WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Українсько-російські культурні відносини у 1991–254рр. - Курсова робота

Українсько-російські культурні відносини у 1991–254рр. - Курсова робота

Отже, розглянувши і проаналізувавши українсько-російське культурне співробітництво в його головних аспектах і напрямках (в галузі освіти, науки та мистецтва) ми дійшли до таких висновків. По-перше, в області освіти: відбуваються досить схожі процеси реформування і модернізація системи освіти; завдяки створеній договірно-правовій базі між державами сторони можуть співробітничати на рівні освітніх установ і організацій, здійснювати обмін між учнями і студентами, це також надає можливість отримати загальну і середню освіту, вступу до вузу, але залишається відкритим питання національної освіти меншин, які кожна із сторін поки що неспроможні вирішити. По-друге в області науки: спостерігаються науково-технічні зв'язки, яким притаманне двостороннє зближення, поглиблення науково-дослідного співробітництва, реалізації перспективних проектів та програм інноваційного спрямування. По-третє, для розвитку співробітництва України і РФ в області мистецтва покликаний Український культурний центр, про що яскраво свідчить його діяльність в цій сфері.

Розділ 3. Стосунки України з Російською Федерацією в інформаційній сфері

3.1 Засоби масової інформації - інформаційне поле українсько-російських відносин

Національні інтереси України у сфері міждержавних інформаційних відносин визначають роль та функції інформаційного середовища в сучасному українському суспільстві, першочерговими серед яких є здійснення керованих процесів суспільної трансформації, зокрема щодо реформування економічних відносин та адміністративно-управлінської системи, інтегрування у світову спільноту (основною з ознак якої на сьогодні є інформаційна відкритість) на правах повноправного її члена, зберігши при цьому суттєві ознаки національної ідентичності.

У рамках цих завдань головною метою взаємодії з РФ в інформаційній сфері є створення умов для побудови в Україні відкритого громадянського суспільства інформаційного типу, створення розвинутої інформаційної інфраструктури, вихід у світовий інформаційний простір, захист національної культурної спадщини, мови, протистояння культурній експансії інших країн, забезпечення інформаційної безпеки. Аналіз українських та російських інтересів у двосторонніх інформаційних відносинах надає можливість відокремити сфери збігу та розбіжностей у політиці двох держав.

Найбільш напружені змагання між Україною та РФ, скоріш за все, відбуватимуться у площині економіки та геополітики. Йдеться, зокрема, про наміри РФ утримати Україну у сфері свого впливу й не допустити подальшого дрейфу нашої держави у бік Заходу, утримати, головним чином, за допомогою інформаційного тиску, подальшого використання "проблеми співвітчизників". Під чинниками негативного впливу (ЧНВ) маються на увазі насамперед обставини, дії чи наміри певної сторони (нав'язування нерівноправного характеру співробітництва, а також внутрішнього і зовнішнього політичного курсу, неадекватного національним інтересам держави, втручання у внутрішні справи, порушення статусу країни на міжнародній арені) [112. С. 159].

Після підписання широкомасштабного Договору з РФ і часткового розв'язання проблеми Чорноморського флоту значення традиційних політичних важелів тиску на Україну значно знизилося. Незважаючи на це, двосторонні українсько-російські відносини продовжують нести в собі високий конфліктний потенціал, що визначається передусім певною різноспрямованість їхніх геополітичних орієнтирів. Водночас, завдяки спільному історичному "корінню" двох народів двосторонні взаємини характеризуються підвищеною терпимістю та відсутністю злостивості. Внаслідок цього навіть найгостріші конфлікти досі не виявляли тенденції до переростання у відкриту конфронтацію [112. С. 160].

Україна і Російська Федерація мають багато спільного, що створює необхідні передумови для виведення відносин в інформаційній сфері на рівень стратегічного партнерства. Можливість існування типу взаємодії у формі стратегічного партнерства зумовлена низкою об'єктивних і суб'єктивних чинників. Рівень такого партнерства між Україною і Росією зумовлений передусім тенденціями розвитку світового інформаційного простору й особливостями становища України та РФ у ньому. Головними з тенденцій можна вважати створення глобальних інформаційних систем як найважливішого чинника, що визначає соціально-економічний прогрес суспільства, приблизно однаково складне економічне становище країн, високий рівень соціально-політичної нестабільності як в Україні, так і в РФ, загальне прагнення подолати економічну кризу, взаємна підтримка в політичному реформуванні суспільства. Для України і Росії актуальною стала проблема збереження етнокультурного потенціалу, національно-культурної самобутності в протистоянні агресії гірших зразків західної масової культури.

Поява низки об'єктивних чинників довготривалої дії та масштабних суспільних трансформацій в Російській Федерації та Україні утворює підґрунтя для створення такої системи їх взаємовідносин в інформаційній сфері, яка б відповідала новим історичним умовам і унеможливлювала міжнаціональну катастрофу - зіткнення двох найбільших слов'янських народів на пострадянському просторі.

В добу сучасних інформаційних технологій, що з'єднують світ в одне ціле з допомогою практично необмежених можливостей супутникового телебачення та Інтернету, безглуздо зводити національні кордони на шляхах поширення інформаційних потоків. У найбільш розвинутих країнах світу інформаційна відкритість розглядається як обов'язкова умова успішного просування в майбутнє, а інформаційні ресурси вважаються однією з найважливіших складових стратегічного потенціалу держави.

Інформаційна відкритість України зумовлена, як відомо, Європейською конвенцією з прав людини [22], яку ратифіковано Верховною Радою України, та Конституцією України [38], де проголошується: кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу отримувати і поширювати інформацію та ідеї. Отже, спроби запровадити в країні режим дозованого надходження до населення масової інформації, керуючись при цьому мовними, політичними чи іншими критеріями, приречені на неминучу поразку.

Однак, практика провідних країн світу свідчить, що в той чи інший спосіб усі вони провадять політику захисту національного інформаційного простору. В Концепції національної безпеки України однією із загроз національній безпеці України в інформаційній сфері визначено інформаційну експансію з боку інших держав.

Характеризуючи встановлення взаємостосунків в інформаційній сфері слід звернути увагу на значення в цій області преси і її трансформації в період державотворення України.

Незважаючи на стрімке зростання інтересу до української преси, навіть у 1991 р., лідерами на її території залишалися Московські газети (Табл. 2)

Таблиця 2. Найпопулярніші газети в Україні (передплата на 1991) [Див. 68. С.80].

Назва газети

Передплата

Труд

4.417.700

Агрументы и факты

4.065.100

Комсомольская правда

2.500.200

Сільські вісті

2.110.004

Комсомольское знамя

885.050

Известия

784.200

Молодь України

505.609

Вечірній Київ

469.379

Правда

428.500

Сельская жизнь

323.800

Спортивная газета

276.027

Правда Украины

217.582

Литературная газета

165.300

Літературна Україна

151.300

Радянська Україна

140.602

Голос України

110.112

Враховуючи те, що в той час тираж газет на 80-90 % визначався кількістю передплатників, таблиця 1 дає досить повне уявлення про популярність газет. Для українських передплатників 1-3 місцях були московські газети, а три найпопулярніших газети, що видавалися в Україні, піднялися лише на 4, 5 і 7 місця. Із 1994-ого по 1996 рік збільшується кількість загальнодержавних газет з 56 до 220 (якщо в часи СРСР всі республіканські газети виходили в Києві, то теперішні загальнодержавні видаються також у Львові, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Одесі та інших містах). За різкого зменшення попиту на газети перевага стала надаватись українським (у тому числі російськомовним) виданням (табл.3).

Отже за станом на початок 1995 р. перші п'ять позицій за рівнем популярності посідали українські газети. Найпопулярніші в незалежній Україні московська газета „Аргументы и факты" була лише на шостому місці, колишній лідер „Труд" – на дев'ятому. „Комсомольська правда" перемістилася з третього на тринадцяте місце.

Loading...

 
 

Цікаве