WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Українсько-російські культурні відносини у 1991–254рр. - Курсова робота

Українсько-російські культурні відносини у 1991–254рр. - Курсова робота

Таблиця 3. Найпопулярніші газети в Україні (1995 р.)[Див.68. С. 83]

Назва газети

Тираж (укр. частина, січень1995)

Голос України

506.184

Сільські вісті

339.236

Киевские ведомости

209.100

Робітнича газета

207.027

Урядовий кур'єр

195.698

Аргументы и факти

175.200

Правда Украины

69.955

Зірка

63.464

Труд

57.245

Известия

48.400

Молодь України

45.653

Независимость

44.811

Комсомольская правда

40.000

Із 1990 по 1996 рік частка україномовних газет за тиражем зменшилася з 68,0 до 39,1 відсотка. зростання в незалежній Україні частки газет, що друкуються російською мовою, пояснюються, напевне, кількома причинами. По-перше, видавці, які розглядають газети як комерційний проект, особливо у великих містах сходу і півдня України, зробили ставку на домінуючу там мову, сподіваючись цим забезпечити більшу популярність. По-друге, ті, хто раніше віддавав перевагу газетам Росії тепер звернулися до видань україни, найімовірніше вподобали російськомовну пресу. По-третє, держава практично нічого не робить для підтримки преси українською мовою. По-четверте, серед україномовних газетярів виявилася спільною традиція розглядати газету виключно як засіб пропаганди високих істин, „будителя" і „просвітника". [68. С.84]

Слід зауважити, що російськомовні видання України, окрім хіба що комуністичних та значної частини кримських газет, як правило стоять на позиціях незалежності України, або принаймі дотримуються лояльності щодо української державності.

Традиційно існує офіційна преса. Серед газет цього типу газета Верховної Ради України „Голос України". Газета виконавчих органів влади „Урядовий кур'єр" друкує офіційні матеріали (Закони України, Укази Президента, Постанови уряду і таке інше). Місцеві органи влади, як правило, мають власні видання, хоча не завжди масові.

Утворилася велика кількість незалежних (приватних) газет, що видаються на комерційній основі і подають широкий спектр новин, орієнтуючись на масового читача. Серед них – щоденні газети „Киевские ведомости", „Факти і коментарі", „День", „Независимость" та інші. Оглядово-аналітичний напрям характерний для тижневика „Зеркало недели". [68. С. 85]

Роки незалежності позначені бурхливим розвитком преси в регіонах в кожному з обласних центрів виходить не 2-3 обласні та міські газети, які в часи СРСР, а не менше десяти газетних видань зі статусом як обласних та міських так і загальнодержавних.

На сьогоднішній день може скластися враження, що вплив російських друкованих видань здійснюється на незначну кількість населення, насправді ж, матеріали з російських газет охоче репродукуються українськими ЗМІ. Слід також враховувати, що хоч більшість російських друкованих видань недоступна для масового читача, однак матеріали цих видань справляють вплив на ті прошарки українського суспільства, які потребують у своїй роботі значних обсягів інформації (керівники усіх рівнів, експерти, консультанти, бізнесмени, підприємці, журналісти тощо), і часто послуговуються джерелами російських ЗМІ.

Ціла низка російських видань спромоглися обійти законодавчі пастки та зареєструвалися у формі українсько-російських спільних підприємств. Матеріали цих видань більш ніж на 50% мають російське походження. Від своїх російських аналогів вони в основному відрізняються першою сторінкою, яка містить або повідомлення про надзвичайні пригоди, або передрук матеріалів Інтерфаксу України; майже відсутні аналітичні матеріали. Проте, маючи статус вітчизняних, ці видання фактично залишаються російськими за змістом [112. С. 161].

Що стосується сутності та ідеологічної спрямованості більшості російських ЗМІ в Україні, то вони визначаються насамперед корисливими інтересами російських фінансових структур, які контролюють ЗМІ. На теперішній час основні російські фінансово-промислові корпорації (ФПК) володіють досить міцним інформаційним потенціалом. Великого значення надають ФПК інформаційному забезпеченню своїх дій на транснаціональному ринку. Для забезпечення присутності в інформаційному просторі потенційного ринку використовуються різні способи встановлення контролю над ЗМІ: купівля пакетів акцій; пряме спонсорство; "приватизація" головного редактора; делегування "агентів впливу"; створення ЗМІ у формі спільних підприємств; використання можливостей супутникового та кабельного телебачення тощо.

Сьогоднішній російський капітал значною мірою контролює частку інформаційного простору України та визначає її зміст. Отож позиція російських ЗМІ щодо висвітлення подій в Україні визначається передусім інтересами російського капіталу на українському ринку, чим і обумовлюється увага до української енергетики і металургії, до усіх засобів інформативного впливу.

Аналіз медіа-політики, яку провадили російські ЗМІ стосовно України у 1997-1998 рр., показав, що вона значною мірою залежить від коливань "політичного барометра". Так, під час підписання українсько-російського широкомасштабного Договору та візитів Президента України до Москви в телепередачах та на шпальтах провідних російських газет з'являлися об'єктивні та доброзичливі коментарі й публікації. Але характерно, що такі матеріали з'являлися в телепередачах тих самих телекомпаній та на сторінках тих самих видань, які свого часу то роздмухували "цукрову війну", то розігрували "севастопольську карту" або публікували "сенсаційні" фальшивки щодо політичних процесів в Україні. Це свідчить про спроможність російського Уряду "переконати" недержавні ЗМІ проводити державну політичну лінію під час подій загальнодержавного значення, а також дає підстави сподіватися на можливість встановлення безконфліктного співіснування в міждержавному інформаційному просторі [112. С. 162].

Деколи негативне ставлення російських ЗМІ до України зумовлене нестриманою та неконструктивною поведінкою вітчизняної політичної опозиції, яка розігрує проблему українсько-російських відносин для досягнення власних політичних цілей, для чого активно використовуються відповідні українські ЗМІ. Якщо ж на політичному обрії безхмарне, то російські ЗМІ досить байдуже ставляться до українсько-російських відносин. Відомості про Україну майже зовсім відсутні. Що ж до виконавчої влади, то нинішнє українське керівництво є об'єктивно найбільш прийнятним для Росії.

Присутність російських ЗМІ в інформаційному просторі України має і позитивні наслідки, бо сприяє розвитку інформаційної інфраструктури та створює конкурентне середовище, що загалом, безумовно, позначиться на підвищенні якості вітчизняних ЗМІ. Вбачається доцільним зберегти і розвивати деякі елементи спільного інформаційного простору і з розрахунку на ефективний розвиток економічних відносин. Необхідно враховувати, що багато в чому саме завдяки відкритості російського інформаційного простору тим, хто має до нього доступ в Україні, вдається донині підтримувати достатньо високий рівень освіти, науки і культури, є можливість з найменшими витратами сил і коштів представляти результати своїх досліджень у світовому науковому інформаційному просторі. В політичному плані важливо, що це дає можливість "м'яко" впливати на сферу українсько-російських відносин, зокрема "підключаючи" українську діаспору в Росії до лобіювання вигідних Україні проектів.

Безумовно, присутність російських ЗМІ в інформаційному просторі України даватиме змогу в будь-який час використати їх для певного цілеспрямованого впливу на конкретні суспільні прошарки в Україні в інтересах певних політичних чи фінансових сил Росії. У зв'язку з цим Україна має здійснювати відповідні адекватні заходи щодо захисту інформаційного суверенітету з урахуванням міжнародних норм вільного поширення інформації.

Але ж проблема забезпечення інформаційного суверенітету України не обмежується державними кордонами. Одним з найважливіших завдань країни є формування і підтримання свого позитивного іміджу у світовому інформаційному полі. Це завдання вимагає від українських ЗМІ виходу в інформаційний простір Росії та світовий, що й стримує застосування жорстких методів у захисті свого інформаційного суверенітету. Україна і Росія мають багато спільного, що створює необхідні передумови для виведення відносин на більш високий рівень. У нинішній час між Україною та РФ вже існує спільний інформаційний простір, представлений теле-, радіо, телефонним, телефаксним, спеціальним, супутниковим, поштовим і телеграфним зв'язками між різноманітними органами і відомствами України і Росії. Цей потенціал історично склався і в більшій своїй частині технологічно не може бути розподілений без значних фінансових затрат.

Loading...

 
 

Цікаве