WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Нюрнберзький процес та його уроки - Курсова робота

Нюрнберзький процес та його уроки - Курсова робота

Основні німецькі злочинці - і ті, хто знаходився на лаві підсудних, хто, подібно Гітлеру, Геббельсу, Гіммлеру, до початку процесу були вже мертві, - як відомо, любили проголошувати довгу промови. У розпорядженні трибуналу знаходилися тексти виступів, стверджуючих "право сильного" на знищення "неповноцінних народів", що закликали "нордичну зверх людину" [15; c. 197] створити цивілізацію обраних, позбавлених права на елементарну освіту, - з них необхідно було витискати все можливе, а пізніше знищувати. Ці садистські заклики лунали з екранів документальних фільмів, зі сторінок книг, газет і журналів, де вони були надруковані чорним по білому. Про численні злочини свідчили стіннівки виступів, особисті листи звинувачених, їх щоденники, в яких мова йшла про плани злочинів, або містилися задовільні заяви про приведення їх у виконання.

В Статуті Нюрнберзького Міжнародного військового трибуналу, створеного "для справедливого і швидкого суду й покарання" головних німецьких військових злочинців, містилося положення, відповідно якому підсудні мали право на останнє слово.

Останні слова переданих суду керівників злочинного гітлерівського угруповання суттєво відрізнялися від їх перших свідчень. Після вагомих аргументів, переважна більшість яких була оригінальними документами, власноручно написаними або підписаними підсудними, або стенограмами офіційних засідань з точними записами промов головних злочинців, які підбурювали до нових злочинів, вже неможливо було заперечувати самі злочини проти світу, порушення законів або звичаїв війни, злочини проти людства, передбачені статтею 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу. Свідчення свідків і речові докази доповнювали цю документальну основу конкретними фактами.

31 серпня 1946 року Міжнародний військовий трибунал оголосив перерву в засіданнях, направився на нараду для прийняття постанови вироку. Перед очима підсудних пробігали не ті добре вивчені ними статті статуту і регламенту, які визначали порядок вивчення доказів або питання кримінально-правової кваліфікації, а дві сурові для винних норми, які говорили про те, що " вирок трибуналі повинен вміщувати в себе мотиви, на основі яких його винесено; вирок є остаточним і не підлягає перегляду... Трибунал має право засудити винного до смертної кари або іншого покарання, яке трибунал визнає справедливим" [14; c.403]

16 жовтня 1946 року телетайпи всього світу передали висновок комісії чотирьох держав про страту головний військових злочинців. Міжнародний військовий трибунал приговорив Герінга, Ріббентропа, Кейтеля, Кальтенбруннера, Розенберга, Франка, Фріка, Штрейхера, Заукеля, Йодля, Зейсс-Інкварта, Бормана (заочно) - до страти через повішення; Гесса, Функа, Редера - до довічного ув'язнення. Шіраха, Шпеера - до 20, фон Нейрата - до 15, Деніца - до 10 років тюремного ув'язнення. Виправдали Фріче, Папена, Шахта. Суду був переданий ув'язнений Лей, однак він злякався військового процесу й повісився в камері. Круппа визнали невиліковно хворим і припинили щодо нього судову справу.

Військовий трибунал визнав злочинними організації СС, СД, СА, гестапо й керівний склад нацистської партії. Однак із якоїсь причини не виніс рішення про визнання злочинцями членів верховного командування, генштабу.

Представник СРСР у трибуналі висловив свою незгоду з рішенням про невизнання злочинними цих організацій і з виправданням Шахта, Папена, Фріче.

Усі ув'язнені, крім Кальтенбруннера, Шіраха, Шпеєра, подали клопотання про помилування. Однак це було безуспішною спробою. Контрольна рада відхилила це клопотання. Тим часом отруївся Герінг, злякавшись страти. Усі засуджені до страти були в ніч на 16 жовтня 1946 р. повішені в приміщенні Нюрнберзької в'язниці. При цьому були присутні представники кожної з чотирьох держав. ...Першим привели для виконання приговору Ріббентропа. Він був у стані повної прострації, ледве вимовляв своє ім'я. Пастор прочитав коротку молитву і тут же відбулася страта. Вирок приводив у виконання сержант Вудд. Він робив свою справу з небаченою чіткістю і через півтори години закінчив з усіма приговореними до страти нацистськими злочинцями. Потім їх тіла були перевезені до Мюнхена, спалені в крематорії і прах розвіяно по вітру. Таким став підсумок нелюдських злодіянь нацистських нелюдів. [6; c.31]

Таким чином, Міжнародний військовий трибунал визнав агресію найважчим і найжорстокішим злочином міжнародного характеру. Він засудив, як карних злочинців, тих державних діячів, які були винні в підготовці й проведенні агресивної війни. Трибунал справедливо покарав організаторів і виконавців злочинних планів, згідно з якими вони намагалися винищити мільйони людей і скорити цілі країни й народи.

Таким чином, Нюрнберзький процес увійшов в історію як Суд історії. Завдяки йому фашизм був остаточно розгромлений.

2.3 Принципи міжнародного трибуналу - загальновизнані принципи сучасного міжнародного права

Нюрнберзький процес фактично підтвердив головний висновок про суть фашизму, як відкритої терористичної диктатури. Трибунал перед всім світом розкрив людиноненависницьку суть нацизму, його ідеологічних і політичних установок. Трибунал викрив злочинний характер расової доктрини гітлеризму, ідейною основою якої була підготовка й розв'язання агресивної війни, масове винищування людства. Матеріали процесу розкрили також агресивну суть концепції "життєвого простору", широко використаної для виправдання загарбницької політики німецького фашизму. Нюрнберзький процес з усією переконливістю показав, що фашизм у владі - це війна, це розгул жорстокого масового терору, це геноцид відносно слов'янських та інших народів, це знищення мільйонів ні в чому не повинних людей. Він наочно і переконливо продемонстрував всю небезпеку відродження фашизму і по праву увійшов до історії як процесу антифашистського. Суд Народів з'явився однією з найважливіших віх на шляху розвитку прогресивних принципів міжнародно-правових угод, поклав початок формуванню "нюрнберзького права", тобто системи юридичних норм, які покликані охороняти світ, вести боротьбу з агресією, як з найбільшим злочином, а у випадку, якщо вона розв'язана, здійснювати захист жертв війни і притягувати до відповідальності винуватців агресії і військових злочинців. [5; c.9]

"Війна, - підкреслюється у вироці суду, - по самій своїй суті - зло. Її наслідки не обмежені одними лише воюючими країнами, вони зачіпають весь світ. Тому розв'язання агресивної війни є не просто злочином міжнародного характеру - воно є тяжким міжнародним злочином, який відрізняється від інших військових злочинів лише тим, що являє в сконцентрованому вигляді зло, що міститься в кожному з останніх". [9; c.308]

Мені здається, покарання військових злочинців сьогодні важливе не як відплата, а як запобігання завтрашнім вбивцям.

Питання видачі і покарання нацистських злочинців стали найважливішими після Нюрнберзького процесу. Так на сесії Генеральної Асамблеї ООН в 1946 р. була підписана резолюція, яка рекомендувала урядам країн, що входять в ООН, "прийняти негайно всі потрібні заходи для того, щоб військові злочинці були арештовані і вислані в ті країни, де вони здійснювали свої жахливі діяння, для суду і покарання згідно із законами цих країн". [1; c.167] Так само закликали поступити і країнам - членам ООН. Але в цій резолюції не вирішувалося питання про те, чи було слід тим країнам, на території яких скоювалися злочини, направляти спеціальні вимоги про арешт і видачу злочинців, як це передбачено міжнародним правом.

Великим кроком в розвитку принципу видачі осіб, що скоїли злочини проти людства, мало прийняття 14 грудня 1967 р. Генеральною Асамблеєю ООН Декларації про територіальний притулок. У ній говорилося, що на право шукати притулок і користуватися притулком не може посилатися жодна особа, відносно якої існують серйозні підстави вважати, що вона скоїла злочин проти світу, військовий злочин або злочин проти людства.

На XXIII сесії Генеральної Асамблеї ООН 26 листопада 1968 р. була прийнята що має величезне значення Конвенція про непридатність термінів давності до військових злочинів і злочинів проти людства.

У резолюції, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1983 року, було знов підтверджено, що притягнення до відповідальності і покарання за нацистські злочини є обов'язком для всіх держав.

Всі ці вирішення міжнародних організацій виробили основні принципи, на яких повинне грунтуватися вирішення питання про видачу нацистських злочинців. [7; c.11]

1. При розгляді вимог про видачу осіб, винних в скоєнні нацистських злочинів, непридатні положення національного законодавства, якщо вони суперечать правовим нормам, закріпленим у Статуті Нюрнберзького трибуналу.

Loading...

 
 

Цікаве