WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Нюрнберзький процес та його уроки - Курсова робота

Нюрнберзький процес та його уроки - Курсова робота

Проте Червона Армія не залишила фашистським керівникам жодного шансу. Не змогли стримати її переможного наступу і віроломні дії деяких західних діячів. Так, наприкінці війни знову посилилися антирадянські тенденції в політиці Черчілля. Пізніше у своїх мемуарах він визнав, що тоді дійшов висновку про "смертельну загрозу для вільного світу" з боку радянської держави, про необхідність негайно створити новий фронт, аби припинити стрімкий наступ її армії, вважаючи головною метою англо-американських армій здобуття Берліна. В 1954 р. на зустрічі з виборцями Черчілль розповідав, що напередодні капітуляції Німеччини він наказав фельдмаршалові Монтгомері збирати й складувати німецьку зброю, зберегти в строю до 500 тис. полонених німецьких солдатів, роздати їм цю зброю, "якщо радянський наступ поширюватиметься" далі на Захід. [11; c.100]

16 квітня 1945 р.2,5 мільйона радянських солдатів і офіцерів почали штурм Берліна, який обороняли понад один мільйон гітлерівців. За наказом Гітлера десятки німецьких дивізій зняли із Західного фронту на допомогу Берліну.

І все ж 25 квітня Червона Армія повністю замкнула кільце оточення німецької столиці. Того ж дня радянські війська на березі Ельби в районі Торгау зустрілися з американськими частинами, зламано опір німецького гарнізону в Східній Пруссії, а в Сан-Франциско розпочалася конференція Об'єднаних Націй.

28 квітня партизани Італії, виконуючи вирок народного трибуналу, розстріляли й повісили за ноги Муссоліні та його прибічників. Не надовго пережив його Гітлер - 30 квітня 1945 р. він отруїв свою дружину Єву Браун, з якою щойно справив весілля в бомбосховищі, та самого себе. Оскільки отрута не подіяла, застрелився, їхні трупи разом з трупами Геббельса, його дружини та їх шести дочок, яких особисто отруїла мати, есесівці спалили у дворі. Пізніше, щоб не було непорозумінь, спеціальна комісія в Берліні й Москві ретельно обстежила череп Гітлера й офіційно підтвердила факт його самогубства.

Спадкоємці Гітлера - голова "уряду" Деніц, начальник генерального штабу Кребс та інші - намагалися затіяти мирні переговори з радянським командуванням, але їм була поставлена єдина умова - беззастережна капітуляція. Деніц ще 1 травня в наказі військам заявив, що буде "рішуче вести війну проти більшовиків".2 травня він оголосив: "Нашою головною метою є капітуляція тільки на Західному фронті". Але вранці 2 травня 1945 р. берлінський гарнізон капітулював. Червона Армія штурмом оволоділа столицею Німеччини. [19; c.237]

7 травня в штабі Ейзенхауера в Реймсі генерал А. Йодль підписав попередній протокол про капітуляцію Німеччини перед представниками військового командування трьох союзних держав.

8 травня 1945 р. в передмісті Берліна Карлехорсті перед представниками СРСР, США, Англії і Франції на чолі з маршалом Г.К. Жуковим був підписаний остаточний акт про безумовну капітуляцію Німеччини. Від імені німецького верховного командування "Акт про воєнну капітуляцію" підписали Кейтель, Фрідебург та Штумпф. О 23.01 за центральноєвропейським часом замовкли гармати. Війна завершилася цілковитою капітуляцією Німеччини. [13; c.12]

Отже, у важкій кровопролитній війні радянський народ вніс вирішальний внесок у звільнення народів Європи. День перемоги (9 травня) відмічається щорічно як всенародне свято і день пам'яті про загиблих.

1.2 Правові основи Нюрнберзького судового процесу

Впродовж 1943-1944 рр. майже на всіх зустрічах і конференціях, в комісіях і підкомітетах, скрізь, де обговорювалася майбутня доля Німеччини і створення передумов для міцного світу, поряд з іншими питаннями вставало питання про суд і покарання військових злочинців. Але аж до кінця 1944 р. уряди США і Англії неохоче йшли на практичні дії з підготовки суду і покарання військових злочинців. Це можна пояснити тим, що союзники по-різному відносилися до війни. "Для Радянського Союзу його противником була не просто Німеччина, але перш за все німецький фашизм, найбільш реакційна, шовініст форма імперіалізму. Для правлячих кіл Заходу це була боротьба за збереження своєї державності, за усунення Німеччини і Японії як імперіалістичних конкурентів і відновлення там старих порядків, вільних від крайнощів фашизму". [9; c.106]

Питання про покарання гітлерівських злочинців обговорювалося у лютому 1945 року на Ялтинській конференції керівників трьох союзних держав - СРСР, США та Англії. На Постдамській конференції, що проходила з 17 липня по 2 серпня 1945 року керівники урядів СРСР, США та Великобританії підтвердили свій намір піддати головних військових злочинців швидкому і справедливому суду.

Згідно цих документів 8 серпня 1945 року в Лондоні союзними державами було укладено угоду про судове переслідування й покарання головних військових злочинців європейських країн осі, затверджено Міжнародних військових трибунал та прийнято його Статут. [4; c.26]

1 листопада 1943 року була опублікована Московська декларація прав урядів трьох держав - СРСР, США, Сполученого Королівства Великобританії про відповідальність гітлерівців за заподіяні звірства на окупованих територіях Радянського Союзу, Польщі. Чехословаччини, Югославії, Греції, Норвегії, Данії, Нідерландів, Бельгії, Люксембурга, Франції, та Італії. В ній уряди трьох держав, виступаючи в інтересах тридцяти трьох Об'єднаних націй, попереджали військових злочинців, що "знайдуть їх навіть на краю світу, передадуть до рук обвинувачів, щоб могло звершитися правосуддя" В цьому документі установлювалася необхідність їх видачі і відповідальність за злочинні діянні, не пов'язані з визначеним географічним місцем. Дана декларація звучить як клятва. І зараз, коли на Заході роздаються голоси, що намагаються обілити діяння фашистських злочинців, не завадить нагадати про неї декотрим політикам в Вашингтоні й Лондоні. Після капітуляції фашистської Німеччини в 1945 році три держави знову підтвердили, що "військові злочинці й ті, хто брав участь у плануванні чи здійсненні нацистських заходів, що мали своїм результатом звірства чи військові злочини, повинні бути арештовані й передані суду". [15; c. 193]

В розробці питань, що визначають відповідальність воєнних злочинців. брали участь міжсоюзницькі органи, зокрема: Лондонська Міжнародна асамблея, Міжнародна комісія по реформі й розвитку кримінального права, Комісія ООН по воєнним злочинам. На основі Московської декларації урядами США, СРСР, Великобританії та Франції була підписана Лондонська угода про створення Міжнародного воєнного трибуналу над головними військовими злочинцями, дії яких не були пов'язані з визначеним географічним місцем. Поряд з цим діяв і територіальний принцип, у відповідності з ним злочинці повинні були притягатися до відповідальності на території тих країн, де вони здійснювали злочини, за національними законами. Була створена в Лондоні Міжнародна комісія для розробки питання про відповідальність головних воєнних злочинців. Комісія складалася з представників чотирьох держав - головних обвинувачів злочинності - від США - член федерального Верховного суду Р.Х. Дікексон, від СРСР - заступник голови Верховного суду СРСР І.Т. Нікітченко і член-кореспондент Академії Наук СРСР професор карного права А.Н. Трайнін. Від Великобританії - генеральний прокурор Д.М. Файф, від Франції - член Кассаційного суду Ф. Фалько та професор міжнародного права Гро. Генеральний прокурор Великобританії був членом Уряду, тому коли замість консервативного уряду прийшов до влади уряд лейбористів, вибув із комісії голосуючий в ній Файф, а його місце зайняв лорд-канцлер, голова палати лордів Уільям Аллєн Джоуітт. [20; c.437]

Нарада представників чотирьох держав продовжувалася з 25 червня до 8 серпня 1945 року. У рішенні всіх питань щодо суворої відповідальності гітлерівської кліки учасники наради були одностайними. Підсумком їх півторамісячної роботи стали два документи: Угода і в якості її невід'ємної частини - Статут Міжнародного військового трибуналу.

Організація Міжнародного трибуналу було новим і складним завданням, що й поставило питання про розробку спеціального Статуту, який передбачав порядок і принципи організації і діяльності трибуналу, включав в себе основи міжнародного карного права і карного судопроводження, визначав організацію, юрисдикцію і функцію трибуналу. [21; c.493] Зокрема, стаття 6 Статуту Нюрнбурзького Міжнародного трибуналу чітко зазначала, що "...являються злочинами, які належать юрисдикції трибуналу та передбачають індивідуальну відповідальність, наступні чи будь-які з них дії:

а) злочини проти світу, а саме: планування, підготовка, розв'язування чи ведення агресивної війни або війни з порушенням міжнародних угод, узгоджень чи завірянь, або участь в загальному плані чи змові, спрямованими на здійснення будь-якої з вищеназваних дій;

б) військові злочини, а саме: порушення закону і звичаїв війни. До цих порушень відносяться вбивства, тортури, захоплення в рабство чи для іншої мети громадського населення окупованих територій; вбивство заручників; пограбування громадської чи особистої власності; безглузді зруйнування міст та сіл; розорення, не виправдані воєнною необхідністю, та інші злочини;

с) злочини проти людства, а саме: вбивства, винищення, захоплення в рабство, заслання та інші жорстокості, здійснені проти громадянського населення до чи після війни, або переслідування за політичними, расовими та релігійними мотивами з метою здійснення або у зв'язку з будь-яким злочином, який підлягає юрисдикції трибуналу, незалежно від того, чи являлись ці дії порушенням внутрішнього права країни, де вони були заподіяні, чи ні.

Loading...

 
 

Цікаве