WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Українсько-російські культурні відносини у 1991–254рр. - Курсова робота

Українсько-російські культурні відносини у 1991–254рр. - Курсова робота

Окремі посадові особи ще й сьогодні не впевнені в тому, що пільги необхідно надавати всім видавцям без винятку, не беручи до уваги мови, якою видасться та чи інша книга. Існує думка, що пільги повинні мати видання українською мовою, а на видання російською мовою ввести додаткові податки. А щоб менше книг надходило з Росії, збільшити мито при перетинанні кордону.

Проте патріотичні почуття, національна свідомість не повинні звужуватись до бажання будь-якою ціною запровадити українську мову. Слід нагадати, що в теорії управління існує закон, який спрощено можна сформулювати так: кожна замкнута система веде себе до знищення. Якщо ми замкнемось на виданні книг державною мовою і не будемо видавати книги російською мовою, ми обмежимо інформаційний простір книгодрукування, і росіяни не будуть знати нічого про нас і нашу державу. Ми повинні видавати книги й російською мовою, щоб у Російській Федерації мали правдкзу інформацію про Україну, про те, чого хочуть українці. Роки заборон й історичних перекручень створили (а окремі російські мас-медіа створюють і сьогодні) в росіян викривлене уявлення щодо нашої історії та нашого майбутнього. Тому потрібно не обмежувати видання книг російською мовою, а стимулювати його, особливо історичні, художні й літературознавчі книги.

Як зазначає головний редактор журналу "Вісник Книжкової палати" М.Сенченко: "Сьогодні в Україні треба терміново ввести пільги, аналогічні тим, що діють у Росії, і умови діяльності на інформаційному полі. Багато українських видавців є патріотами своєї країни і. заробляючи гроші на виданні книг російською мовою, змогли б давати дотації на випуск книг українською мовою, інформаційний простір розповсюдження яких ще занадто вузький, а купівельна спроможність громадянина України значно менша, ніж громадянина Росії" [103. C. 5].

Неоднакові умови конкуренції, коли собівартість книги в Росії в півтора, а в Білорусії в три рази менша, ніж в Україні нищать вітчизняні видавництва і поліграфічні підприємства. не дають можливості для подальшого розвитку.

Більшість бібліотек України, за незначним винятком, у повному обсязі не комплектується вже багато років через відсутність коштів.

Потребує відновлення фінансування й наукових досліджень у галузі книгознавства з таких проблем: сучасний стан книговидання в Україні: соціологічні дослідження попиту на книжкову продукцію: державна політика зарубіжних країн у галузі книговидання: маркетинг у книжковій справі, системи книгорозповсюдження. сучасний стан книгорозповсюдження в Україні (книготорговельні установи, книжкові магазини): інформація у світі книг: авторське право та суміжні права.

На рубежі тисячоліть українське книговидання продовжує занепадати. Приймалися укази і постанови, готувалися проекти змін і доповнень до законів, спрямованих на підтримку книговидання, проте диктат податківців виявився всесильним. Спрацював "довідник зі стелі", а виважених розрахунків ніхто з відповідних депутатських комісій і підрозділів виконавчої вдали ні робити, ні слухати не хоче. Тому й "маємо те, що маємо": повзучу експансію російських, білоруських та інших видавців і величезні втрати в книговидавничій та поліграфічній галузях України. Тому не випадково на початку 2000 року до Книжкової палати України надійшло 4720 назв книг, виданих тиражем 18 млн пр. У 1998 році було видано 7770 назв книг, загальним тиражем 45,4 млн пр. (рис. 1,2) [Див. 35. С. 3].

Рисунок 1.

У 1998 році Міністр фінансів України визначив величину надходжень до бюджету за рахунок книговидання від податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 22 млн грн. Нескладні розрахунки показують, що всього в 1998 році було продано книг на суму 110 млн грн, що визначає середню вартість книги у 2,42 грн. У 1999 році держава за рахунок ПДВ повинна отримати, якщо не враховувати інфляцію, тільки 8,7 млн грн. Відповідно втрати склали порівняно з 1998 роком 13,34 млн грн. Ці розрахунки гіпотетичні, тому що не враховують інфляцію і на сьогодні відсутня інформація щодо повної кількості назв книг, виданих у 1999 році. Крім того, не відомо, чи будуть продані всі книги. Проте розрахунки концептуально відображають стан справ у книговидавничій сфері. Втрати держави в книговиданні значно більші, якщо враховувати чималий обсяг закупівлі населенням України книг з Російської Федерації (РФ). Отже, нерівні умови конкуренції, коли собівартість книги в Росії у півтора, а в Білорусі в три рази менша, ніж в Україні, нищать видавництва і поліграфічні підприємства нашої держави, не дають можливості для їх подальшого розвитку.

Надання видавцям України пільг привело б до збільшення прибутку у видавничій сфері, що дало б можливість розпочати фінансування робіт з оновлення нормативно-методичних документів І стандартів у видавничій сфері, більшість яких діють Іще з часів СРСР. а окремі з довоєнних часів.

Російське книговидання — один з найприбутковіших секторів російської економіки. За станом на 01.10.99 ліцензії на книговидавничу діяльність у Росії мали 14000 видавництв і видавничих організацій, в Україні за роки незалежності зареєстровано 1600. Тільки за 1999 рік у РФ було видано 1500 ліцензій, на Україні зареєстровано 441 видавничу організацію [35. С. 3]. Ступінь інтеграції між країнами СНД у видавничій сфері визначається тим, наскільки активно відбувається імпорт-експорт книжкової продукції. Навіть і тут Україна порівняно з Росією перебуває в нерівних умовах. Ще в 1994 році РФ приєдналася до Флорентійської угоди, де чітко визначено, що ввезення товарів культурного призначення не обкладається митом і податком на додану вартість. Наша держава поки що не приєдналася до Флорентійської угоди.

Згідно з даними, опублікованими Державним митним комітетом Російської Федерації, обсяг експорту друкованої продукції (книги і періодика) з Росії в країни СНД і Балтії складав: у 1997 році — 26,754 млн дол., а в 1998 році— 28,306 млн дол. (105,5% до 1997 року). Це становить у 1997 році — 0,2%, а в 1998 році — 0,3% всього експорту в ці країни. Слід зауважити, що точний обсяг надходження видавничої продукції з Росії до країн СНД і Балтії визначити важко за відсутністю повної державної статистики [35. С.3].

Динаміка експорту книжкової продукції з Росії до країн СНД і Балтії в 1997 і 1998 роках, за даними Російської книжкової палати, наведена в табл. 9 [Див. 35. С. 4].

Loading...

 
 

Цікаве