WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Батозька битва - Курсова робота

Батозька битва - Курсова робота

Зміст

Вступ

Розділ І. Становище України перед Батозькою битвою

Розділ ІІ. Хід битви та її наслідки

Висновки

Список джерел та літератури

Вступ

Актуальність теми. Питання про причини, хід та наслідки Батозької битви є досить важливим при розгляді української національно-визвольної революції, адже саме ця битва і перемога в ній української сторони фактично перекреслила умови неприйнятного для України Білоцерківського договору і ще раз підтвердила і закріпила утворення української, козацької держави, завершила вигнання з нашої етнічної території польської шляхти і дала можливість впровадити в життя велику кількість реформ Б. Хмельницькому, спрямованих на централізацію державного управління.

Мета роботи. Розглянути питання, пов'язані з ходом воєнних дій під час Батозької битви і її наслідками в ході національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

Завдання роботи. З'ясувати причини і мотиви нового походу Речі Посполитої на Україну; перебіг самої Батозької битви та зобразити, яким чином перемога в ній військ козацької України змінила подальший перебіг подій і дипломатичну ситуацію на користь держави Богдана Великого

Об'єкт дослідження. Батозька битва 1652 року

Методи дослідження. Для написання реферату використані такі методи як збір і аналіз наукових даних, а також принцип історизму, який передбачає об'єктивне вивчення подій, явищ на основі науково-критичного використані джерел та літератури. Використано також, принцип наукової об'єктивності, конкретності.

Хронологічні межі роботи. 1652 рік

Географічні межі. Територія Української козацької держави.

Апробація роботи.

Практичне значення. Матеріали даного реферату можна використовувати при підготовці до уроків історії у школі, до практичних робіт в університеті, для написання рефератів, наукових робіт, курсових.

Структура роботи. Реферат складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури.

Розділ І. Становище України перед Батозькою битвою

Вже перші спроби відновити польське й соціальне гноблення викликали спротив широких народних мас, підтримуваних радикальним угрупованням старшини. Частина козаків подалася на Запорожжя; розпочалися вбивства шляхти. Намагаючись запобігти повстанню, гетьман переконував М. Потоцького не поспішати з розташуванням на постій жовнірів у Брацланському воєводстві, розсилав універсали до селян і міщан з наказами віддавати "послушенство" панам, розпорядився полковникам карати свавільників. Але ці заходи виявилися малоефективними. На терені Поділля опришки спалили Брацлавську фортецю, захопили Меджибіж та інші міста. Лише силами кількох полків під проводом М. Потоцького вдалося завдати їм поразки. Чинили спротив розформуванню козаки Брацлавського, Кальницького та Уманського полків

Сильний рух невдоволення охопив козаків Чернігівського полку, котрі відіслали до Б. Хмельницького на переговори С. Пободайла, а самі розпочали підготовку до переселення на Полтавщину. "У черкаських полковників, котрі живуть по цей бік Дніпра, - свідчив протопоп Дмитро, - у чернігівського, у ніжинського, у прилуцькою і їх полків, у Черкас на гетьмана Богдана Хмельницького виникло нарікання". [4, 164]

Під час складання нового реєстру сталися повстання козаків Корейського полку під проводом екс-полковника Лук'яна Мозирі (при цьому було вбито білоцерківського полковника Михайла Громику) й заворушення козаків Білоцерківського полку. Хоча на початку 1652 р. вони були придушені, а Л. Мозирю стратили, обстановка істотно не поліпшилася. Особливої гостроти вона набула на Лівобережжі, де з'являються новообрані гетьмани Вдовиченко, Бугай, Боданко і Дедюля, з якими, щоправда, гетьману вдалося відносно легко впоратися без застосування масових репресій.

Значно серйознішу небезпеку становила опозиція з боку полковників С. Пободайла, Матвія Гладкого, І. Богуна та Адама Хмелецького. Взимку 1652 р. розпочалося масове переселення мешканців Східного Поділля на Київщину та в Молдавію. Небаченої сили набрав рух опришків у Подністров'ї. За визнанням М. Калиновського (після смерті 20 листопада 1651р.М. Потоцького він командував польською армією), вони "знищили все Поділля".

Заходи Б. Хмельницького щодо стабілізації суспільно-політичної обстановки (виключення з реєстру 8 тис. бунтівних козаків, направлення мешканцям Брацлавщини таємних універсалів із проханням терпляче "зносити підданство панам" й обіцянкою навесні "звільнити їх від цього ярма" та інші) успіху не мали. [2, 89]

Поява на початку березня 1652 р. в Чернігівському воєводстві підрозділів польської армії викликала тут масовий спротив. На території Прилуцького полку повстанці атакували полк Габріеля Войниловича й розгромили корогву Яна Семашка; на Роменщині - вчинили опір полку Себастіана Маховського, котрий наказав спалити м. Липівка й двоє сіл, а їхніх жителів вирізати. Селяни й міщани Чернігівського воєводства тисячами переселялися на терени Миргородщини, Полтавщини, Гадяччини, до Московії (туди перебралося щонайменше 20 тис. осіб). Відбувається інтенсивне заселення Слобідської України.

Серед радикального угруповання старшини визріває задум зміщення Б. Хмельницького. Змовників викрили, й старшинська рада на початку травня винесла смертний вирок групі полковників (М. Гладкому та Семену Герасимову) і сотників. На початку другої декади травня його виконали (існують дані, що С. Герасимова виправдали). їхня смерть спричинила глибоке обурення серед мешканців Лівобережжя. Наказний миргородський полковник відмовився з'явитися до гетьмана під тим приводом, що " ти нас по одному чоловіку і всіх переб'єш". Козаки Миргородського і Прилуцького полків обрали своїм гетьманом Вдовиченка.

Останнього став підтримувати полтавський полковник Мартин Пушкар. Реальною стала загроза вибуху громадянської війни (за визнанням Б. Хмельницького, "Русі з Руссю"). Врятувати ситуацію могло лише скасування умов Білоцерківського договору й відновлення соціально-економічних завоювань народу.

На щастя для молодої держави, гетьман усвідомлював цю загрозу і з березня розпочав таємну підготовку до виступу проти Польщі, маскуючи її заходами до майбутньої війни з Туреччиною (до речі, на початку грудня 1651 р. Б. Хмельницький порушив перед Стамбулом клопотання про прийняття протекції, причому не лише козацької України, а й "всієї Русі, всього "руського народу").

Ймовірно, в кінці березня 1652 р. гетьман звернувся з таємним універсалом (Ю. Мицик довів його автентичність)"до козаків, поспільства і поляків співчуваючих русинам", в якому закликав готуватися до боротьби після Великодня (18 квітня за старим стилем). [4, 165]

Розділ ІІ. Хід битви та її наслідки

На початку третьої декади травня Б. Хмельницький виступив з Чигирина в похід. Із Бірків він вирушив назустріч татарам, яких, вірогідно, прибуло близько 15-20 тис. на чолі з Кази-Гіреєм і Карач-беєм. Розом із ними гетьман з'явився до Тарасівки. Звідси 25 травня він звернувся з універсалом до населення Лівобережної України, закликаючи знищувати "поляків, державців й урядників", а самим вирушати до його обозу.


 
 

Цікаве

Загрузка...