WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Батозька битва - Курсова робота

Батозька битва - Курсова робота

Дочекавшись козаків Корсунського, Канівського й Черкаського полків, 27 травня подався до Умані, пославши поперед себе сина Тимоша з частиною українців і татарами Карачбея. Оскільки сили доводилося формувати таємно, то в розпорядженні гетьмана перебувало близько 12-15 тис. козаків (Чигиринський, Черкаський, Канівський, Корсунський і Жаботинський полки). По дорозі до цих сил приєдналися козаки Уманського полку. Тобто, всього українсько-кримські війська налічували 27-35 тис. осіб.

Польське військо (20 тис. жовнірів і шляхтичів та 15 тис. обозних і слуг) розташувалося на правому боці Південного Бугу біля впадіння в нього р. Батіг, гори Батіг та містечок Батіг і Четвертинівка. [4, 164]

[1,175]

Сподіваючись на приєднання полків із Лівобережжя, М. Калиновський спорудив табір настільки великим, що його важко було захистити і 100 тис. жовнірів. Окрім цього, він із великою недбалістю поставився до його укріплення валами й шанцями. Як засвідчують джерела, Б. Хмельницький вдався до хитрості: звернувся до польного гетьмана з листом, прохаючи його залишити обоз і звільнити шлях сину Тимошу, котрий їде сватати доньку молдавського господаря. Як зауважив С. Величко, гетьман точно розрахував, що запальний і впертий М. Калиновський не зважить на цю пораду, "прагнучи найретельніше віддати й відомстити на Хмельниченкові свою колишнюкривду від Хмельницького..." До всього, Б. Хмельницький написав листа з дороги, але підписав "з Чигирина", і М. Калиновський був певний, що гетьман залишився в ньому. [4, 165]

Швидке просування українсько-татарського авангарду викликало панічну втечу шляхти з південно-східних районів Брацлавщини.29 травня на лівому березі Південного Бугу з'явилися перші загони татар. Досвідчений генерал Зигмунд Пшиємський на військовій раді запропонував М. Калиновському залишити в таборі піхоту й артилерію, а з рештою війська йти до Кам'янця-Подільського (за іншими даними - до Брацлава), щоб там об'єднатися з іншими підрозділами й повернутися на допомогу обложеним. Проте польний гетьман відхилив цей план.

У суботу 1 червня українські й татарські підрозділи з явилися як на лівому, так і на правому берегах Бугу, захопивши частину коней і слуг, котрі їх випасали. В польському таборі зчинилася велика тривога. М. Калиновський кинув проти нападників три кінні полки, яким вдалося відтіснити їх на 3,5-4 км від табору. Однак підійшли нові українсько-кримські підрозділи й у жорстокому бою не лише зупинили поляків, а й змусили їх відступити. За визнанням учасника подій Миколи Длужевського, "бій тривав до вечора ізавдав нашим військам чимало втрат". Імовірно, вночі з явився з обозом Б. Хмельницький. Недільного ранку він оглянув ворожі позиції й виявив їхні слабкі місця. Враховуючи те, що жовнірів було замало для одночасного захисту табору по всьому периметру, гетьман вирішив атакувати його зусебіч.

Із полудня українсько-кримські війська розпочали наступ.М. Калиновський, за словами автора "Римованої хроніки", закликав кінноту до контратаки: "Гей, дітки, за Бога, за віру! Нехай так не плюють вам в очі"; заохочував діяти сміливо, вдарити по ворожих боках і шиях: "... до них, до них, хто Бога боїться". Спалахнула жорстока січа, але вже за півгодини польська кіннота здригнулася й незабаром почала відступати. Оскільки натиск українців і татар посилився, вона запанікувала й вирішила залишити табір, переправившись через Південний Буг. Побачивши це, М. Калиновський почав волати до них: "Стійте, стійте, для Бога!" Але на нього не зважали. Тоді польний гетьман наказав німецькій піхоті дати вогню по " нецнотливих синах, не синах, а виродках Вітчизни".

В цей критичний момент загорілися великі запаси соломи й сіна. Скориставшись сум'яттям, із табору почала втікати "обозна челяді'. Українці й татари увірвалися до нього. Вчинити серйозного спротиву жовніри не спромоглися. "Нас, оточених з усіх боків, - писав М. Длужевський, - орда рубала шаблями, а козаки так захопили табір, що наше військо було буквальностерте з лиця землі". [4, 166]

М. Калиновський та інші шляхтичі кинулися до редутів, де засіли німецькі піхотинці. Але й там не змогли довго протриматися, тому що Б. Хмельницький оточив їх з усіх боків і піддав сильному обстрілові з кількох десятків гармат. По тому українська піхота штурмом оволоділа редутами, їхні боронці "були або вбиті, або взяті до полону". Польська армія перестала існувати. Загинули М. Калиновський, його син Самуель, Пшиємський, Марек Собеський та багато інших магнатів і родовитої шляхти. Втікти вдалося небагатьом. Полягло щонайменше 8-10 тис. жовнірів (майже вся піхота й половина всіх гусарів Речі Посполитої). Такого розгрому не зазнавала жодна польська армія протягом XVI-XVIII ст. Джерела спростовують поширену в польській історичній літературі легенду про вчинену Б. Хмельницьким масову різанину польських полонених (хоча не виключено, що важко поранені жовніри, котрі потрапили до переможців, могли, з огляду на неможливість їх транспортування, бути страчені).

Висновки

Блискуча перемога під Батогом ліквідувала принизливі умови Білоцерківського договору й зумовила розгортання масового повстання народних мас Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств. До початку липня на території Української держави цілковито поновлюються функції національних органів влади. Під час походу українсько-кримських військ із-під Батога через околиці Бара й Зінькова, Городок - Бедриківський до Кам'янця-Подільського гетьман доручив полковнику О. Гоголю звільнити Подільське воєводство від польської шляхти. Завдяки підтримці загонів опришків, очолюваних Карпаном та І. Кияшком, він в основному виконав це завдання. Перемога ознаменувало виборення Українською державою незалежності, оскільки тепер вона не була зв'язана жодними договорами з іншими державами, які ставили б її в залежність. Визнання де-факто Б. Хмельницьким соціально-економічних завоювань народних мас засвідчило також успішне завершення на теренах козацької України Селянської війни, чого не можна сказати про результати селянських воєн у Німеччині, Франції, Росії та інших країнах.

Список джерел та літератури

1. Борштук О.В. Історія України: Навч. Посібник.7-8 кл. - Х.: Країна мрій, 2003. - 248с.

2. Історія України / В.Ф. Верстюк, О.В. Гарань та ін.: Під ред. В.А. Смолія. -К., Альтернативи, 1997 - 416с.

3. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет).2-ге вид., доп., перероб. - К.: Либідь, 1995 - 624с.

4. Україна крізь віки // В.А. Смолій, В.С. Степанков. Українська національна революція Х/ІІ ст. (1648-1676рр) - К., Видавничий дім "Альтернатива", 1999. - 352ст. том 7

Loading...

 
 

Цікаве