної історії Чехії часів розвинутого феодалізму. Суть соціально-економічних процесів цього періоду вбачав у переході від натурального до грошового господарства, вважав головним джерелом цього розвитку зростання видобування срібла в чеських копальнях. Сумнівався щодо правильності поглядів Ф. Палацького про масове переселення німців до Чехії в ХШ ст. Довів ненауковий характер тверджень німецької історіографії про проживання німців на території Чехії до приходу на неї слов'ян, про кількісну перевагу німецького населення над чеським в ХШ ст.

В двотомнику "Книги з чеськеської історії" та чотиритомнику "Чеська історія" всебічно дослідив період з 1300 до 1356 р. - розквіту Чеської держави. Вказував на романський вплив на розвиток чеських земель.

В шеститомній праці з історії політики великих європейських держав в 1671-1914 рр. досліджував проблеми капіталістичного розвитку. Генеза капіталізму обумовлена розвитком нематеріальної сфери - капіталістичного духу протестантської етики. Капіталізм першої третини XX ст. розглядав як імперіалізм, виникнення якого пов'язано з промисловою революцією XIX ст. Виділяв такі риси імперіалізму, як боротьбу за світове панування, за ринки та колонії, монополізацію, зростання ролі банків, посилення нерівномірності розвитку окремих країн. Як і Масарик, першу світову війну та національно-визвольний рух вважав революцією. Був прихильником історико-емпіричного методу, критикував позитивістів за спроби подавати своєрідність історичного процесу у декількох соціологічних формулах.

Loading...

 
 

Цікаве