WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Українсько-російські культурні відносини у 1991–254рр. - Курсова робота

Українсько-російські культурні відносини у 1991–254рр. - Курсова робота

У висновках автор дипломної магістерської роботи коротко аналізує стан наукового вивчення питання, намагається розкрити методи вирішення проблеми та стисло і ґрунтовно викладає основні результати, що були одержані в роботі. Автор оцінює досягнення поставленої мети і повноту вирішення завдань дипломної магістерської роботи. Так в своїх висновках він спробував викласти подальші можливості перспективи роботи над темою.

У методичному розділі представлена методична розробка наукової конференції на тему: "Українсько-російські культурні відносини (1991 – 2004рр.)", в якій використані матеріали і результати дослідження автора.

Дипломна магістерська робота має обсяг 98 сторінок, в кінці роботи поданий список джерел і літератури кількістю 98 найменувань.

Розділ 1

1.1 Історіографія

У цьому розділі автор дипломної роботи намагався проаналізувати рівень вивченості теми, історичні та історіографічні джерела дипломного дослідження. Автором роботи доречно було поділено літературу на дві групи (за хронологією) – 1) початок 90-х рр.; 2) кінець 90-х – початок ХХІ ст. (2004р.).

1) Початок 90-х рр. – поступове поглиблення усвідомлення специфічності культурних процесів та їх особливого значення для розбудови самостійної держави. Завдання культурного будівництва стають предметом усних виступів та публікацій насамперед громадських діячів (І. Драч, В. Кремінь, Л. Танюк) та публіцистів (І. Дзюба, В. Ідзьо, В. Мельниченко, А.Попок, А. Руденко-Десняк та ін.) [16, 26, 69].

В основу цих виступів та публікацій покладені власні погляди та оцінки відносно українсько-російських стосунків.

В цей період спостерігається постійна увага, яка приділяється вивченню становища російської культури в Україні, проблемам і труднощам її функціонування і відтворення. Обговорення цих питань здійснюється у формі круглих столів та науково-практичних конференцій, тематикою яких є спрямованість на пізнання феномена російської культури в Україні у загальнослов'янському контексті. Досить промовисто демонструють цю спрямованість назви тем проведених конференцій – „Російська освіта в Україні в контексті міжнародного досвіду"(1995 р.)[76], „Діалог українсько-російської культури" (1996 р.)[12]. Конференції зазвичай мають своїм наслідком розробку проектів, програм розвитку російської мови, культури та освіти в Україні, або пропозицію щодо вдосконалення державної етнонаціональної політики, які направляються у владні структури. Матеріали цих наукових теоретичних та практичних конференцій видаються збірками російських організацій та товариств в Україні. В основному цим займається Українське республіканське товариство російської культури „Русь".

Щоправда, уповні витримати суто наукову спрямованість і самих цих концепцій і їхніх матеріалів організаторам не вдається. Деякі виступи, повідомлення, пропозиції, сформульовані за результатами конференцій, були надмірно політизовані із політичною необ'єктивністю критики держави, зокрема у питаннях ставлення до російської мови та культури в Україні.

Таку ж саму ситуацію можна було спостерігати і на шпальтах газет та літературно-художніх і суспільно-політичних журналів ("Культура і життя", „Літературна Україна", „День", „Дружба народів", „Новий мир" тощо), в яких значні розбіжності мали місце в оцінках значення українсько-російських культурних зв'язків.

Таким чином, надруковані в українсько-російських періодичних виданнях початку 90-х рр., матеріали, здебільшого не містили ґрунтовного аналізу двосторонніх відносин і уникали критичних оцінок дій керівних органів. В них лише коротко характеризувалися основні напрямки культурної співпраці, наводяться окремі поодинокі факти.

2) У другій половині 90-х рр., на відміну від попереднього періоду з'являються матеріали більш глибокого наукового дослідження. Серед них слід виділити літературу присвячену українсько-російським відносинам на міжнародному рівні [7, 77, 97, 102]. В цих збірках, навчальних посібниках зачіпаються різні аспекти зовнішньої політики обох країн (в тому числі і культурних).

Власне концепціям розвитку української культури та взаємозв'язок з російською культурою присвячені збірки праць Харківської державної академії [44, 45] та Альманах Державної академії керівних кадрів культури та мистецтв [41, 42]

Заслуговують увагу художньо-публіцистичні збірки, в яких подається оцінка українсько-російським культурним зв'язкам. Так, наприклад, до художньо-публіцистичної збірки "Українізація чи продовження русифікації" [115] увійшли роздуми, статті, інтерв'ю, нариси та художні замальовки як добре знаних в Україні майстрів пера так і мало відомих. Але всіх їх поєднують проблеми української мови, культури та прагнення їх подолання.

В цей час продовжують проходити міжнародні науково-практичні конференції. які проводяться на міжнародному рівні і присвячені питанням розвитку діалогу між Україною і Росією в міждержавній сфері загалом і в етнокультурній зокрема [12, 13, 14]. Матеріали цих конференцій подаються на всезагальний огляд у вигляді збірки „Діалог української і російської культур в україні" [12]. Під час конференції обговорювалися процеси, які відбуваються в духовному житті українського суспільства та розгляд проблем розвитку української і російської культур. В цих збірках матеріалів ми зіткнулись з виступами вчених, лінгвістів, соціологів та громадських і культурних діячів, які з використанням наукових фактів висловлювали власну думку на взаємовідносин та взаємовпливи обох культур.

Саме в цей час виходять друком перші монографічні дослідження, так хоча б взяти за приклад монографію О. П. Лановенка „Україна – Росія: концептуальні основи гуманітарних відносин" [102]. Ця монографія є першим в історії України досвідом наукового аналізу проблем українсько-російських відносин у сфері духовної культури. Вона присвячена розгляду суті і специфіки найбільш актуальних нині для України гуманітарних проблем. Однак такий розгляд має у даному разі не само оцінний, а підпорядкований, службовий характер – він функціонально зорієнтований на створення необхідних передумов для концептуального прогностичного моделювання українсько-російських гуманітарних відносин.

Привертають собою увагу такі монографії – М. Попович „Нариси української популярної культури" [68], „Нариси з історії дипломатії України" [58], „Україна дипломатична" [97] та інші.

Серед монографічних видань мають місце й такі, які присвячені проблемам формування незалежної Української держави. Таким виданням є: „Україна: утвердження незалежної держави" (1991 – 2001 рр.) [115], в якому поданий аналіз суспільно-політичним, соціально-економічним й культурним процесам трансформаційного періоду. Приділено увагу дослідженню національних державних традицій, також культурним процесам України та частково українсько-російським відносинам.

Наступну групу наукових доробок, які охоплюють загальні і поодинокі аспекти проблеми українсько-російських культурних взаємин складають статті в періодичній пресі, публіцистів, науковців, та політичних діячів. Ці публікації можна зустріти в журналах різних літературних змістів: літературно-художніх і суспільно-політичних „Дружба народів" (Москва)[120, 72], „Новый мир" (Москва)[57], „Розбудова держави"(Київ)[69] та інші. В цих журналах зустрічаються поодинокі публікації (в основному громадських і політичних діячів), які стосуються українсько-російських культурних відносин.

До більш загальних аспектів українсько-російських культурних взаємин відносяться публікації в журналах „Українська культура", „Бібліотека. Наука. Культура", „Мистецтва та освіта", „Наука і наукознавство", „Вісник Книжкової Палати", „Бібліографічний вісник" та ряд інших [28, 35, 103]. В цих журналах публіцисти уже в більш широкому ракурсі розглядають українсько-російські культурні взаємозв'язки. Наводять наукові факти, висловлюють власну точку зору відносно проблем, оцінок та перспектив взаємозв'язків в області культури.

Проте варто зазначити, що систематизоване та комплексне дослідження становлення і розвитку основних напрямів українсько-російських культурних відносин у 1991-2004 рр., поки що відсутнє. Дана робота є спробою заповнити цю ланку, подати більш-менш цілісну картину про стан та перспективи українсько-російського культурного діалогу.

Loading...

 
 

Цікаве