WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Нюрнберзький процес та його уроки - Курсова робота

Нюрнберзький процес та його уроки - Курсова робота

Нацисти не шкодували не тільки дорослих, але й дітей. Проходили розстріли дітей і разом із батьками, і групами, і поодинці. Нацисти розстрілювали дітей у дитячих будинках, у лікарнях. Не гребували заживо ховати їх, кидати у вогонь, отруювати різними газами. Над дітьми проводилися досліди, у них бралася кров для німецьких солдатів. Безліч дітей загинула у в'язницях, гестапівських камерах катувань і концентраційних таборах, де їх морили голодом, катували й заражали різними смертельними вірусами. [12; c.373]

Ніхто тепер не знає точних цифр, тому що вже з червня 1943 р. нацисти, щоб приховати сліди своїх злочинів, знищували документи та все, що могло розповісти про їхню жорстокість.

Крім масового винищення мирних жителів нацистами проводилася й інша політика - політика вивезення в рабство фізично здорових людей. З усіх окупованих територій СРСР були вивезені в Німеччину й в інші окуповані країни мирні жителі, які знаходилися в становищі рабів і потрібні були німцям для роботи на військових заводах та в інших галузях, що підсилювали б військову міць Німеччини.

Усе це ще раз підтверджує протизаконність дій нацистів. Судді наводили як приклад статтю 46 Гаазьких Правил 1907 p., відповідно до якої не можна було забирати мирних жителів у рабство, оскільки це суперечило законам і звичаям війни, загальним правилам карного права.

Після війни дані про масове вивезення в рабство були виявлені у Франції, Данії, Люксембурзі, Бельгії, Голландії, СРСР, країнах Східної Європи. Наприклад, із Радянського Союзу німці намагалися погнати в рабство 4 000 000 чоловік. [17; c.4]

Підсудні так само жорстоко обходилися і з військовополоненими. Вони не давали їм їжу, відмовляли в житлі, одязі, медичному обслуговуванні. Постійно змушували їх працювати, створюючи нелюдські умови. Катування та приниження були основним засобом придушення особистості. Потім військовополонених чекала смерть.

Під час здачі в полон військовослужбовців убивали, а це суперечило міжнародним конвенціям, особливо статтям 4, 5, 6, 7 Гаазьких Правил 1907 р. і статтям 2, 3, 4, 6 Конвенції про військовополонених (Женева, 1929 p), законам і звичаям війни, загальним правилам обходження з військовополоненими.

Відповідно до наказів підсудних здійснювалося безцільне руйнування міст і сіл, що не було виправдане військовою необхідністю.

На території Радянського Союзу нацистами було зруйновано 1710 міст і більше 70 000 сіл і населених пунктів, більше ніж 6 000 000 будинків. Без житла залишилися близько 23 000 000 чоловік. Найбільш зруйнованими виявилися Сталінград, Севастополь, Київ, Мінськ, Одеса, Смоленськ, Новгород, Псков, Орел, Харків, Воронеж, Ленінград й інші. Аналізуючи німецькі офіційні джерела, можна з упевненістю сказати, що нацисти мали намір повністю знищити більшість, якщо не всі, міст й сіл СРСР. [21; c.495]

За наказом верховного німецького командування постійно руйнувалися музеї, вивозилися цінні предмети мистецтва. Руйнування зазнали 1670 православних церков, 237 римсько-католицьких, 69 каплиць, 532 синагоги і т.д.

Підсудні на всіх окупованих територіях у примусовому порядку вербували людей і змушували їх працювати. Праця таких людей була спрямована не на задоволення потреб окупаційних армій. Мирні жителі, завербовані за допомогою примусових заходів, змушені були вступати в організації Тодта й у легіони Шпеєра. Це були напіввійськові організації, які, однак, проходили вишкіл. Усе це було порушенням статей 46 і S0 Гаазьких Правил 1907 р. Місцеві жителі, яких силоміць примусили завербуватися в легіон Шпеєра, під загрозою позбавлення їх їжі, грошей, посвідчень особи змушені були приймати урочисту присягу з визнанням безумовної покори Адольфу Гітлеру, фюреру Німеччини, що була для них ворожою державою.

Наприклад, у Лотарингії громадяни, які перебували на службі, щоб зберегти за собою роботу, змушені були підписувати декларацію, відповідно до якої ними визнавалося повернення їхньої країни до складу Німеччини. У результаті вони були зобов'язані беззаперечно підкорятися наказам нацистів і навіть йти на дійсну службу фюреру та всій Німеччині. Таким самим розпорядженням були змушені підкорятися й жителі Ельзасу. [1; c.165]

Усе це вважалося протиправними діями, що порушували статтю 45 Гаазьких Правил 1907 p., закони й звичаї війни, основні принципи карного права. Багато окупованих територій зазнали асиміляції своїх територій з Німеччиною в політичних, культурних, соціальних і економічних відносинах. Нацистами були здійснені спроби знищити колишній національний характер цих територій. Для цього німці насильно намагалися вислати звідти корінних жителів, які не є німцями. На їхнє місце приїжджали німецькі колоністи. Німеччина хотіла домінувати на більшій частині завойованих держав, перевершувати в усьому окуповані країни. Нацисти хотіли заснувати маріонеткові уряди, примушували населення на окупованих територіях вступати до німецьких збройних сил. Це знову ж таки суперечило статтям 43, 46, 55, 56 Гаазької конвенції 1907 p., а також основним принципам карного права, законам і звичаям війни. [4; c.27]

Підсудні здійснили перелічені вище злочини проти людства в період з 1 вересня 1939 р. по 8 травня 1945 р. Це відбувалося на території Німеччини й на всіх територіях, що були окуповані німецькими військами з 1 вересня 1939 року. Це ж стосується Австрії, Чехословаччини й Італії. Протиправні дії були здійснені й у відкритому морі. Була проведена політика переслідування, репресій і винищування всіх громадян, які не хотіли підкорятися або співпрацювати з німецьким урядом. Люди зазнавали несправедливих катувань, здійснених без судового розгляду. Нацисти тримали людей у так званому "попередньому затриманні", катували в концентраційних таборах, намагалися поневолити, позбавляли їх життя.

Дійсно жахливими були злочини, скоєні нацистами, але ще страхітливішими виглядали їх плани, підготовлені на випадок перемоги." Коли війна буде виграна, - злобно говорив Гіммлер на нараді группенфюрерів СС, в Познані в 1943 році, - тоді розпочнеться наша робота..." [15; c.182]

Ці плани неминуче здійснилися б, якби гітлерівці не програли цю війну.

Таким чином, Нюрнберзький процес - це перше в історії людства правосуддя, що зіштовхнулося зі злочинами такого масштабу. Вперше перед судом постали злочинці, які заволоділи цілою державою і саму державу перетворили на знаряддя своїх жахливих злочинів.

2.2 Основні воєнні злочинці

І от настав час розплати - кати сидять на лаві підсудних.

Герман Герінг - обвинувачуваний №1 - в період з 1932 по 1945 роки був активним членом нацистської партії. [Додаток А] Верховним керівником війська СА, генералом військ СС, президентом рейхстага. Міністром внутрішніх справ Прусії, начальником Пруської державної і таємної поліції, головою державної ради, уповноваженим по чотирирічному плану, імперським міністром юстиції, головнокомандуючим військово - повітряними силами, головою Ради міністрів по обороні держави, членом таємної ради, главою промислового концерну "Герман Герінг" і призначеним наступником Гітлера. Герінг використовув всі ці пости, свій особистий вплив і тісний зв'язок з Гітлером для зміцнення фашистського режиму. Він сприяв військовій та економічній підготовці до війни; брав участь у плануванні і підготовці агресивних воєн; санкціонував, спрямовував і брав участь в військових злочинах і в злочинах проти людства. Він створив гестапо й концтабори в Німеччині, став одним з основних надихачів найжорстокішого, безлюдяного терору. Герінг весь в крові від голови до п'ят. Йому належать слова: "Кожна куля, що вилетіла з дула пістолета поліцейського, є моя куля; якщо хтось називає це вбивством, значить це я вбив". Герінг був одним з головних зачинщиків другої світової війни. Саме йому належать слова: "Гармати замість масла" [18; c.132]

Loading...

 
 

Цікаве