WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Українсько-російські культурні відносини у 1991–254рр. - Курсова робота

Українсько-російські культурні відносини у 1991–254рр. - Курсова робота

Координація науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт України і Росії у сфері інформаційних технологій сприятиме вирішенню проблеми створення суперкомп'ютерних комплексів і систем, а також спільному українсько-російському просуванню на світовий ринок програмних продуктів і комп'ютерних технологій.

Для українсько-російського співробітництва в наукоємних галузях промисловості та розширення технологічного обміну велике значення має спільна діяльність щодо створення інноваційної структури в науково-технічній та виробничій сферах. Актуальним є також створення спільної українсько-російської структури в галузі інноваційного менеджменту.

Спільному розвитку атомно-енергетичних комплексів України і Росії сприятиме поглиблене співробітництво в галузі ядерної енергетики, у тому числі створення спільного інноваційно-технологічного комплексу для використання результатів наукових досліджень і технологічних розробок. Це дасть змогу забезпечити суттєву економію газомазутного палива, спільний експорт електроенергії та атомно-енергетичного устаткування нових поколінь.

До пріоритетних напрямів українсько-російського науково-технічного співробітництва слід віднести і створення спільних інноваційно-технологічних центрів з розробки і виробництва лікарських засобів, медичної техніки, виробів медичного призначення для забезпечення населення та лікарсько-профілактичних закладів охорони здоров'я двох країн, а також співробітництво в галузі біотехнології, генної інженерії, засобів експрес-лабораторного біохімічного аналізу тощо.

Таким чином, головним змістом двостороннього науково-технічного та інноваційного співробітництва на сучасному етапі є збереження й відновлення науково-технічного потенціалу Росії і України та його адаптація до умов ринкової економіки. При цьому увага має концентруватися в першу чергу на пріоритетних напрямах науки і технологій, в яких досягнуто значних успіхів, є відповідна дослідно-експериментальна база, склалися кваліфіковані досвідчені колективи. До пріоритетних напрямів двостороннього співробітництва відносимо літакобудування та аерокосмічні технології, ресурсо- та енергозбереження; інформаційні технології й електроніку; нові матеріали та хімічні продукти; паливно-енергетичний комплекс; атомну енергетику; проблеми екології та раціонального природокористування. У зв'язку з цим для України важливим завданням є створення сучасної, узгодженої зі світовими нормами і стандартами, національної системи охорони інтелектуальної власності, забезпечення необхідної законодавчої бази.

Отже, характеризуючи та аналізуючи наукове українсько-російське співробітництво, ми акцентували увагу на двох його головних аспектах: взаємодія вчених і науково-технічна та інноваційне співробітництво. З вище сказаного можна зробити такі висновки: не зважаючи на розпад СРСР стосунки між вченими-науковцями, вже в незалежній Україні та РФ, не припинялися, навпаки, стають ще більш тісними. Про це красномовно свідчить: підписання двосторонніх Договорів про наукове співробітництво, реалізація спільних програм, перспективних проектів, проведення науково-практичних засідань та конференцій, тощо.

Як відомо, Росія для України була і залишається головним стратегічним партнером в рамках співробітництва обох країн, важливим є співпраця в науково-технічній сфері.

В цьому напрямку ми також спостерігаємо відповідне двостороннє зближення, яке проявляється в поглибленні науково-дослідного співробітництва, реалізації перспективних проектів і програм інноваційного спрямування.

2.4 Діяльність Українського культурного центру в Москві

14 травня 1993 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про створення Культурного центру України в Москві" і передав його до сфери управління Міністерства культури. Підписав цей документ прем'єр-міністр України Леонід Кучма.

27листопада 1998 р. відбулося офіційне відкриття довгоочікуваного і багатостраждального Культурного центру України у Москві, створення якого передбачено статтею 8 угоди про торгівельне, науково-технічне та культурне співробітництво між урядом України та урядом Москви, яку було підписано в червні 1992 р. Для розміщення його Україні було надано приміщення в заповідному центрі столиці Росії на Старому Арбаті, а крім того, будинок цей площею понад 4 тис. кв. метрів є пам'яткою архітектури [51. С. 196].

Культурний центр України в Москві є закладом унікальним, першим в українській державній практиці, а тому може стати моделлю, де опрацьовуватиметься досвід створення подібних представництв у майбутньому. Створення центру саме у Москві, де довгий час нажаль, немає істотного інтересу ні до української культури, ні до позитивного іміджу нашої держави, повинно сприяти формуванню в Росії всебічного та об'єктивного образу України як нової демократичної держави, активного партнера зарубіжних країн у культурних, наукових та економічних зв'язках.

Головним завданням Центру і є саме розширення рівноправних культурних зв'язків з Російською Федерацією, участь у реалізації гуманітарних, науково-технічних, інформаційних програм сприяли налагодженню контактів і розвиткові співробітництва творчих, культурно-освітніх організацій, наукових та підприємницьких кіл обох країн,популяризація досягнень України в різних галузях суспільно-економічного та духовного життя тощо. Для здійснення цих завдань та намірів при Культурному центрі працюють бібліотека, кіно-лекційний та виставковий зал.

У своїй роботі Центр передбачає відкриття філій у різних регіонах Росії, де живе чимало українців – у Санкт-Петербурзі, Тюмені, Сочї, Норильську, Краснодарі. Ця інфраструктура з'єднає Україну з громадянськими організаціями українців, що діють на теренах Російської Федерації, і це дасть можливість різнобічно допомагати цим осередкам у проведенні культурно-мистецьких заходів, співпрацювати з ними.

В рамках програми міждержавного українсько-російського співробітництва Київська міська державна адміністрація надало ділянки для будівництва Російського міждержавного наукового та культурного співробітництва при уряді РФ по вулиці Олеся Гончара, 39. Центр, власне, працюватиме на дві держави, адже українців у Росії за різними підрахунками налічується від 4,3 до 6 мільйонів [51. С. 139].

Культурний центр – унікальна поки що єдина за кордоном українська державна установа такого роду. Його завдання – всебічне сприяння утвердженню й зміцненню міжнародного авторитету України. Конкретніше – пропаганда української культури й духовності в Росії, ознайомлення зарубіжної громадськості з історією, культурою, внутрішньою та зовнішньою політикою України, її досягнення в суспільному й культурному житті. Це участь у реалізації програми міжнародного співробітництва у галузі розвитку гуманітарних, науково-технічних, культурних та інформаційних зв'язків. За словами його генерального директора, доктора історичних наук В.Мельниченка: Культурний центр в Москві виник і утвердився як і сама незалежна Україна, на межі століть, ставши її духовними символом за кордоном, унікальним храмом української культури і мистецтв в самому серці Москви [51. С. 162].

Так як, Центр працює недавно і не встиг ще охопити багатющу палітру українського образотворчого мистецтва. Це пов'язано також із фінансовими труднощами, проблемами доставки художніх полотен через кордон і митниці. Та все ж центр намагається в міру можливостей представити широкий художній спектр живописних творів, виробів народних майстрів. Про це свідчать проведені в центрі дуже цікаві виставки "Тарас Шевченко - художник" із фондів державного музею ім.Т. Г. Шевченка гобелени, ткацтво народної художниці українки Людмили Жоголь; українські великодні писанки з колекції Зінаїди Іваницької, вироби із шкіри заслуженого майстра народної творчості Ніни Косаревої; полотна кримських художників; дві фотовиставки Валентина Наугольного та ін.

Прекрасних українських майстрів центру презентував до 10-річчя незалежності України. Це – Валерій Франчук , твори якого знаходяться не лише в музеях України, але й у приватних збірках США, Канади, Німеччини, Польщі, Данії. Один із критиків писав про картини Франчука: "Хотілося би підкреслити одну яскраву деталь творчої вдачі художника: його відчутне українство... Як ми, українці, жили досі? Як живимо нині? Куди йдемо і що на нас чекає? ..Ці запитання промовляють до вас із картин, ви нікуди від них не подінетесь і так і підете з виставки в задумі – ясна річ, коли й ви так само носити в душі бодай грудочку болю за все пережите й переживане Україною" [51. С. 163].

Дивно співзвучні полотнам Франчука чудотворні українські вишивки Віри Роїк, роботи якої представлені в 30 музеях і галереях світу.

В жовтні 2001 року мала великий успіх виставка сліпого художника, члена Молодіжного об"єднання при Харківській організації Національної Спілки художників України Дмитра Дидоренка. Виставка називалась "Феномен Дмитра Дидоренка або 10 років другого народження". З 1989 року Д.Дидоренко вчився в Харківському художньо-промисловому інституті, написав чимало цікавих полотен. Влітку 1991 року при пере захороненні останків воїнів, які загинули у Великій Вітчизняній війні, був тяжко поранений під час вибуху старої німецької міни, втратив зір. Але не волю до життя й спрагу до творчості.

Loading...

 
 

Цікаве