WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Зародження людської цивілізації на Україні - Курсова робота

Зародження людської цивілізації на Україні - Курсова робота

4

Зміст

1. Початок формування людської цивілізації на території України

2. Давні кочеві племена на території України

3. Античні міста-держави Північного Причорномор'я

4. Етногенез і розвиток східних слов'ян

5. Понятійний апарат

Література

1. Початок формування людської цивілізації на території України

Вивчаючи проблему появи первісних людей та способів їх життя, необхідно звернути увагу на те, що вчені поділяють історію первісного суспільства на кілька періодів залежно від матеріалу та технології виготовлення знарядь поділяють на ранній, середній та пізній. На сучасній території України стародавні люди з'явилися ще в епоху раннього палеоліту – близько 1 млн. років. На думку археологів, найімовірніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на територію України з Передньої Азії. Рештки найдавніших стоянок первісний людей знайдено в різних місцевостях сучасної України – м. Амвросіївка (Донбас), с. Королеве (Закарпаття), с. Лука-Врублівецьке (Хмельниччина).

Архантропи жили невеликими групами, що утворювали первісне людське стадо. Ця перша форма соціальної організації базувалася на основі кровнородинних стосунків. Господарство первісних людей було привласнюючим, основу його складало збирання і полювання. Основним і універсальним знаряддям праці архантропів було ручне рубило.

Близько 150 тис. років тому почалося чергове похолодання. Змінився рослинний та тваринний праці: палеоліт (стародавній кам'яний вік), мезоліт (середній кам'яний вік), неоліт (новий кам'яний вік), енеоліт (мідно-кам'яний вік), бронзовий вік, залізний вік.

Палеоліт археологи світ. Знаряддя праці стали більш різноманітними і досконалими.

Боротьба за існування змусила людину в період середнього палеоліту (200 – 40 тис. років тому) оселятися в природних печерах, будувати штучні наземні житла, одягатися в шкури, не тільки використовувати, але й добувати вогонь.

Помітне ускладнення умов життя призвело до поступової зміни і зовнішнього вигляду людини, який став наближатися до сучасного. Це була так звана неандертальська людина. Слід відзначити, що в цей період почали закладатися першооснови духовного світу людини.

У часи пізнього палеоліту (40 – 12 тис. років тому) в суспільній організації людей на зміну первісному стаду прийшла матріархальна родова община. Основним осередком суспільства став рід – група кровних родичів, що вела своє походження від спільних жіночих предків по материнській лінії.

Родові общини об'єднувалися в племена, з утворенням яких оформився родоплемінний первіснообщинний лад. Зароджувалися перші форми релігійних вірувань (тотемізм, магія, анімізм, фетишизм) та мистецтво. Про це свідчать знайдені фрагменти зразків прикладного та образотворчого мистецтва.

Особливу увагу слід звернути на те, що у добу пізнього палеоліту завершився процес фізичного та розумового формування людини сучасного типу – homo sapiens ("людина розумна"). З її появою удосконалилися знаряддя праці, людина оволоділа технікою обробки кісток та рогів.

Слід також зауважити, що 12 тис. років тому наступив новий період розвитку людства – мезоліт, який закінчився приблизно 7 тис. років тому.

Почалося нове потепління, змінилися природні умови. Великі тварини або вимерли, або відійшли на північ. У лісах і степах люди почали полювати здебільш на сучасні види тварин: оленя, лося, кабана, бобра, лисицю та ін. Були винайдені лук і стріли. Крім полювання люди займалися рибальством та збиранням рослинної їжі. Люди продовжували жити родовими общинами.

Близько 7 тис. років тому закінчився мезоліт і почався неоліт, який тривав приблизно до 4 тис. років тому. Висвітлюючи цей період, слід підкреслити, що основною характерною рисою життя людей часів неоліту був перехід від збирання до відтворення продуктів господарської діяльності – скотарства і землеробства (відбулася так звана "неолітична революція"). Люди навчилися виготовляти знаряддя праці шляхом шліфування, свердління і розпилювання каменю. Виникло примітивне ткацтво та виготовлення глиняного посуду без гончарного кругу.

Доцільно відзначити, що перехідною епохою від кам'яного періоду до металевого був енеоліт, коли поряд з кам'яними почали виробляти знаряддя праці з міді (4 – поч. 2 тис. до н.е.). Найвищого розвитку в енеоліті досягло осіле населення Правобережної України – племена трипільської культури.

У 2 тисячолітті до н.е. були поширені бронзові знаряддя. Цей час відноситься до бронзового віку (2 – 1 тис. до н.е.). Слід звернути особливу увагу на те, що в цей період завершується відокремлення скотарства і подальший розвиток орного землеробства. Це був перший великий суспільний поділ праці. Чоловік став відігравати провідну роль в господарському житті. Відбувся перехід від матріархату до патріархату. Проходив процес підвищення продуктивності усіх галузей господарства, зокрема землеробства, ремесла. Посилилося майнове розшарування. Первісне суспільство вступило у період розкладу.

Всі ці процеси прискорились тоді, коли людина навчилася виплавляти залізо з руди і виробляти з нього знаряддя праці, зброю. На межі 1 тис. до н.е. –1 тис. н.е. почався залізний вік. Поступово майнові відмінності між окремими главами родин руйнували первісну общину, спільне володіння землею і спільний обробіток її поступово зникали. Родова община кровних родичів з часом перетворилася на сусідську, територіальну общину. Окремі племена об'єднувалися в союзи споріднених племен, а з часом території окремих племен збивалися в одну спільну територію всього народу.

2. Давні кочеві племена на території України

Висвітлюючи цю проблему, треба підкреслити, що серед народів, які населяли територію Північного Причорномор'я, Криму, Кавказу, першими в писемних джерелах називаються кіммерійці (ІХ – перша половина VII ст.ст. до н.е.). Вони мали укріплені городища (Немирово, Волковці, Хмільне та ін.), займалися скотарством і землеробством. Кіммерійці на перших порах виробляли і застосовували мідні й бронзові знаряддя праці та речі.

Слід звернути увагу на те, що кіммерійці першими на території України перейшли від осілого до кочового скотарства, а також першими, хто почав на цих землях виплавляти з болотяної руди залізо. Войовничість кіммерійських племен, яка випливала з самої природи кочового скотарства, а також наявність залізної зброї сприяли здійсненню широкомасштабних походів в Малу Азію, де вони успішно воювали з Урарту, Ассирією, Лідією. Контакти з цими передовими для того часу країнами сприяли державотворчим процесам у кіммерійському суспільстві. Однак, хоча кіммерійці і мали своїх царів, утворити повноцінну державу їм так і не вдалося.

У VII ст. до н.е. кіммерійців витиснули з Причорномор'я й частково асимілювали скіфські племена. Кіммерія розпалася і зійшла з історичної арени.

Таври. У ІХ – І ст.ст. до н.е. в гірських районах Криму і по узбережжю Чорного моря, у місцевостях, що їх давні автори, зокрема Геродот, називали Таврікою, жили племена таврів. Таври займалися землеробством, скотарством, рибальством, полюванням. Жили вони замкнутими общинами, для житла використовували печери. У УII ст. до н.е. Тавріку завоював понтійський цар Мітрідат, а у другій половині І ст. до н.е. її захопили римські війська.

Скіфи. У VІІ – ІП ст.ст. до н.е. у степових районах Північного Причорномор'я, на території сучасної Південної і Південно-Східної України панували скіфські племена, що прийшли зі сходу. В VII ст. до н.е. скіфи утворили політично консолідоване об'єднання племен – Велику Скіфію, що проіснувала до ІІІ ст. до н.е. За свідченнями Геродота, Скіфію населяли кочові і осілі племена. Скіфи-кочівники мешкали у степових районах на схід від Дніпра- Борисфена.-Поблизу давньогрецького міста Ольвія жили калліпіди, або як їх ще називали, елліно-скіфи, північніше від них – аллазони. На Лівобережжі мешкали скіфи-землероби, яких ще називали борисфенітами, на захід від Дніпра жили скіфи-орачі. Найбільш могутнім було плем'я царських скіфів, які кочували узбережжям Азовського моря і степовим Кримом.

Скотарі (кочівники) випасали худобу, перекочовували зі своїми стадами з місця на місце, в залежності від пасовиськ. Хлібороби жили осіло у великих поселеннях – городищах, оточених валами й ровами. Продукти скотарського та хліборобського господарства вони продавали грецьким колоніям.

Loading...

 
 

Цікаве